Рішення № 103144195, 11.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15773/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950005366 від 31 березня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 27 липня 2020 року (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 2013-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у сумі 908,00 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 серпня 2020 року №133950005366. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року щодо призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного рішення суду відповідач своїм рішенням від 31 березня 2021 року № 133950005366 відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з тих підстав, що позивачка не досягла віку 55 років, а також, що: в уточнюючій довідці шахти «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» № 286 від 06 липня 2020 року не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком № 2 в період роботи на посаді апаратника хімводоочищення з 03 червня 2014 року по 06 липня 2020 року; в уточнюючій довідці ДП «Львіввугілля» № 379 від 18 березня 2020 року зазначена посада машиніст насосних установок, однак Списком № 2 розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а передбачена посада машиніста насосних установок, зайняті на дренажних роботах. Крім того, за наслідками проведення атестації робочого місця шахтою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видано накази № 209 від 13 грудня 2004 року та № 166 від 08 грудня 2009 року, в яких право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок поданими документами не підтверджена. Таким чином, уточнюючі довідки підлягають доопрацюванню. Оскаржуване рішення відповідача позивачка уважає протиправним та таким, що його належить скасувати, зважаючи на наступне. Позивачка вказує, що факт застосування показника в 50 років при призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20, який в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України доказуванню не підлягає. Також позивачка зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, однак у тих випадках, коли трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій. З метою підтвердження наявного трудового стажу позивачка подала до пенсійного органу: трудову книжку; довідки № 379 від 18 березня 2020 року та № 286 від 06 липня 2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; накази по підприємству про атестацію робочих місць за умовами праці. Позивачка уважає, що подані нею документи підтверджують характер її роботи на посаді машиніста (кочегари, котельних), машиністи насосних установок, машиніста насосних установок, зайнятих на дренажних роботах, апаратника хімводоочищення у період з 27 лютого 2006 року по сьогодні за Списком № 2, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років, з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачка на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла віку 50 років, тому умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 визначаються відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вона не досягла п`ятдесятирічного віку до 11 жовтня 2017 року. Зазначає, що в уточнюючій довідці № 286 від 06 липня 2020 року не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, як це передбачено Списком № 2 (розділ І, підрозділ 1). В уточнюючій довідці № 379 від 18 березня 2020 року зазначена посада – машиніст насосних установок, однак Списком № 2 (розділ І, підрозділ 1, пункт 1.1 а) передбачена посада машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах. Крім того, за наслідками проведення атестації робочого місця шахтою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видано накази № 209 від 13 грудня 2004 року та № 166 від 08 грудня 2009 року, в яких право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок поданими документами не підтверджена. Відповідач стверджує, що питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись після досягнення нею віку 55 років та за наявності необхідного страхового стажу і стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Відтак відсутні підстави для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 22 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року провадження у справі поновлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

27 липня 2020 року позивачка звернулася до Сокальського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 серпня 2020 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого абзацом 2 пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, зокрема, зазначено:

«Абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213.

Разом з тим, стаття 114 Закону № 1058 є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону 1788 з урахуванням рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Згідно абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення, зокрема, 55 років, які народились в період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Відтак питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення заявницею віку 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці».

Позивачка, не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу, звернулась до суду з позовом за захистом своїх порушених прав (справа № 380/9074/20).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 серпня 2020 року № 133950005366. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року щодо призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20 відповідач 31 березня 2021 року прийняв рішення № 133950005366, яким відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з таких підстав:

- у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 286 від 06 липня 2020 року, виданій відокремленим підрозділом «Шахта Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля», зазначено, що позивачка в період роботи з 03 червня 2014 року по 06 липня 2020 року працювала на посаді апаратник хімводоочищення та виконувала роботи на поверхні шахти. Однак в довідці не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком № 2 розділ І, підрозділ 1 згідно з Постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року;

- в уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18 березня 2020 року, виданій Державним підприємством Львіввугілля», зазначена посада – машиніст насосних установок, однак Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року (розділ І, підрозділ 1, пункт 1.1а) передбачена посада машиністи, зайняті на дренажних роботах. Крім того, за наслідками проведених атестацій робочого місця за умовами праці шахтою «Візейська» видано накази № 209 від 13 грудня 2004 року, № 166 від 08 грудня 2009 року, якими право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок, поданими документами, не підтверджена;

- позивачка не досягла віку 55 років;

У вказаному рішенні відповідач підсумував, що згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивачки становить 26 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 4 роки 02 місяці. До пільгового стажу роботи позивачки за Списком № 2 періоди роботи з 03 червня 2014 року по 06 липня 2020 року та з 07 листопада 2009 року по 01 жовтня 2013 року зарахувати неможливо, оскільки уточнюючі довідки потребують дооформлення. Також відповідач зазначив, що питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення нею віку 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950005366 від 31 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка: 1) правомірності рішення відповідача № 133950005366 від 31 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) наявності підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачці з 27 липня 2020 року (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 2013-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.

Як уже встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 серпня 2020 року № 133950005366. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року щодо призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Указане рішення 16 лютого 2021 року набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт застосування показника в 50 років при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду 30 листопада 2020 року у справі № 380/9074/20, яке набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає.

Ураховуючи вищенаведене, відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з не досягненням нею віку 55 років.

Ще однією з підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 стало те, що:

- у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 286 від 06 липня 2020 року, виданій відокремленим підрозділом «Шахта Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля», зазначено, що позивачка в період роботи з 03 червня 2014 року по 06 липня 2020 року працювала на посаді апаратник хімводоочищення та виконувала роботи на поверхні шахти. Однак в довідці не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком № 2 розділ І, підрозділ 1 згідно з Постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року;

- в уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18 березня 2020 року, виданій Державним підприємством Львіввугілля», зазначена посада – машиніст насосних установок, однак Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року (розділ І, підрозділ 1, пункт 1.1а) передбачена посада машиністи, зайняті на дренажних роботах. Крім того, за наслідками проведених атестацій робочого місця за умовами праці шахтою «Візейська» видано накази № 209 від 13 грудня 2004 року, № 166 від 08 грудня 2009 року, якими право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок, поданими документами, не підтверджена.

Оцінюючи вказані підстави для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 14 липня 1989 року суд встановив, що позивачка у спірні періоди роботи, а саме:

- з 07 листопада 2009 року по 01 жовтня 2013 року працювала на посаді машиніста насосних установок 2-го розряду шахти «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- з 03 червня 2014 року по сьогодні працює апаратником хімводоочищення 2-го розряду на ДСУ шахти «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля».

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 286 від 06 липня 2020 року, виданої відокремленим підрозділом шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля», ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» і за період з 03 червня 2014 року (наказ № 53-к від 03 червня 2014 року) по сьогодні виконує роботи на поверхні шахти за професією апаратник хімводоочищення, що передбачено Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року.

Згідно указаної довідки позивачка у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, у навчальній відпустці не перебувала, прогулів не вчиняла. За результатами атестації робочих місць (як вперше проведеної так і чергової) на робочому місці докорінно не змінювались умови та характер праці, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18 березня 2020 року, виданої Державним підприємством «Львіввугілля», ОСОБА_1 працювала повний робочий день під землею на шахті «Візейська» і за період з 27 лютого 2006 року (наказ № 24 від 28 лютого 2006 року) по 25 серпня 2009 року (наказ № 67 від 28 серпня 2009 року) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією машиніст (кочегар) котельні, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 33-13874 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року; і за період з 07 листопада 2009 року (наказ № 97 від 09 листопада 2009 року) по 01 жовтня 2013 року (наказ № 50 від 01 жовтня 2013 року) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією машиніст насосних установок, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а-13910 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року; і за період з 01 жовтня 2013 року (наказ № 50 від 01 жовтня 2013 року) по 02 червня 2014 року (наказ № 24 від 02 червня 2014 року виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією апаратник хімводоочищення, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 3а-11078 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року.

Згідно указаної довідки позивачка відпустки без оплати не брала, прогулів не вчиняла. В період з 27 лютого 2006 року по 02 червня 2014 року на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

У спірний період роботи позивачки з 07 листопада 2009 року по 01 жовтня 2013 року на посаді машиніста насосних установок 2-го розряду шахти «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля» був чинним Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року. Розділом 1 «Гірничі роботи» підрозділом 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» пунктом 1.1а цього Списку були передбачені «машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах».

У спірний період роботи позивачки з 03 червня 2014 року є чинним Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року. Розділом 1 «Гірничі роботи» підрозділом 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» цього Списку передбачені «апаратники».

Крім того, позивачка з метою підтвердження проведення на підприємствах атестації робочих місць за посадами та в період, який вона працювала, подала до пенсійного органу:

- наказ Відкритого акціонерного товариства ДП «Львіввугілля» «Шахта «Візейська» № 209 від 13 грудня 2004 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників машиністів (кочегарів котельних);

- наказ Державного підприємства «Львіввугілля» «Шахта «Візейська» № 166 від 08 грудня 2009 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників машиністів (кочегарів котельних, машиністів насосних установок);

- наказ ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Межирічанська» № 438 від 22 грудня 2009 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення;

- наказ відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» № 645 від 27 листопада 2014 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення;

- наказ відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» № 575 від 16 грудня 2019 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці та затвердження переліку професій, посад, умов, зайнятість яких дає право на пенсію на пільгових умовах», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення.

Таким чином, записи у трудовій книжці позивачки, довідки № 379 від 18 березня 2020 року та № 286 від 06 липня 2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, накази по підприємству про атестації робочих місць за умовами праці, підтверджують характер роботи ОСОБА_1 на посадах «машиніст насосних установок» у період з 07 листопада 2009 року по 01 жовтня 2013 року та «апаратник хімводоочищення» у період з 03 червня 2014 року по сьогодні, за Списком № 2.

Покликання відповідача на те, що в уточнюючій довідці № 286 від 06 липня 2020 року, виданій відокремленим підрозділом «Шахта Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля», не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, як це передбачено Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (розділ І, підрозділ 1) суд оцінює критично, позаяк розділ І цього Списку має назву «Гірничі роботи», а підрозділ 1 називається «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні». Посада апаратника хімводоочищення, яку обіймає позивачка, включена до розділу І «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, а отже в силу цього передбачає виконання гірничих робіт, тому й дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Твердження відповідача про те, що в уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18 березня 2020 року, виданій Державним підприємством Львіввугілля», зазначена посада – машиніст насосних установок, однак Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16 січня 2003 року (розділ І, підрозділ 1, пункт 1.1а передбачена посада машиністи, зайняті на дренажних роботах суд відхиляє, з огляду на таке.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав працівник у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, вказане не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім цього, згідно з пунктом 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих заявником документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення своєї діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Однак, у межах спірних правовідносин відповідач таким правом не скористався, а лише констатував в оскаржуваному рішенні, що довідки № 379 від 18 березня 2020 року та № 286 від 06 липня 2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній потребують дооформлення.

Більше того, суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви позивачка долучила лист Державного підприємства «Шахта «Візейська» № 1/38 від 16 липня 2021 року, в якому зазначено, зокрема про те, що виконувана позивачкою робота на посаді машиніста насосних установок здійснювалась як машиніста насосних установок, зайнятих на дренажних роботах, згідно розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а постанови КМУ № 36 від 16 січня 2003 року та яка відноситься до робіт із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2.

Крім того, до указаного листа Державне підприємство «Шахта «Візейська» долучило довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1/37 від 16 липня 2021 року відповідно до якої позивачка, зокрема, у спірний період з 07 листопада 2009 року по 01 жовтня 2013 року «виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією машиніст насосних установок, як машиніст насосних установок, зайнята на дренажних роботах».

В контексті викладеного, суд також наголошує, що, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Однак таких дій у межах спірних правовідносин відповідач не вчиняв.

Покликання відповідача на те, що за наслідками проведених атестацій робочого місця за умовами праці шахтою «Візейська» видано накази № 209 від 13 грудня 2004 року, № 166 від 08 грудня 2009 року, якими право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок, поданими документами, не підтверджена, суд відхиляє з огляду на їх необґрунтованість.

Суд дослідив зміст наказів Відкритого акціонерного товариства ДП «Львіввугілля» «Шахта «Візейська» № 209 від 13 грудня 2004 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці» та № 166 від 08 грудня 2009 року «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці» і встановив, що зазначеними наказами підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників машиністів (кочегарів котельних, машиністів насосних установок).

Отже, враховуючи те, що позивачка станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27 липня 2020 року) досягла віку 50 років, мала загальний страховий стаж понад 26 років, з яких більше 14 років на роботах, передбачених Списком № 2, суд дійшов висновку про те, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Оскаржуваним рішенням від 31 березня 2021 року № 133950005366 відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п`ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.

Тому позовна вимога позивачки про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивачки про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 27 липня 2020 року (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 2013-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суд зазначає таке.

У межах розгляду цієї справи суд встановив, що станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27 липня 2020 року) позивачка досягла віку 50 років та мала загальний страховий стаж понад 26 років, з яких більше 14 років на роботах, передбачених Списком № 2.

Тобто у спірному випадку щодо позивачки у повній мірі виконуються умови, необхідні для призначення пенсії з віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.

Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачці.

Щодо дня, з якого позивачці належить призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії та необхідними документами 27 липня 2020 року.

Відтак пенсію за віком на пільгових умовах належить призначити позивачці з 27 липня 2020 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки належить стягнути 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950005366 від 31 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 27 липня 2020 року (дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 січня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.