Рішення № 103143662, 04.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7385/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Вовка Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 9938 (3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Вовка Володимира Вікторовича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (далі – відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 грудня 2021 року б/н (арк. спр. 33-36) просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перетинанні державного кордону України, яке було винесено 01 жовтня 2021 року техніком (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержантом Сергієм Приходько;

- зобов`язати 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України не чинити перешкоди на в`їзд в Україну на постійне проживання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 01 жовтня 2021 року техніком (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержантом Сергієм Приходько винесено рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для його винесення є наявність винесення щодо ОСОБА_1 рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну.

Ряпін (латинською транслітерацією RYAPIN відповідно до паспорту для виїзду за кордон) ОСОБА_2 має право на постійне проживання в Україні згідно з посвідкою на постійне проживання в Україні за № НОМЕР_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В оскаржуваному рішенні прізвище позивача вказано як “ ОСОБА_3 ”.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 8 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280, у дорученні його ініціатором зазначаються такі відомості про особу: громадянство (підданство); прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян України - українською мовою, для іноземців та осіб без громадянства - латиницею).

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 14 грудня 2010 року № 967 “Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України” у рішенні про відмову прізвище особи, щодо якої прийняте таке рішення, вказується латинськими літерами.

Як вже зазначалось, в паспорті громадянина Російської Федерації та у посвідці на постійне проживання прізвище позивача вказано як “ ОСОБА_4 ”, тоді як у оскаржуваному рішенні зазначено “ ОСОБА_3 ”.

З наведеного вбачається, що перевірка позивача проводилась по прізвищу ОСОБА_3 , що не відповідає його дійсному прізвищу.

У відкритих даних Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Судової влади щодо ОСОБА_1 жодних рішень, які б надали підстави для обмеження його в`їзду в Україну, не приймались.

Крім того, позивачем відповідно до статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” 03 вересня 2019 року продовжено право на постійне проживання в України на підставі посвідки на постійне проживання. Посвідка була видана на підставі Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та Закону України “Про імміграцію”, тобто позивач має статус іммігранта.

25 жовтня 2021 року представником позивача подана скарга на ім`я начальника Луганського прикордонного загону з вимогою скасувати оскаржуване рішення, на що 09 листопада 2021 року представником позивача отримана відповідь від 02 листопада 2021 року про відмову в задоволенні скарги.

З посиланням на положення статей 19, 26 Конституції України, Закону України “Про прикордонний контроль”, Закону України “Про імміграцію”, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 21 грудня 2021 року № 14/17820, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 45-51).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 01 жовтня 2021 року громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження паспортного контролю в міждержавному пункті пропуску «Мілове» пред`явлено паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_2 . Посвідку на постійне проживання в Україні під час перетину Державного кордону України позивачем пред`явлено не було.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема: іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання. Відповідно до статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Відповідно до статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством країни; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Під час внесення інформації про особу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до бази даних системи «Гарт-1» Держприкордонслужби відбувся збіг з інформацією, що зберігається в оперативний базах даних системи «Гарт-1» за індексом «Д».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішений. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Оскільки у позивача наявна заборона в`їзду в Україну, відповідачем 01 жовтня 2021 року складено рішення про відмову у перетині державного кордону України.

Стосовно твердження представника позивача, що перевірка проводилась по прізвищу “ ОСОБА_3 ”, а не як вказано у паспорті громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , відповідач вказав, що відповідно до пункту 4 Порядку дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 червня 2017 року № 535 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2017 року за № 1091/30959 (далі – Порядок № 535), відомості про особу вводяться для перевірки наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи «Гарт-1» уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби з паспортних документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства із застосуванням приладів для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), у тому числі й з електронних чипів, що містять інформацію про власника, зокрема й інформацію про його біометричні дані, а в разі відсутності таких приладів чи даних у машинозчитуваній зоні - уручну.

Інспектор самостійно не перевіряє документ, що посвідчує особу, він користується приладом для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), який установлений в міждержавному пункті пропуску «Мілове», тобто інспектор сканує в цьому приладі паспорт позивача, який після сканування автоматично виявляє у разі наявності рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну збіг за номером пред`явленого паспорту, а не як вважає помилково представник позивача за прізвищем. Інспектор лише перевіряє правильність відсканованих даних за допомогою приладу для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), та у разі розбіжностей - виправляє їх.

Проте рішення про відмову у перетині державного кордону України складається уручну та в ньому була допущена технічна помилка у прізвищі позивача: замість « ОСОБА_4 » інспектором було зазначено прізвище « ОСОБА_3 », проте ідентифікація особи проходить за номером паспорта.

Таким чином, резюмує відповідач, з юридично-правової точки зору рішення про відмову у перетині державного кордону України від 01 жовтня 2021 правильне, законне, оскільки альтернативних дій відповідача по відношенню до подальшого перетину державного кордону України не має. Відповідач позбавлений можливості не прийняти оскаржуване рішення, оскільки це потягло порушення з боку відповідача. Скасування рішення про відмову у перетині державного кордону України від 01 жовтня 2021 року не призведе до безперешкодного перетину державного кордону України, оскільки відповідач позбавлений можливості пропуску осіб, у яких наявний індекс на заборону у перетині державного кордону України.

В додаткових поясненнях від 04 січня 2022 року № 14/61-22-Вих відповідач вказав, що 31 грудня 2021 року на адресу Військової частини 9938 надійшла відповідь на запит з Головного Центру обробки спеціальної інформації, з якої стало відомо, що на позивача скрадено доручення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області на заборону в`їзду строком на три роки, підставою є рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 у зв`язку з наявним несплаченим штрафом, накладеним співробітниками Управління патрульної поліції в Харківській області, про що винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху серії ЕАН 4076816 у розмірі 1700,00 грн. Таким чином, відповідачем правомірно 01 жовтня 2021 року складено рішення про відмову у перетині державного кордону України, оскільки у позивача не скасоване доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, а в оскаржуваному рішенні від 01 жовтня 2021 року наявна технічна помилка в прізвище позивача (арк. спр. 57-58).

Правом на подання інших заяв по суті справи сторони не скористались.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 28-29).

Ухвалою від 06 грудня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 37-39).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 02 лютого 2022 року судом встановлено, що найменуванням відповідача є Військова частина 9938 (арк. спр. 69-72).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі посвідки на постійне проживання від 03 вересня 2019 року № 900019651 має право на постійне проживання в Україні до 02 вересня 2029 року (арк. спр. 8, 9-10, 11).

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в`їзд в Україну строком на три роки із зазначенням про направлення копії цього рішення до Адміністрації Державної прикордонної служби України (арк. спр. 62).

Листом від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21 Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області направило до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21, підписане першим заступником начальника Адамовим І., про заборону в`їзду в Україну строком на три роки щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі. Інформація щодо місця проживання, серії та номеру паспортного документа, коли і ким виданий, в дорученні відсутня (арк. спр. 60, 61).

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 23 грудня 2021 року № 14/17999 повідомив, що станом на 15:20 30 грудня 2021 року Державною прикордонною службою України виконується доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заборони в`їзду в Україну до 12 липня 2024 року (арк. спр. 59).

01 жовтня 2021 року техніком (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержантом Сергієм Приходько як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ, що посвідчує особу: 53 № НОМЕР_3 , з причин того, що відносно нього є рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну (арк. спр. 12).

Згідно з поясненнями майстер-сержанта ОСОБА_9 , наданими 21 грудня 2021 року начальнику 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, приблизно о 20:00 01 жовтня 2021 року на в`їзд в України прибув громадянин Російської Федерації ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на паспортний контроль надав паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон. Під час внесення інформації про особу до бази даних відбувся збіг з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «Д», у зв`язку з чим прийнято оскаржуване рішення (арк. спр. 52).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі – Закон № 1710-VI).

Статтею 2 Закону № 1710-VI регламентовано:

прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів (частина перша);

прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (частина друга);

прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон (частина третя);

прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених (частина четверта);

прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб (частина п`ята).

Згідно з підпунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 1710-VI прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: у пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частинами другою, четвертою Закону № 1710-VI передбачено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон (частини перша, друга статті 7 Закону № 1710-VI).

Умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в`їзду в Україну визначені статтею 8 Закону № 1710-VI.

Так, частиною першою статті 8 Закону № 1710-VI передбачено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови:

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну;

3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;

4) підтвердження мети запланованого перебування;

5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону (абзац перший частини другої статті 8 Закону № 1710-VI).

Статтею 9 Закону № 1710-VI врегульовані питання прикордонного контролю іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну:

прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії (частина перша);

процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (частина друга);

процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України (частина третя);

процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон (частина четверта);

іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону (частина п`ята).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина друга статті 14 Закону № 1710-VI).

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 1710-VI особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - доручення), визначає Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 (далі – Порядок № 280).

Пунктами 3, 4 Порядку № 280 визначено, що доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом. Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 5 Порядку № 280 уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 280 доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом: [...] Голови ДМС або його заступників, начальників головних управлінь, управлінь ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі або їх заступників; [...].

Пунктом 8 Порядку № 280 передбачено, що:

доручення, що надається згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 цього Порядку, надсилається разом із завіреною в установленому порядку копією постанови, винесеної посадовою особою відповідного уповноваженого державного органу, або рішення слідчого судді, суду;

у дорученні його ініціатором зазначаються такі відомості про особу: громадянство (підданство); прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян України - українською мовою, для іноземців та осіб без громадянства - латиницею); дата народження (день, місяць, рік); стать; місце проживання; серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий.

Доручення оформляються стосовно однієї особи із зазначенням на відповідному бланку лише одного з видів доручень, передбачених у пункті 5 цього Порядку (пункт 9 Порядку № 280).

Доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження. Доручення беруться на контроль на строк, зазначений у дорученні, з дня надходження до органу Держприкордонслужби. Доручення, що надаються згідно з абзацом другим пункту 5 цього Порядку, беруться на контроль не більш як на строк, визначений у Законі України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (пункт 12, абзаци перший, другий пункту 13 Порядку № 280).

Пунктом 20 Порядку № 280 визначено, що у разі відмови особі у перетинанні державного кордону у зв`язку з виконанням доручення, наданого згідно з абзацами другим - третім пункту 5 цього Порядку, уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону оформляється відповідно до статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль” рішення про відмову у перетинанні державного кордону.

У додатку до Порядку № 280 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 року № 1035) затверджена форма доручення.

Згідно з затвердженою формою у дорученні у відомостях про особу, щодо якої надається доручення, зазначається (громадянство (підданство), прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) в називному відмінку (для громадян України - українською мовою, для іноземців та осіб без громадянства – латиницею), дата народження (день, місяць, рік), стать, місце проживання, серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий, імовірні напрямок та дата перетинання державного кордону, держава виїзду (в`їзду).

Пунктом 1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 грудня 2010 року № 967 «Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 31/18769, затверджено форму рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, що додається.

Згідно з затвердженою формою у рішенні про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства прізвище та ім`я особи зазначаються латинськими літерами, як зазначено у паспортному документі.

Згідно з паспортом громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 та посвідки на постійне проживання від 03 вересня 2019 року № 900019651 прізвище та ім`я позивача латинськими літерами RYAPIN OLEG, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , стать – чоловіча.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року заборонено в`їзд в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_11 (латинськими літерами ОСОБА_7 (ім`я позивача латинськими літерами - OLEG), ОСОБА_1 (по батькові позивача російською - ОСОБА_12 )), ІНФОРМАЦІЯ_1 . В рішенні відсутня інформація щодо місця проживання, серії та номеру паспортного документа, коли і ким виданий.

В дорученні Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21, підписаному першим заступником начальника Адамовим І., про заборону в`їзду в Україну строком на три роки зазначені такі відомості про особу: громадянин Російської Федерації ОСОБА_13 (латинськими літерами ОСОБА_7 (ім`я позивача латинськими літерами - OLEG), ОСОБА_1 (по батькові позивача російською - ОСОБА_12 )), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі. Інформація щодо місця проживання, серії та номеру паспортного документа, коли і ким виданий, в дорученні відсутня.

Отже, враховуючи зміст рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації та доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21, суд дійшов висновку, що зазначені документи викликають обґрунтований сумнів, що їх складено відносно позивача - громадянина Російської Федерації ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 .

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення техніка (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержанта Сергія Приходька від 01 жовтня 2021 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства – громадянину Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ що посвідчує особу: 53 № НОМЕР_3 , не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту є зобов`язання Військової частини 9938 (3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) під час виконання доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки не чинити перешкоди на в`їзд в Україну на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами, як зазначено у паспортному документі: ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 .

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправним та скасувати рішення техніка (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержанта Сергія Приходька від 01 жовтня 2021 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства – громадянину Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ що посвідчує особу: 53 № НОМЕР_3 ;

зобов`язати Військову частину 9938 (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) під час виконання доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки не чинити перешкоди на в`їзд в Україну на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами, як зазначено у паспортному документі: ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № 53 0460961.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов адвоката Вовка Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини 9938 (3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) (ідентифікаційний код 14321736, місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення техніка (тип А) впс “Мілове” Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса майстер-сержанта Сергія Приходька від 01 жовтня 2021 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства – громадянину Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ що посвідчує особу: НОМЕР_2 .

Зобов`язати Військову частину 9938 (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) під час виконання доручення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 липня 2021 року № 6301.8.5.3-11922/63.2-21 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки не чинити перешкоди на в`їзд в Україну на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами, як зазначено у паспортному документі: ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон від 08 жовтня 2013 року № НОМЕР_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 9938 (3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська