Рішення № 103144073, 17.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року

справа №380/17472/21

провадження № П/380/17679/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3913 про зобов`язання до вчинення дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3913 (81464, Львівська область, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 29; код ЄДРПОУ 07699476) з вимогою:

- стягнути з військової частини А3913 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.10.2018 по день фактичної виплати 31.08.2021 терміном 1056 днів, виходячи з середньо денного заробітку (грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14.08.2017 була звільнена наказом командира 12 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) №30-РС у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини А3913 (по стройовій частині) №223 від 10.10.2018 позивачку виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з нею не проведено своєчасно. Повний розрахунок було здійснено 31.08.2021. Позивач вважає, що період з 10.10.2018 по 31.08.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 10.10.2018 по 31.08.2021. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків у спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої надати:

- привести у відповідність позовні вимоги, вказати ціну позову (суму, які позивач просить стягнути з відповідача), а також навести документально підтверджений розрахунок ціни позову (суму середнього заробітку за день/місяць);

- надати документ про сплату судового збору за подання цього позову.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

10.11.2021 представником позивача подано виправлену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з військової частини А3913 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.03.2020 по день фактичної виплати 31.08.2021 терміном 523 днів, виходячи з середньо денного заробітку (грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, завтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 в розмірі 153976,43 грн.

Зазначив, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.202 у справі №380/6433/20 відповідачем виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 11.10.2018 по 26.03.2020 (533 календарних днів) в сумі 12553,22 грн. З огляду на те що, період затримки розрахунку слід обчислювати з 26.03.2020 наголошує на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №380/6433/20, як підставу проведеної несвоєчасної виплати.

Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також усі докази/належним чином завірені копії документів на спростування вимог позовної заяви.

07.12.2021 за вх. №91690 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що військова служба віднесена законодавцем до публічної служби, проте військовослужбовець, який проходить військову службу не перебуває у трудових правовідносинах із військовою частиною. Такі правовідносини виникають у зв`язку із проходженням такої служби та врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідач не повинен нести відповідальність за статтею 117 КЗпП України внаслідок відсутності у нього статусу власника (роботодавця) або уповноваженої ним органу. Крім цього, зазначає, що той факт, що законодавством, яке регулює військову сферу не передбачає можливості стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, не дає підстав застосовувати для врегулюванням спірного питання трудовим законодавством. Вказав, що з прийняттям судового рішення, статті 116 та 117 КЗпП не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Крім цього зазначив щодо пропуску строку звернення до суду.

07.12.2021 за вх. №91702 представник відповідача подав клопотання про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Щодо строку звернення до суду, суд вказує, що про порушення своїх прав позивач дізнався після проведення відповідачем повного розрахунку - зарахування коштів на картковий рахунок 31.08.2021, а відмітка поштового відділення на поштовому конверті позивача – 29.09.2021 , відтак позивачем не пропущений місячний строк звернення до суду встановлений КАС України. Аналогічна позиція щодо строку звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А3913 (по стройовій частині) №223 від 10.10.2018, старший солдат ОСОБА_1 механік-телефоніст радіоцентру групи інформаційно-телекомунікаційного зв`язку вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, звільнена наказом командира 12 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 14.09.2018 №30-РС з військової служби у запас відповідно до підп. «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, під час особливого періоду) визнана такою, що вибула, справи та посаду здала; виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.10.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №380/6433/20 стягнуто з Військової частини А3913 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 11.10.2018 по 26.03.2020 (533 календарних днів) в сумі 12553,22 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №380/1408/21 визнано протиправними дії Військової частини А3913 щодо неналежного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по лютий 2018 року, з врахуванням січня 2008 року як базового, зобов`язано Військову частину А3913 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2013 року по лютий 2018 року, з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, з врахуванням виплачених сум та обов`язано Військову частину А3913 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2013 по день фактичної виплати індексації.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості 228 на підставі вищевказаного рішення нараховано та виплачено позивачці 164248,55 гривень (в тому числі індексація грошового забезпечення – 110897,67 гривень, компенсація втрати частини доходів 55888,68 гривень).

31.08.2021 вказані кошти надійшли на картковий рахунок позивачки, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку.

Вважаючи, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.03.2020 по 31.08.2021, остання звернулася з вказаним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, індексацію грошового забезпечення при звільненні позивачу не виплачено в день її звільнення - 10.10.2018, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Законодавчі акти визначають, що компенсація за неотримане речове майно при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Таким чином, непроведення з вини військової частини А3913 виплати індексації грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №380/1408/21 визнано протиправними дії Військової частини А3913 щодо неналежного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по лютий 2018 року, з врахуванням січня 2008 року як базового, зобов`язано Військову частину А3913 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2013 року по лютий 2018 року, з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, з врахуванням виплачених сум та обов`язано Військову частину А3913 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2013 по день фактичної виплати індексації.

Відповідно до вказаного рішення суду індексація грошового забезпечення виплачена ОСОБА_1 військовою частиною А3913 - 31.08.2021, згідно з відомостями з карткового рахунку позивачки, кошти зараховано на рахунок 31.08.2021.

Таким чином, відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбачено статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Водночас судом враховується період затримки розрахунку при звільнені - з 26.03.2020 враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі 380/6344/20, яким стягнуто з Військової частини А3913 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 11.10.2018 по 26.03.2020 (533 календарних днів) в сумі 12553,22 грн.

Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення належить за період з 26.03.2020 по 31.08.2021 за затримку терміном на 523 дні (затримка у виплаті індексації середнього грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Як встановлено рішенням суду від 10.12.2020 у справі №380/6433/20, для обчислення середнього заробітку з дня виключення зі списків до дня фактичного розрахунку необхідно застосувати показник 294,40 грн. за день (17958,72 гривень/ 61дні).

Враховуючи, що недоплачена сума індексації грошового забезпечення становить 110897,67 грн, а середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 153971,2 грн. (523 дні затримки розрахунку * 294,40 грн.), суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 110897,67 грн /153971,2 грн. (сума індексації /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,72

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 294,40 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,72 х 523 (днів затримки розрахунку) = 110859,26 гривень.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 110859,26 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3913 (81464, Львівська область, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 29; код ЄДРПОУ 07699476) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - задоволити частково.

Стягнути з Військової частини А3913 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.03.2020 по 31.08.2021 у сумі 110859 (сто десять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 26 копійок.

Стягнути з Військової частини А3913 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1108 (одна тисяча сто вісім) гривень 60 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.