Рішення № 103144488, 12.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12596/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Цибака О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТА-ТРАНС» до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиці учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТА-ТРАНС» код ЄДРПОУ 43279030, місцезнаходження: 80750, Львівська обалсть, Золочівський район, с.Ясенівці, вул.Садова,7/3 (далі – позивач) до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач) код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького, 144, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215197 від 06.07.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не підтверджено те, що засоби зважування на момент проведення габаритно-вагового контролю були у робочому стані та проходили періодичну перевірку (метрологічну атестацію). У контексті викладеного зауважує, що мало місце два зважування транспортного засобу позивача. При цьому результати таких зважувань є неоднаковими, що свідчить про незадовільний стан обладнання, використаного працівниками відповідача у межах процедури габаритно-вагового контролю. Посилається на те, що зі змісту документів, на підставі яких складено оскаржувану постану про накладення штрафу неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке використовував відповідач.

Також вважає, що відповідач не надав доказів того, якою саме методикою він керувався, проводячи зважування транспортного засобу. За таких обставин наполягає на неможливості встановлення відповідності алгоритму дій відповідних інспекторів нормативно визначеним правилам габаритно-вагового контролю.

31.08.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що, проводячи габаритно-ваговий контроль, працівники управління Укртрансбезпеки діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

Наполягає на тому, що зважувальне обладнання є справним та проходило метрологічну атестацію, що підтверджується відповідним свідоцтвом про повірку вимірювальної техніки. Вважає, що аргументи позивача про неможливість встановлення параметрів зважувального обладнання, яке використовував відповідач, не заслуговують на увагу, оскільки документи, що складаються за наслідками габаритно-вагового контролю є шаблонними та стандартизованими. Відтак звертає увагу, що типові форми бланків таких документів не містять граф щодо ідентифікаційних ознак зважувального обладнання, які уповноважені працівники повинні заповнювати.

Вказує, що відсутність затвердженої методики здійснення габаритно-вагового контролю не є підставою для звільнення позивача від відповідальності та скасування спірної постанови. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17.

З приводу розбіжності у показниках між зважуваннями представник відповідача вказує на те, що такі розбіжності між результатами проведених уповноваженими інспекторами вимірювань зумовлені імовірним розвантаженням транспортного засобу, контроль якого здійснювався у межах рейду, проведеного працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Третя особа правом на подання пояснень щодо позову або відзиву не скористалася, що не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач і третя особа явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотань, пов`язаних із розглядом справи, не подали.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 03.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 04.10.2021 суд залучив до участі у розгляді справи Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.05.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась перевірка транспортного засобу автомобіля марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , після проведеної якої складені наступні документи:

1)довідку №3028896 від 20.05.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

2)акт №0051550 від 20.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів;

3)розрахунок №3550 від 20.05.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, номер приладу « 449», виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLEF IMALAT ve TICARET LTD STI, Туреччина.

Суд з`ясував, що посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено два зважування о 12:48год та о 13:03год 20.05.2021, що підтверджується талонами зважування №516 та №517 відповідно. При цьому за наслідками першого зважування відповідачем зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу становила 40 600 кг, маса третьої строєної осі становить 23 300 кг.

У свою чергу, за результатами другого зважування інспекторами управління Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 40 250 кг, маса третьої строєної осі становить 22 850 кг.

У подальшому працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №0051550 від 20.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у якому відображено, що фактичне навантаження третьої строєної вісі становить 23300 кг, що перевищує норму, яка дорівнює 22000 кг.

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №21597 від 07.07.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно зі змістом якої відповідач констатував порушення позивачем положень абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезені вантажу без відповідного дозволу.

Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

“На підставі” означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

“У спосіб” означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України № 2344-ХІІ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення№103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відтак, відповідачу та третій особі надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі - Закон України №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 48 Закону України №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Суд встановив, що позивача притягнуто до відповідальності за перевищення вагових обмежень на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ. Згідно зі вказаним приписом за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування встановлений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879).

Підпунктом 4 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 3 та 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Зі змісту пунктів 12 та 13 Порядку №879 вбачається, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. У свою чергу. під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Суд відхиляє доводи представника позивача про відсутність підтверджень проходження метрологічної атестації зважувального обладнання, оскільки вказані твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, суд з`ясував, що зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, номер приладу « 449», виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLEF IMALAT ve TICARET LTD STI, Туреччина. При цьому у матеріалах справах міститься свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 00304921 від 22.01.2021. Аналіз змісту згаданого свідоцтва свідчить, що воно стосується саме того зважувального обладнання, яке застосовувалося у межах габаритно-вагового контролю відповідача. При цьому відповідне свідоцтво чинне до 21.01.2022. За таких обставин суд висновує про те, що на момент проведення зважування транспортного засобу автомобіля марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , тобто 25.05.2021, відповідне обладнання було справним

Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань слід вказати на таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, була відсутня затверджена методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України №3353-ХІІ, статті 33 Закону №2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проведений правомірно.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 пункту 19 Порядку №879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №820/1420/17 та від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

Крім того, суд додатково зауважує, що відсутність затвердженої компетентним органом методики не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв`язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформульованою у постанові від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що зі змісту документів, на підставі яких складено оскаржувану постану про накладення штрафу неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке використовував відповідач.

Відповідно до пункту 20 Порядку 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У свою чергу, абзацом 1 пункту 21 згаданого Порядку встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю(додаток 1). У цьому контексті суд наголошує на тому, що як форма довідки, так і форма акта довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю є універсальними та шаблонними, а також не містять вимог щодо зазначення реквізитів зважувального обладнання, яке використовується у межах контрольних заходів. Також суд вбачає за необхідне наголосити, що складення довідки та відповідного акта стосується оформлення наслідків габаритно-вагового контролю та має процедурний характер, а тому не може бути підставою для скасування по суті законного рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим, резюмуючи надання юридичної оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вже зазначав суд посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено два зважування о 12:48год та о 13:03год 20.05.2021, що підтверджується талонами зважування №516 та №517 відповідно. При цьому за наслідками першого зважування відповідачем зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу становила 40 600 кг, маса третьої строєної осі становить 23 300 кг, що є перевищення нормативу на 5,9% та свідчить про наявність складу правопорушення, передбаченого абзацом чотирнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У свою чергу, за результатами другого зважування інспекторами управління Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 40 250 кг, маса третьої строєної осі становить 22 850 кг, що не є порушенням приписів абзацу чотирнадцятого частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки перевищення становить 3,8%.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що відповідач використав результати габаритно-вагового контролю, які є менш сприятливими для позивача та жодним чином не пояснив наявність розбіжностей між проведеними вимірюваннями. Суд критично оцінює посилання представника відповідача на можливість часткового розвантаження транспортного засобу у період між зважуваннями, оскільки у цій частині відповідач жодних доказів на підтвердження своїх аргументів не надав. При цьому висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, відповідач також жодним чином не пояснив правомірність проведення неодноразового зважування та не вказав мотиви, з яких він відхилив результати другого зважування, згідно з яким порушення з боку позивача відсутні. Як наслідок, суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення критеріям обґрунтованості та законності, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №215197 від 06.07.2021.

Стягнути із Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького, 144 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТА-ТРАНС» код ЄДРПОУ 43279030, місцезнаходження: 80750, Львівська область, Золочівський район, с.Ясенівці, вул.Садова, 7/3 судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 17 січня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик