Рішення № 103143844, 14.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/23156/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування періоду з 01.12.1978 по 27.07.1979 до стажу роботи ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період з 01.12.1978 по 27.07.1979, під час якого ОСОБА_1 був слухачем підготовчого відділення Львівського медінституту;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та йому з 09.08.2018 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. Водночас позивач зазначає, що призначаючи пенсію за віком відповідачем не було враховано період, протягом якого він був слухачем підготовчого відділення Львівського медінституту, а саме з 01.12.1978 року по 27.07.1979 року, що, як наслідок, унеможливило отримання ним при призначенні пенсії грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач вказує, що стаж навчання слухачем підготовчого відділення є аналогічним періоду навчання у вищому навчальному закладі, а отже підлягає зарахуванню до загального медичного стажу роботи ОСОБА_1 та дає йому право на отримання допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 15.12.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

12.01.2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона щодо задоволення позову заперечила та вказала, що зарахування до спеціального медичного стажу часу навчання на нульовому курсі інституту чинним законодавством не передбачено. Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої – підготовка до вступу до навчального закладу. Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом 1-го курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування. Наголошує, що оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділення вищого навчального закладу немає.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 09.08.2018 року та отримує пенсію за віком.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , з 25.11.1978 року його зачислено слухачем до Львівського медінституту, а з 27.07.1979 року зачислено студентом першого курсу цього ж навчального закладу.

Згідно архівної довідки №01-15/421 від 10.09.2021 року, виданої Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького, ОСОБА_1 був слухачем денного підготовчого відділення санітарно-гігієнічного факультету Львівського державного медичного інституту з 01.12.1978 року до 25.07.1979 року (наказ №1305 від 25.11.1978 року). Після успішного закінчення підготовчого відділення зарахований студентом І-го курсу санітарно-гігієнічного факультету цього ж інституту наказом №491 від 22.08.1979 року, в якому навчався з 01.09.1979 року до 28.06.1985 року.

10.09.2021 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зарахування медичного стажу за період навчання на нульовому курсі Львівського медичного інституту з 1978 по 1979 роки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 11.10.2021 року повідомило позивача про те, що до страхового стажу для призначення пенсії враховано період навчання з 01.09.1979 року по 02.05.1984 року у Львівському державному медичному інституті, відповідно до диплому № НОМЕР_1 . Зарахування до спеціального медичного стажу часу навчання на нульовому курсі інституту чинним законодавством не передбачено.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу роботи час навчання слухачем в Львівському державному медичному інституті в період з 01.12.1978 року по 27.07.1979 року звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон №1058-IV).

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами 2 і 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 09.08.2018 року. Під час призначення пенсії, відповідачем було враховано період навчання позивача у Львівському державному медичному інституті з 01.09.1979 року по 02.05.1984 року. Водночас відповідач не врахував період з 25.11.1978 року по 27.07.1979 року, коли позивач був слухачем у Львівському державному медичному інституті з причин не відношення стажу навчання на нульовому курсі до загального стажу навчання, так як особа, на думку відповідача, не здобуває освітньо-кваліфікаційного рівня.

З цього приводу суд зазначає таке.

Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим Постановою Кабінет Міністрів України №1191 від 23.11.2011 року визначаються умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

У статті 1 Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05.09.2017 року вказано, що здобувачами освіти є вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.

Пунктом 1 частини 3 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 року (далі – Закон №1556-VII) визначено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належить слухач – особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Пунктом 3 частини 7 статті 33 Закону №1556-VII підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп`ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення, центри студентського спорту.

Згідно пункту «е» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд відзначає, що період навчання позивача з 25.11.1978 року по 27.07.1979 року як слухача в Львівському державному медичному інституті є аналогічним періоду навчання у вищому навчальному закладі як студента, а отже підлягає зарахуванню до загального медичного стажу роботи ОСОБА_1 .

Більше того, суд звертає увагу на те, що спірний період навчання позивача як слухача прямо вказаний у трудовій книжці позивача.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 , в такій міститься запис про те, що позивач з 25.11.1978 року зарахований до Львівського медичного державного інституту як слухач, а з 27.07.1979 року зарахований на перший курс цього ж інституту. Ця ж обставина підтверджується довідкою від 10.09.2021 року №01-15/421.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що період навчання позивача як слухача дає останньому право на отримання допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, а тому бездіяльність відповідача щодо не зарахування такого стажу є протиправною.

Відповідно до частин першої та другої КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на те, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу стажу навчання як слухача в інституті а також невиплата грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 визнана судом протиправною, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання позивача як слухача в Львівському медичному державному інституті в період з 01.12.1978 року по 27.07.1979 року, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., такий підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування періоду з 25.11.1978 року по 27.07.1979 року до стажу роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати період з 25.11.1978 року по 27.07.1979 року, під час якого ОСОБА_1 був слухачем підготовчого відділення Львівського державного медичного інституту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сасевич О.М.