Рішення № 103143617, 03.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/62/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов 10 січня 2022 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу від 13 грудня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 65791160.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що існують істотні обставини, що ускладнюють виконання боржником рішення по справі № 428/4357/17, про які ГУПФУ в Луганській області повідомляло відповідача листами від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218 та від 06 грудня 2021 року № 1200-0306-8/55216.

Так, цими листами боржник повідомив державного виконавця, що листом від 21 листопада 2019 року № 17584/03-02 на запит ГУПФУ в Донецькій області від 18 листопада 2019 року пенсійна справа ОСОБА_1 направлена для продовження виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за новим місцем проживання боржника, де її взято на облік та продовжено виплату пенсії. Вказані обставини, на думку боржника, унеможливили розгляд питання щодо виконання вищезазначеного рішення суду, оскільки відсутня технічна можливість для перерахунку пенсії ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду України не за місцем обліку.

Також вказано, що в ГУПФУ в Луганській області відсутні законні підстави для звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу, або порядку виконання рішення суду.

З викладених підстав позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Ухвалою від 17 січня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 15).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 26 січня 2022 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 30-31).

Від представника Відділу 28 січня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 38-41).

На виконання до Відділу 14 червня 2021 року надійшов виконавчий лист Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2021 року № 428/4357/17 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2016 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі довідки Луганського обласного військового комісаріату від 03 березня 2017 року № ВФЗ-158 та виплатити різницю з урахуванням сплачених сум.

Державним виконавцем 15 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65791160, у постанові вказано про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, копію постанови направлено боржнику для виконання.

З листа боржника від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218 встановлено, що 21 листопада 2019 року паперову пенсійну справу ОСОБА_1 передано за новим місцем проживання пенсіонера до ГУПФУ в Донецькій області, де пенсійну справу взято на облік та продовжено виплату пенсії, що унеможливлює розгляд питання щодо виконання вищевказаного рішення суду.

Боржником не надано інформації та підтверджуючих документів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, про вжиття заходів, направлених на виконання рішення суду.

Також відповідач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні № 65791160 з ГУПФУ в Луганській області на ГУПФУ в Донецькій області, в задоволенні якої відмовлено ухвалою від 09 листопада 2021 року.

Державним виконавцем на підставі статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» направлено боржнику вимогу щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання.

Листом ГУПФУ в Луганській області від 06 грудня 2021 року № 1200-0306-8/55216 повідомлено обставини, аналогічні викладеним в листі боржника від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218.

Державним виконавцем, керуючись положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 13 грудня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Відповідач вважає, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників у судове засідання, в заявах по суті справи зазначили про розгляд справи за відсутності їх представників.

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На виконання постанови Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 428/4357/17 в частині зобов`язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2016 року з урахуванням щомісячної додаткового грошової винагороди на підставі довідки Луганського обласного військового комісаріату від 03 березня 2017 року № ВФЗ-158 та виплатити різницю з урахуванням сплачених сум, Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 16 лютого 2021 року видано виконавчий лист № 428/4357/17 (арк. спр. 46-47).

За заявою ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову від 15 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65791160, у пункті 2 якої визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (арк. спр. 19, 45, 49).

Як слідує з відміток, здійснених уповноваженими особами боржника на супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження № 65791160, ГУПФУ в Луганській області постанову отримано 22 червня 2021 року (арк. спр. 19).

Листом від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218 ГУПФУ в Луганській області повідомило державного виконавця про неможливість виконання постанови Верховного Суду по справі № 428/4357/17 з тих підстав, що листом від 21 листопада 2019 року № 17584/03-02 на запит ГУПФУ в Донецькій області від 18 листопада 2019 року пенсійна справа ОСОБА_1 направлена для продовження виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за новим місцем проживання боржника, де її взято на облік та продовжено виплату пенсії. Вказані обставини унеможливлюють розгляд питання щодо виконання вищезазначеного рішення суду (арк. спр. 20, 54-55).

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні № 65791160 з ГУПФУ в Луганській області на ГУПФУ в Донецькій області, в задоволенні якої відмовлено ухвалою від 09 листопада 2021 року по справі № 428/4357/17. Як вказано в ухвалі, внаслідок передачі паперової пенсійної справи ОСОБА_1 на облік за новим місцем проживання до ГУПФУ в Донецькій області не відбулося ані фактичного (компетенційного), ані процесуального правонаступництва між ГУПФУ в Луганській області та ГУПФУ в Донецькій області. Зокрема, ГУПФУ в Луганській області не втратило компетенції щодо перерахунку пенсії стягувачу як військовослужбовцю з 03 листопада 2016 року. Факт передання паперової пенсійної справи стягувача до іншого управління не позбавляє ГУПФУ в Луганській області можливості виконати рішення суду шляхом здійснення перерахунку на підставі матеріалів електронної пенсійної справи або на підставі оригіналу паперової пенсійної справи, яка може бути тимчасово передана за відповідним запитом до ГУПФУ в Луганській області для виконання судового рішення. Крім того, зміст зобов`язання ГУПФУ в Луганській області за судовим рішенням зводиться до перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2016 року, тобто з тієї дати, коли ОСОБА_1 знаходився на пенсійному обліку саме в ГУПФУ в Луганській області та ще не знаходився на пенсійному обліку в іншому управлінні. Із урахуванням вищевикладених норм та встановлених на підставі аналізу письмових доказів обставин, суд вважає, що у виконавчому провадженні № 65791160 не виникло необхідності заміни боржника - ГУПФУ в Луганській області, у зв`язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити (арк. спр. 56-60).

Державним виконавцем направлено до ГУПФУ в Луганській області вимогу від 01 грудня 2021 року № 11494 про надання до Відділу інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду, у відповідь на яку отримав лист ГУПФУ в Луганській області від 06 грудня 2021 року № 1200-0306-8/55216 з викладом тих самих обставин, що і в листі від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218 (арк. спр. 21, 61-62, 63-64).

Постановою державного виконавця від 13 грудня 2021 року ВП № 65791160 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 28, 68).

На підтвердження обставин, викладених в листах від 25 червня 2021 року № 1200-0306-8/19218 та від 06 грудня 2021 року № 1200-0306-8/55216, ГУПФУ в Луганській області в матеріали справи надано копії запиту ГУПФУ в Донецькій області від 15 листопада 2019 року № 12058/03-1 (арк. спр. 22).

Також ГУПФУ в Луганській області в матеріали справи надано довідку Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20 липня 2021 року № ВФЗ-932 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , лист ГУПФУ в Луганській області від 05 серпня 2021 року № 1200-0306-8/28011, яким вказану довідку повернуто адресату, а також запит боржника до Пенсійного фонду України про роз`яснення можливості виконання постанови по справі № 428/4357/17 ГУПФУ в Луганській області в ситуації, коли військовий пенсіонер перебуває на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України (арк. спр. 24, 25, 27).

Крім того, ГУПФУ в Луганській області в матеріали справи надано копії розпорядження ГУПФУ в Луганській області з 03 листопада 2016 року, розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії від 19 січня 2022 року, довідку від 03 березня 2017 року № ВФЗ-158, згідно з якими ГУПФУ в Луганській області 19 січня 2022 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2016 року на підставі довідки Луганського обласного військового комісаріату від 03 березня 2017 року № ВФЗ-158 та розраховано різницю на доплату пенсії за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року (арк. спр. 35-36).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу в межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що ГУПФУ в Луганській області в період з 15 червня 2021 року до 19 січня 2022 року не виконувало постанову Верховного Суду по справі № 428/4357/17 в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2016 року на підставі довідки Луганського обласного військового комісаріату від 03 березня 2017 року № ВФЗ-158, з тих підстав, що з 20 листопада 2019 року пенсійна справа стягувача передана на облік до іншого органу Пенсійного фонду України за новим місцем проживання пенсіонера.

Проте, Сєвєродонецький міський суд Луганської області при розгляді заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні № 65791160 не встановив обставин, що унеможливили виконання ГУПФУ в Луганській області постанови Верховного Суду по справі № 428/4357/17 внаслідок передачі паперової пенсійної справи стягувача на облік до іншого органу Пенсійного фонду України, тобто переходу обов`язку виконати рішення суду до іншого суб`єкта, що стало підставою для відмови в задоволенні цієї заяви.

Також судом встановлено, що тільки 30 листопада 2021 року після постановлення Сєвєродонецьким міським судом Луганської області ухвали від 09 листопада 2021 року по справі № 428/4357/17 про відмову в заміні боржника у виконавчому провадженні № 65791160 ГУПФУ в Луганській області звернулося до Пенсійного фонду України із запитом про роз`яснення можливості виконання рішення суду по вказаній справі.

Будь-яких інших заходів щодо виконання рішення суду по справі № 428/4357/17 ГУПФУ в Луганській області не вживалось.

На думку суду, всі вказані обставини свідчать про тривалу бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо виконання рішення суду по справі № 428/4357/17, відсутність об`єктивних причин неможливості виконання цього рішення суду та, як наслідок, наявність у державного виконавця законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення на боржника штрафу.

Тим більше, на час розгляду даної адміністративної справи ГУПФУ в Луганській області вжито заходів щодо виконання постанови Верховного Суду по справі № 428/4357/17 в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та розрахунку суми пенсії на доплати за цим рішенням суду, що також свідчить на користь висновків Сєвєродонецького міського суду Луганської області про наявність у ГУПФУ в Луганській області об`єктивної можливості щодо виконання покладеного на нього за судовим рішенням обов`язку.

Також суд зауважує, що часткове виконання рішення суду відбулося вже після накладення на ГУПФУ в Луганській області штрафу за постановою від 13 грудня 2021 року, тобто така обставина не існувала на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тому ним при накладенні на боржника штрафу не враховувалася.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на положення частини третьої статті 33 Закону № 1404-VIII, частини п`ятої статті 372, частини першої статті 378, частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України державний виконавець не повноважний вирішувати процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, та надавати оцінку твердженням боржника про неможливість виконання рішення суду через відсутність відповідних повноважень. Вирішення таких питань віднесено до компетенції судді суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина перша статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Так, зважаючи на викладені правові норми, суд зауважує, що єдиним повноваженням, яким у такому випадку наділений державний виконавець, є звернення до суду з відповідним поданням.

При розгляді даної справи суд, з огляду на положення статей 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, також не повноважний надавати правову оцінку твердженням позивача про неможливість виконання рішення суду по справі № 428/4357/17.

Тобто, позивач в даному випадку намагається довести суду обставини щодо неможливості виконання рішення суду у спосіб, що суперечить положенням Закону № 1404-VIII та Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на викладене, суд встановив, що постанова державного виконавця від 13 грудня 2021 року ВП № 65791160 у повній мірі відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн, понесені позивачем при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова