Рішення № 103143221, 31.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/483/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 19 січня 2022 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Відділу від 10 січня 2022 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 66274472.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою державного виконавця від 26 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66274472 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2506/21, виданого 16 липня 2021 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року.

Листом від 17 січня 2022 року № 1200-0371-8/2884 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21 ГУПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року. Доплату по проведеному перерахунку за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року (дата проведення розрахунку) у сумі 117523,55 грн обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, виплата буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою відповідно до черговості. Пенсія ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року виплачується з урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21.

Відповідач вжив заходів з метою належного виконання рішення суду, втім затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю ГУПФУ в Луганській області, а відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції позивача.

На підставі зазначеного, позивач просить визнати та скасувати постанову про накладення штрафу від 10 січня 2022 року ВП № 66274472.

Ухвалою від 24 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 15-16).

Від відповідача 28 січня 2022 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 21-22).

На виконання до Відділу 26 липня 2021 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року № 360/2506/21 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року.

Державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 26 липня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66274472, копію якої направлено сторонам.

До відповідача 18 серпня 2021 року надійшов лист ГУПФУ в Луганській області яким повідомлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21 ГУПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року. Доплату по проведеному перерахунку за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року (дата проведення розрахунку) у сумі 117523,55 грн обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, виплата буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою відповідно до черговості. Пенсія ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року виплачується з урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21.

Державним виконавцем, керуючись статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Враховуючи невиконання боржником рішення суду, 10 січня 2022 року державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, де також зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідач наголошує, що, накладаючи штраф постановою від 10 січня 2022 року на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Отже, дії Відділу є правомірними та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в заявах по суті справи зазначили про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 19, 20).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21, яке набрало законної сили 06 липня 2022 року, про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року, видано виконавчий лист від 16 липня 2022 року № 360/2506/21 (арк. спр. 25-26).

За заявою стягувача від 22 липня 2021 року постановою державного виконавця від 26 липня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 66274472, копію якою направлено боржнику (арк. спр. 24, 28).

Також 26 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 30, 32).

Листом ГУПФУ в Луганській області від 10 серпня 2021 року № 1200-0306-5/29019 державному виконавцю надано інформацію, що на виконання рішення суду ГУПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року. Доплату по проведеному перерахунку за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року (дата проведення розрахунку) у сумі 117523,55 грн обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, виплата буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою відповідно до черговості. Пенсія ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року виплачується з урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21. Також повідомлено, що виплата пенсій військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, органи Пенсійного фонду фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік передбачено видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже виплата коштів буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. ГУПФУ в Луганській області вжило заходів для належного виконання рішення суду, затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю боржника, а відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції боржника (арк. спр. 33-34).

На підтвердження вказаної в листі інформації боржником надано копію протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року на підставі рішення суду та розрахунок на доплату пенсії в сумі 117523,55 грн (арк. спр. 35, 36).

Державним виконавцем направлено ГУПФУ в Луганській області вимогу від 05 січня 2022 року № 76 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду (арк. спр. 37-38).

Постановою державного виконавця від 10 січня 2022 року ВП № 66274472 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн (арк. спр. 11, 40-41).

Листом від 17 січня 2022 року № 1200-0371-8/2884, що надійшов до державного виконавця 25 січня 2022 року, ГУПФУ в Луганській області додатково до вказаної в листі від 10 серпня 2021 року № 1200-0306-5/29019 інформації повідомило, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, виплата коштів на виконання рішення суду по справі № 360/2506/21 буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат (арк. спр. 8, 42-43).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Статтею 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що на виконання рішення суду по справі № 360/2506/21 ГУПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2021 року № 22/6-1248, з 04 серпня 2021 року виплата пенсії здійснюється в перерахованому розмірі, розраховано доплату пенсії за період з 01 грудня 2019 року по липень 2021 року в сумі 117523,55 грн.

Рішення суду по справі № 360/2506/21 та заборгованість по доплаті пенсії в сумі 117523,55 грн внесені 09 липня 2021 року до ІКІС ПФУ Підсистема Реєстр судових рішень, що підтверджено відповідним витягом (арк. спр. 6).

Проте кошти на виплату заборгованості до ГУПФУ в Луганській області не надходили.

Таким чином судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 10 січня 2022 року ВП № 66274472 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду від 04 червня 2021 року в справі № 360/2506/21 пенсії в сумі 117523,55 грн.

При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що така виплата можлива виключно за умови виділення відповідних коштів з Державного бюджету України, а ГУПФУ в Луганській області вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду по справі № 360/2506/21.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

За встановлених судом обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 10 січня 2022 року ВП № 66274472 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 14 січня 2022 року № 54 (арк. спр. 4).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10 січня 2022 року ВП № 66274472 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова