Рішення № 103143570, 03.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/584/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправною та скасування постанови від 19 травня 2021 року ВП № 65502728 про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л. В. (далі – відповідач, приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі – третя особа, ТОВ «Алекскредит»), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 65502728 від 19 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 грудня 2021 року при здійсненні розрахунку за придбані товари у магазині за допомогою платіжної карти позивач дізнався про те, що грошові кошти на картковому рахунку заблоковані. 22 грудня 2021 року позивач отримав інформацію з Єдиного реєстру боржників, з якого дізнався про те, що у відношенні нього, як боржника, за виконавчим провадженням № 65502728 відповідачем проводяться виконавчі дії. До 22 грудня 2021 року позивачу не було відомо про відкрите виконавче провадження, у якому він є боржником, оскільки, ані постанову про відкриття виконавчого провадження, ані постанову про накладення арешту на грошові кошти на рахунках від відповідача не отримував. 22 грудня 2021 року позивач звернувся до приватного виконавця щодо надання копій документів, які знаходяться у виконавчому провадженні № 65502728.

11 січня 2022 року позивач отримав копію заяви про примусове виконання рішення; копію договору про надання кредиту № 748383, копію виконавчого напису; копію постанови про відкриття виконавчого провадження; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; копію постанови про стягнення з боржника основної винагороди; копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; копію постанови про арешт коштів боржника.

Вказує, що з 21 червня 2011 року він зареєстрований та проживає у м. Рубіжне Луганської області. З указаного часу позивач фактично проживає і перебуває за місцем своєї реєстрації, місце проживання чи перебування з часу реєстрації місця проживання до теперішнього часу не змінював.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 23 грудня 1993 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно місцем знаходження нерухомого майна, яке належить позивачу є АДРЕСА_1 .

Рухомого чи нерухомого майна, розташованого у Дніпропетровській області, позивач не має. Коштів на банківських рахунках в установах банків чи інших фінансових установ, розташованих у Дніпропетровській області він також не має.

Отже, місце проживання позивача, як боржника, не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність і відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

На думку позивача, відкриття виконавчого провадження № 65502728 приватним виконавцем суперечить положенням частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ, оскільки воно відкрито з порушенням правил територіальної діяльності приватного виконавця, не за місцем проживання, перебування боржника або знаходження її майна, яким є Луганська область.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова приватного виконавця є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне (арк. спр. 46-51).

19 травня 2021 року до приватного виконавця звернулося ТОВ «Адекскредит» із заявою б/н від 30 березня 2021 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем реєстрації боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 34090, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 13 456,80 грн.

Відповідно до статей 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» 19 травня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65502728.

За положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції І органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувану.

Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (частини перша стаття 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Частинами другою та четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем її проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Порядок примусового виконання рішень регламентований статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про. виконавче провадження» у заяві про примусове виконанні рішення стягував має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих, документів – виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження.

Так, в заяві стягувача та у виконавчому написі, вчиненому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 34090, зазначено адресу місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_2 .

Отже, висновок щодо адреси місця проживання боржника – ОСОБА_1 зроблений приватним виконавцем на підставі виконавчого документа – виконавчого напису нотаріуса, в якому зазначена та ж адреса, що й у заяві стягувача.

Зазначення у виконавчому написі місця проживання чи перебування фізичної особи-боржника відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою вимогою до виконавчого документа.

Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з. організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачена обов`язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі.

Крім того, зі змісту абзацу 11 пункту 3 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень» вбачається, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання/перебування боржника, зазначеним у виконавчому документі та чітко встановлено у якому випадку мають бути надані додаткові документи, що підтверджують місце проживання/перебування останнього.

Так, даною нормою встановлено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника – фізичної особи, місцезнаходженням боржника – юридичної особи, адреса якого відрізняється вія адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника – юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника – фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватно» виконавця.

У спірному ж випадку, місце проживання боржника ОСОБА_1 , що зазначене у заяві стягувача про примусове виконання рішення, а саме: 51403:, АДРЕСА_3 , збігається з місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчому написі.

Більш того, у договорі про надання кредиту від 05 листопада 2017 року № 748313, зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .

Приватним виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду Україна та Державної фіскальної служба України задля здійснення перевірка, майнового стану боржника.

Так, згідно відповідей Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України, боржник – ОСОБА_1 отримує дохід у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, через що виконавець дійшов висновку, що боржник проживає саме у Дніпропетровській області.

Тобто, наведене положення Інструкції передбачає обов`язок виконавця перевірити відомості щодо боржника, наведені стягувачем в інших, окрім виконавчого документа заявах в разі якщо вони суперечать, відомостям виконавчого документа. Обов`язок перевіряти відомості виконавчого документа Інструкцією не передбачений.

Із наведеного слідує, що приватний виконавець у випадку, коли у виконавчому документі, зазначена адреса проживання боржника, що знаходиться у його виконавчому окрузі, при прийнятті. такого виконавчого документа на виконання не вправі вимагати від стягувана підтверджуючі документи, а відтак єдиним належним, та допустимим доказом місця проживання боржника є виконавчий документ – виконавчий напис приватного нотаріуса.

Відповідачем зазначено, що вчинення виконавчого напису (складення виконавчого документа) перебуває в межах повноважень відповідного нотаріуса, як і відповідальність за правильність наведених в ньому даних, а правомірність дій нотаріуса не є предметом спору та не підлягають оцінці у рамках даної адміністративної справи.

При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було здійснено перевірку виконавчого напису на відповідність вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», за наслідками якої прийнято виконавчий документ на виконання.

З огляду на положення пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець при отриманні заяви про примусове виконання рішення перевіряє дотримання вимог до виконавчого документа та наявність у виконавчому документі відомостей, визначених в частині першій статті 4 Закону № 1404-VIII, та повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання, якщо він не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII. Однак, повноваженнями на здійснення перевірки достовірності вказаних у виконавчому документі відомостей приватний виконавець не наділений.

Таким чином, виконавчий напис нотаріуса слугував підставою для відкриття оспорюваного виконавчого провадження,

Оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ – виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 34090, у якому зазначено, що боржник – ОСОБА_1 проживає у межах виконавчого округу – Дніпропетровської області, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

У пункті 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Однак, варто підкреслити, що такі дії виконавець має право вчиняти виключно під час виконавчого провадження, тобто, після його відкриття.

На думку відповідача, приватний виконавець не тільки не зобов`язаний, а й не має права перевіряти інформацію про місце проживання боржника до відкриття виконавчого провадження.

Так, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерствам юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, непередбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані, на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Крім того, на виконання частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику на адресу проживання/реєстрації, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням за № 4905121763645 від 20 травня 2021 року. Усі інші документи виконавчого провадження № 65502728 направлялись на адресу боржника, що зазначена у виконавчому документі у відповідності до статті 28 Закону Україні «Про виконавче провадження» простими поштовими відправленнями.

Таким чином, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадженім відповідають нормам чинного законодавства, а твердження боржника є безпідставними.

Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (арк. спр. 22-23).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, відповідач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 45, 73).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 23 грудня 1993 року є власником (спільна власність) квартири АДРЕСА_4 , в якій він зареєстрований з 21 червня 2011 року, що підтверджується копією паспорта позивача, свідоцтвом на право власності на житло від 23 грудня 1993 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та довідкою про реєстрацію місця проживання особи (арк. спр. 5, 14, 15).

Позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 65502728, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л. В.

ТОВ «Алекскредит» (ідентифікаційний код 41346335, місцезнаходження: вул. Якова Самарського, 12а, м. Дніпро, Дніпровська область, 49044) є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 65502728.

Сидорук Л. В. є приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області, посвідчення від 01 жовтня 2018 № 0224, адреса місцезнаходження: офіс 400, вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Дніпро, Дніпровська область, 49083 (арк. спр.67).

Згідно з виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованим в реєстрі за № 34090, звернуто стягнення з ОСОБА_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи невідоме, який є боржником за кредитним договором від 05 листопада 2017 року № 748383 про надання кредиту, укладеним з ТОВ «Алекскредит», ідентифікаційний код юридичної особи 41346335, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12а, реквізити: ІВАN НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО: 305299. далі іменований – стягувач, заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2017 року № 748383. Строк платежу за кредитним договором від 05 листопада 2017 року № 748383 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період 09 грудня 2017 року по 05 березня 2021 року. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 13 456,80 грн.

У кредитному договорі про надання кредиту від 05 листопада 2017 року № 748383, укладеному між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 , адресою позичальника зазначено: АДРЕСА_1 , а також: АДРЕСА_5 (арк. спр. 6 зв. бік -8, 52 зв. бік - 54).

19 травня 2021 року ТОВ «Алекскредит» звернулось до відповідача з заявою від 30 березня 2021 року, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 34090, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 13 456,80 грн. У випадку встановлення доходу боржника, яким є: ОСОБА_1 – звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем реєстрації боржника (арк. спр. 6, 52).

В заяві від 30 березня 2021 року про примусове виконання рішення ТОВ «Алекскредит» зазначило адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_5 .

На підставі заяви ТОВ «Алекскредит» від 30 березня 2021 року про примусове виконання рішення відповідачем прийнято постанову від 19 травня 2021 року ВП № 65502728 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 34090, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 13 456,80 грн (арк. спр. 9, 57).

19 травня 2021 року у виконавчому провадженні ВП № 65502728 приватним виконавцем винесені постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (арк. спр. 10, 59), про стягнення з боржника основної винагороди (арк. спр. 11, 60-61).

31 травня 2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (арк. спр. 12, 62).

26 липня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника (арк. спр. 13, 63-64).

Згідно з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 липня 2021 року постанова про звернення стягнення на доходи не прийнята до виконання, оскільки ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебуває (арк. спр. 68).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За текстом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: вільний вибір місця проживання чи перебування – це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі, якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 21 червня 2011 року й по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що про реєстрацію чи проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 , яка зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження № 65502728 в якості адреси боржника точних відомостей відповідачем чи стягувачем не наведено та відповідних підтверджуючих доказів надано не було. Також матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до копії договору про надання кредиту від 05 листопада 2017 року, яка наявна у матеріалах справи, на підставі якого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головікіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис від 23 березня 2021 року № 34090, адреса позивача зазначена: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .

Проте, доказів на підставі яких, ТОВ «Алекскредит» зазначена адреса проживання позивача по АДРЕСА_3 до суду не надано.

Крім того, суд зауважує, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) в Дніпропетровській області (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи також не додано.

Посилання відповідача на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку приватного виконавця перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника є безпідставним з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 в аналогічних за змістом правовідносинах було сформовано правовий висновок, відповідно до якого частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи та місцезнаходженням боржника – юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Верховний Суд в указаній справі дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному державному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця – суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника – фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 указав, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

З урахуванням наведеного та зважаючи на відсутність у матеріалах цієї справи будь-яких даних, які б підтверджували факт проживання боржника на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність на час відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність у приватного виконавця підстав для прийняття виконавчого документа до виконання і відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі Дніпропетровської області.

Суд ураховує, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої 24 Закону України «Про виконавче провадження». Таке трактування частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 160/14880/20 і від 09 грудня 2021 року у справі № 160/1334/21.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною, прийнятою відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначений законом, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 992,40 грн судового збору (арк. спр. 3).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_6 ) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 4, офіс 400, м. Дніпро, 49033), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ідентифікаційний код: 41346335, місцезнаходження: вул. Якова Самарського, 12 а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 51403) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни від 19 травня 2021 року ВП № 65502728 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 34090, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 13 456,80 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль