Рішення № 103144788, 17.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року

справа №380/11262/21

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Раєнко О.В.,

за участю:

представника позивача Шеіної А.А.

розглянув в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати ухвалу №226 від 25.02.2021 «Про скасування ухвали міської ради від 06.04.2017 №1856 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 ».

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає таке. Ухвалою Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0540га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови. Проект землеустрою на виконання цієї ухвали було виготовлено ТзОВ «Галгеокадастр» відповідно до договору №ГГК-558/20 від 23.10.2020 та прийнято замовником, ОСОБА_1 , відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт 22.02.2021. Водночас ухвалою Львівської міської ради №226 від 25.02.2021 ухвалу Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » скасовано у зв`язку з тим, що у межах земельної ділянки площею 0,0540га на АДРЕСА_2 розміщені зруйновані об`єкти нерухомого майна, які відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходяться у власності іншої фізичної особи. Позивач вважає, що відповідач протиправно скасував ухвалу, якою йому було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, оскільки така ухвала є актом індивідуальної дії, відтак не може бути скасована органом, який її прийняв. Крім того, позивач зазначає, що ухвала Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 станом на день її скасування була реалізована позивачем, оскільки проект землеустрою був виготовлений. Також позивач звертає увагу, що інформація, яка міститься у реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає дійсності, оскільки на згаданій земельній ділянці ніколи не було жодних «гаражів», а був будинок, який знаходився на балансі комунального підприємства, а станом як на день звернення позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, так і на день розгляду справи в суді, такий є зруйнований. Отже, скасування відповідачем прийнятої ним ухвали про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на думку позивача, порушує його права.

Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги та просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає, що діяв правомірно, скасувавши прийняту ним же ухвалу, оскільки спірна ухвала Львівської міської ради №226 від 25.02.2021 «Про скасування ухвали міської ради від 06.04.2017 №1856 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 » була прийнята з метою уникнення конфліктної ситуації щодо використання земельної ділянки на АДРЕСА_2 , враховуючи те, що в межах земельної ділянки орієнтовною площею 0,054 га на АДРЕСА_2 , розміщені зруйновані об`єкти нерухомого майна, які відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходяться у власності третьої особи - громадянки ОСОБА_2 .

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він повторно наголошує на протиправності оскаржуваної ухвали.

Ухвалою від 06.10.2021 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи у підготовчому провадженні відповідач жодного разу не забезпечив явку уповноваженого представника, тому відповідно до ухвали від 17.01.2021 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Суд встановив таке.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0540га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови.

Проект землеустрою на виконання цієї ухвали було виготовлено ТзОВ «Галгеокадастр» відповідно до договору №ГГК-558/20 від 23.10.2020 та прийнято замовником, ОСОБА_1 , відповідно до акта здачі-прийняття виконаних робіт 22.02.2021.

Ухвалою Львівської міської ради №226 від 25.02.2021 ухвалу Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » скасовано у зв`язку з тим, що у межах земельної ділянки площею 0,0540га на АДРЕСА_2 розміщені зруйновані об`єкти нерухомого майна, які відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходяться у власності іншої фізичної особи.

Відповідно до інформаційної записки до проекту ухвали, виготовленої Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради при підготовці ухвали Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » управлінням земельних ресурсів не було враховано той факт, що в межах земельної ділянки орієнтовною площею 0,0540га знаходяться зруйновані об`єкти нерухомого майна (гаражі), які знаходяться у власності громадянки ОСОБА_2 . Крім цього, як зазначено у вказаній інформаційній записці, право власності на об`єкти нерухомого майна (гаражі) внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 24.07.2017, тобто після прийняття Львівською міською радою ухвали №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ». Також у цій інформаційній записці вказано, що на згаданій ділянці, при візуальному обстеженні, виявлено будівельне сміття. Отже, на думку Управління земельних ресурсів скасування ухвали №1856 від 06.04.2017 дозволить урегулювати конфліктну ситуацію щодо використання земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 28.07.2017 зареєстровано право власності на гараж загальною площею 22,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_2 .

Представник позивача, адвокат Шеіна А.А. 04.10.2021 звернулася із адвокатським запитом до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про надання інформації щодо власника будинковолодіння АДРЕСА_2 ). У відповідь на адвокатський запит ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» надало засвідчені БТІ: технічний паспорт садибної ділянки, технічний паспорт на будівлю та справу №501/35 по об`єкту за вказаною у запиті адресою.

Як видно із вказаних документів, по АДРЕСА_2 знаходився одноповерховий будинок 1932 року зведення, який перебував у володінні місцевих рад та у користуванні домоуправлінь, на земельній ділянці загальною площею 567 кв.м.

Позивач, вважаючи, що на згаданій земельній ділянці були відсутні гаражі, котрі належать на праві власності третій особі, а також те, що відповідач, прийнявши оскаржувану ухвалу, діяв усупереч Закону, чим порушив право позивача на отримання бажаної земельної ділянки, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини,суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційним Судом України в рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З вказаного суд робить висновок, що право ради скасовувати свої рішення існує виключно у випадках, що передбачені Конституцією та законами України.

Це підтверджується й змістом мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, де приведений аналіз законодавства із конкретними випадками, у яких закон надає право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення.

Проте, законодавство не містить положень, що уповноважують місцеві ради скасовувати або визнавати нечинними власні рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 318/969/17, від 29.04.2020 року 759/3159/17.

Підставою для прийняття оскаржуваної ухвали стало урегулювання можливої конфліктої ситуації, яка могла б бути пов`язана з тим, що на бажаній для позивача земельній ділянці знаходяться зруйновані об`єкти нерухомого майна (гаражі), які перебувають у власності третьої особи.

Суд звертає увагу, що підстава, з якої було прийнято оскаржувану ухвалу, не передбачена жодним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність органу місцевого самоврядування, як аргумент для скасування власного рішення. Також суд наголошує, що урегулювання конфліктів не віднесено до повноважень міської ради суб`єкта місцевого самоврядування.

Як установив суд, на виконання ухвали Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » позивач замовив виготовлення проекту землеустрою у ТзОВ «Галгеокадастр» відповідно до договору №ГГК-558/20 від 23.10.2020, виконанн якого було прийнято замовником, ОСОБА_1 відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт 22.02.2021.

Таким чином, з наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивного права на одержання бажаної земельної ділянки. З огляду на таке, Львівська міська рада не мала права скасовувати прийняту нею ж ухвалу від 06.04.2017 №1856.

Щодо покликання відповідача на можливість скасування прийнятих ним рішень у випадку, коли такі суперечать Конституції чи законам України, то суд зазначає, що така існує у разі дотримання сукупності умов, а саме: передбачення у законі можливості скасування рішення щодо конкретно визначених правових відносин, у разі відсутності факту виконання рішення такого рішення, що скасовується або у разі відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією суб`єктивного права особи чи відсутності заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин. Суд не встановив дотримання відповідачем таких умов.

Також суд додатково зазначає, що акт органу місцевого самоврядування може бути скасований у судовому порядку у разі звернення з відповідними позовними вимогами заінтересованої особи до суду.

Щодо покликання відповідача, що право власності на гаражі, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_2 було зареєстровано за третьою особою 28.07.2017, тобто після прийняття ухвали Львівської міської ради №1856 від 06.04.2017 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 », відтак відповідачу не могло бути відомо про можливе порушення прав третіх осіб щодо цієї земельної ділянки, то ця обставина додатково свідчить про відсутність порушень з боку відповідача при прийнятті означеної ухвали в частині, що стосується урахування інтересів інших осіб, адже станом на 06.04.2017 об`єктивно не могло бути відомо про те, що за третіми особами зареєстровано право власності на об`єкти, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, у зв`язку із відсутністю зареєстрованого права власності.

Щодо покликання позивача на те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , був зведений житловий будинок, котрий з часом був зруйнований, а не гаражі, як про це свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то суд не може ставити під сумнів таку інформацію в силу того, що відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Водночас суд не може не звернути увагу на цю суперечність між фактами, однак така не може бути усунута в межах розгляду даної справи.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, застосовуючи визначені ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України критерії правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №226 від 25.02.2021 є протиправною, оскільки прийнята з перевищенням наданих їй повноважень, відтак підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправною та скасування ухвали задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №226 від 25.02.2021 «Про скасування ухвали міської ради від 06.04.2017 №1856 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 ».

Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 908 (дев`ятсот вісім)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.01.2022.

Суддя Лунь З.І.