Рішення № 103142576, 21.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6992/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоду роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992 в Луганському шахтобудівельному управлінні «Луганськвуглебуд» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, з 01.10.1992 по 07.12.1994 в шахто-виробничому управлінні № 1 на посадах гірничого робітника підземного, прохідника підземного з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , з 01.09.2021, до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992 в Луганському шахтобудівельному управлінні «Луганськвуглебуд» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, з 01.10.1992 по 07.12.1994 в шахто-виробничому управлінні № 1 на посадах гірничого робітника підземного, прохідника підземного з повним робочим днем під землею, з 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015 на шахті «Імені XIX з`їзду КПРС» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , з 01.09.2021, до пільгового підземного стажу за Списком №1, який дає право на отримання пенсії у розмірі згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VІ, періоди роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992 в Луганському шахтобудівельному управлінні «Луганськвуглебуд» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, з 01.10.1992 по 07.12.1994 в шахто-виробничому управлінні № 1 на посадах гірничого робітника підземного, прохідника підземного з повним робочим днем під землею, з 12.03.2001 по 18.01.2013 в шахтоуправлінні «Луганське» на посадах гірничого робітника підземного, підземним гірничим робітником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем під землею, з 28.01.2013 по 07.12.2015 на шахті «Імені XIX з`їзду КПРС» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VІ, з 01.09.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що з 23.09.2019 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (сервісний центр № 9 м. Сєвєродонецьк) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

30.09.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №9 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі-Закон № 345-VІ).

Згідно принципу екстериторіальності розгляд заяви Позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - Відповідач).

За результатам розгляду заяви відповідач ухвалив рішення №320 від 15.10.2021, яким відмовив позивачу у перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону №345-VІ. В обґрунтування рішення про відмову відповідач зазначив, що позивач не має пільгового стажу 15 років (робота за списком 1) для перерахунку пенсії, оскільки він становить лише 12 років 02 місяців 15 днів.

03.11.2021 до Пенсійного фонду України подано адвокатський запит з вимогою надання інформації про детальний розрахунок призначеної позивачу пенсії. Згідно відповіді від 05.11.2021 встановлено, що при призначенні пенсії позивачу до пільгового стажу його роботи зараховані періоди з 12.03.2001 по 18.01.2013, з 28.01.2013 по 24.12.2013 з 01.01.2014 по 31.03.2014.

В той же час, у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок про підтвердження пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1, до пільгового стажу роботи Позивача не зараховані періоди з 13.01.1992 року по 01.10.1992 року - робота в Луганському шахтобудівельному управлінні «Луганськвуглебуд», з 01.10.1992 по 07.12.1994 - робота в шахто-виробничому управлінні №1. Крім того, до пільгового стажу роботи позивача, у зв`язку з відсутністю відомостей по соціальному стажу та у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1, не зараховані періоди роботи: з 19.01.2013 по 27.01.2013, з 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015.

Позивач вважає зазначену відмову відповідача протиправною, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992, з 01.10.1992 по 07.12.1994, з 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 року по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015, а також не зарахував до пільгового стажу роботи за Списком №1, який дає право на отримання пенсії у розмірі згідно №345-VІ, періоди роботи з 12.03.2001 по 18.01.2013, з 28.01.2013 по 07.12.2015.

У зв`язку з цим позивач змушений звернутись до суду із зазначеним позовом з вимогою визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов`язанням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 вищевказаних періодів та здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VІ.

З посиланням на норми Конституції України, Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та «Про підвищення престижності шахтарської праці» представник позивача вважає бездіяльність протиправною.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позов залишено без руху (арк. спр. 59-60).

Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку строщеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у строк до 13.12.2021 надати суду: копію пенсійної справи ОСОБА_1 (в межах предмету позову); заяву ОСОБА_1 про перерахунок/призначення пенсії та зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи разом з усіма доданими до неї документами; усі рішення/відповіді, що були прийняті за результатами розгляду вказаної заяви (арк. спр. 64-66).

Ухвалою суду від 24.12.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати на адресу суду до 05.01.2022: копію пенсійної справи ОСОБА_1 (в межах предмету позову); заяву ОСОБА_1 про перерахунок/призначення пенсії та зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи разом з усіма доданими до неї документами; усі рішення/відповіді, що були прийняті за результатами розгляду вказаної заяви (арк. спр. 69).

Ухвала від 13.01.2022 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 744,30 гривень (арк. спр. 71-72).

Ухвалою суду від 13.01.2022 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати на адресу суду до 18.01.2022: копію пенсійної справи ОСОБА_1 (в межах предмету позову); заяву ОСОБА_1 про перерахунок/призначення пенсії та зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи разом з усіма доданими до неї документами; усі рішення/відповіді, що були прийняті за результатами розгляду вказаної заяви (арк. спр. 73-74).

Ухвали суду про відкриття провадження, про витребування доказів та стягнення штрафу у справі відповідачем отримано в електронному кабінеті (арк. спр. 68, 70, 76, 77).

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подано відзиву на позов, тому суд кваліфікує не подання відзиву, як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 6-8), довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 9), звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” 30.09.2021, що не заперечується сторонами.

Рішенням про відмову у перерахунку пенсії № 320 від 05.10.2021 відповідачем позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Зі змісту рішення встановлено, що відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 05.10.2021 розглянуто заяву ОСОБА_1 (пенсійна справа №121630001864, податковий номер 2531115711) № 8331 від 30.09.2021 про зарахування періодів роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992 та за 01.10.1992 по 07.12.1994 до пільгового стажу роботи, перерахувати пенсію згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». За даними електронної пенсійної справи позивачу призначено пенсію з 23.09.2019 згідно Закону України № 1058-ІV, Прикінцеві положення, п. 2, ч. 1; ЗУ № 1788, ст. 13, а) (Робота за списком №1) за його заявою від 23.09.2019. Заявник є внутрішньо переміщеною особою. За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стаж ОСОБА_1 на роботах за ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” становить 12 років 02 місяці 15 днів. Оскільки заявник не надав уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а також не має стажу на підземних роботах 15 років, для здійснення перерахунку пенсії - зарахування пільгового стажу роботи для призначення пенсії у розмірах, визначених ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - немає законних підстав.

Листом від 06.10.2021 № 1200-0211-8/41962 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача, що заява від 30.09.2021 на перерахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розглянута та 05.10.2021 відділом перерахунків пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області та винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії (арк. спр. 10).

03.11.2021 представником позивача подано адвокатський запит з вимогою надання інформації про детальний розрахунок призначеної позивачу пенсії, на який Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 05.11.2021 №1200-0202-8/48617 повідомило, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (сервісний центр № 9 м.Сєвєродонецьк) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 23.09.2019.

Позивач звернувся з заявою від 30.09.2021 до відділу обслуговування громадян № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до статті 8 Закону 345. Загальний стаж роботи позивач складає 19 років 6 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 13 років 4 дні за даними спеціального стажу в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаж враховано по 31.03.2014 рік). Відповідно до індивідуальних відомостей по спеціальному стажу про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до пільгового стажу зараховано періоди роботи: з 12.03.2001 по 18.01.2013; з 28.01.2013 по 24.12.2013; з 01.01.2014 по 31.03.2014. Не зараховано до пільгового стажу, у зв`язку відсутністю уточнюючих довідок про підтвердження пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, наступні періоди роботи: з 13.01.1992 по 01.10.1992 період роботи в Луганському шахтобудівельному управлінні тресту «Луганськвуглебуд»; з 02.10.1992 по 07.12.1994 період роботи в шахто-виробничому управлінні № 1. Не зараховано до пільгового стажу, у зв`язку з відсутністю відомостей по спеціальному стажу та у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, наступні періоди роботи: з 19.01.2013 по 27.01.2013, з 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015 та з 01.05.2015 по 07.12.2015 (арк. спр. 13-14).

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.06.1991 (арк. спр. 15-19) в межах спірних правовідносин, судом встановлено, що він містить такі записи про роботу позивача:

Луганське шахтобудівельне управління треста “Луганськвугіллябуд”:

запис 3. 13.01.1992 - прийнятий учнем гірника підземного першого розряду з повним робочим днем під землею;

запис 4. 20.01.1992 – 26.02.1992 – навчання на курсах гірника з відривом від виробництва та отримав кваліфікацію гірника;

запис 5. 27.02.1992 – переведений гірником підземним 2 розраду з повним робочим днем під землею;

запис 6. 01.10.1992 – звільнений за переведенням;

Луганське ШПУ № 1:

запис 7. 01.10.1992 – переведений учнем прохідника з повним робочим днем під землею;

запис 8. 15.07.1994 - переведений прохідником підземним з повним робочим днем під землею;

запис 9. 26.08.1994 – переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею;

запис 10. 07.12.1994 звільнений за власним бажанням;

Дочірнє підприємство шахтоуправління ДХК «Луганськвугілля»:

з 12.03.2001 по 18.01.2013 в шахтоуправлінні «Луганське» на посадах гірничого робітника підземного, підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, з 28.01.2013 по 07.12.2015 на шахті «Імені XIX з`їзду КПРС» на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею.

07.12.2015 звільнений за власним бажанням.

Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.

Відповідно до наказів № 11 від 15.05.1995, № 341 від 19.05.1997, № 593 від 16.05.2002, № 364 від 14.05.2007, № 3554 від 08.05.2012 та додатків до них підтверджено факт атестації робочих місць (арк. спр. 24, 27-30, 34-36, 38-40, 42-45).

Довідками № 03-28/9370, 9371, 9373, 9374 № 03-28/9372, № 03-28/9375 від 30.08.2021 виданими Архівним управлінням Адміністрації міста Луганська ЛНР підтверджено записи книжки та трудової діяльності позивача та проведення атестації робочих місць, виплати заробітної плати (арк. спр. 22, 23, 25).

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.08.2021 № 1699, видані Державним унітарним підприємством ЛНР “Республіканська паливна компанія “Східвугілля” підтверджено, що позивач виконував на Шахтоуправлінні “Луганське” гірничі роботи в тому числі з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1: за період з 12.03.2001 по 15.10.2001, 16.10.2001 по 20.11.2001, 21.11.2001 по 27.12.2001 та з 28.12.2001 по 18.01.2013 (арк. спр. 31, 32).

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.08.2021 № 608, виданою Державним унітарним підприємством ЛНР “Республіканська паливна компанія “Східвугілля” підтверджено, що позивач виконував на на шахті «Імені XIX з`їзду КПРС» гірничі роботи в тому числі з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбачена Списком № 1 розділ І підрозділ 1: за період з 28.01.2013 по 20.05.2015 (арк. спр.46).

Згідно з довідкою № 1700 від 04.08.2021 виданою Державним унітарним підприємством ЛНР “Республіканська паливна компанія “Східвугілля” на підставі розпорядження РМ ЛНР № 02-05/297/15 від 15.08.2015 створено Державне унітарне підприємство ЛНР «Центрвугілля» (арк. спр. 51)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (тут і надалі посилання на норми Закону № 1058-IV наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі – Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383)

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Відповідно до спірного рішення, відповідачем розраховано позивачу підземного стажу 12 років 02 місяці 15 днів (рішення від 05.10.2021), проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в листі повідомлено про зарахування до пільгового стажу за списком № 1 - 13 років 04 дні за даними спеціального стажу в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаж враховано по 31.03.2014).

Тобто з наданих позивачу відповідей різними органами Пенсійного фонду України вбачається невідповідність розрахунку стажу позивача, який дає право на перерахунок пенсії.

Щодо наданих позивачем довідок, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять усі необхідні відомості про трудовий стаж позивача у визначений спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

При цьому, суд звертає увагу, що вищезазначені довідки містять необхідну інформацію для обчислення пільгового стажу, а саме вказівку на кількості днів відпусток без збереження заробітної плати, періоди відсутності, спусків для виконання підземних робіт, наявність прогулів, тощо.

Тобто, вказані довідки повинні бути враховані відповідачем при визначенні пільгового стажу позивача

Разом з цим, суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача за спірні періоди, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.

Згідно з Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991 розділ 1 “Гірничі роботи” підрозділ 1 “Підземні роботи” передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, що діяв до 11.03.1994, Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, що діяв до 16.01.2003, містять в собі підрозділ 1 розділу 1 “Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень”: пунктом “а” у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Згідно з пунктом 1.1а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (який діяв до 03.08.2016), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.

Такими уточнюючими довідками є довідки, що уточнюють особливий характер роботи, в яких зазначено виключно пільговий підземний стаж позивача без врахування періодів, коли позивач не був задіяний у повний робочий день під землею (відпустки без збереження заробітної плати, учбові відпустки, легка праця за рекомендацією лікаря, лікування без права отримання лікарняного, тощо).

Щодо не зарахування до стажу позивача періодів трудової діяльності відповідно до даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язковою державного соціального страхування, з яких не сплачено внески, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

За приписами статті 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Позивач (у межах заявлених вимог) з 19.01.2013 по 27.01.2013, 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015 працював на шахті «Імені XIX з`їзду КПРС», яка розташована в Лутугинському районі, Луганської області.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення та Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно «Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», включено, зокрема, Лутугинський район, Луганської області.

З наведеного, на думку суду, з початком антитерористичної операції, оскільки позивач продовжував працювати на підприємстві, яке перебуває на тимчасово окупованій території та не перемістилось на підконтрольну українській владі територію, підприємство здійснювало діяльність не у межах правового поля національного законодавства України, а тому суд погоджується з позицією органу Пенсійного фонду України, викладену в листі від 05.11.2021 № 1200-0202-8/48617 щодо зарахування стажу по 31.03.2014.

Суд зазначає, що позивачем безпідставно заявлено вимоги щодо зарахування до пільгового стажу період роботи з 12.03.2001 по 18.01.2013 та частину періоду з 28.01.2013 по 07.12.2015, оскільки листом від 05.11.2021 № 1200-0202-8/48617 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило про зараховані та не зараховані періоди до стажу позивача. При цьому періоди роботи позивача з 12.03.2001 по 18.01.2013, з 28.01.2013 по 24.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.03.2014 зараховано до пільгового стажу.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача починаючи з 01.09.2021 провести перерахунок пенсії, відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, суд зазначає таке.

З 11.10.2017 застосовується редакція статті 28 Закону № 1058-ІV згідно з внесеними змінами Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII, відповідно до абзацу третього частини першої якої встановлено:

- мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” (далі – Закон № 345-VI) передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Тобто, перерахунок пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.

Суд звертає увагу, що зі змісту спірного рішення вбачається, що звертаючись із заявою від 30.09.2021 позивач просив перерахувати пенсію відповідно до Закону № 345-VI зарахувавши періоди роботи з 13.01.1992 по 01.10.1992 та з 01.10.1992 по 07.12.1994.

В рішенням вказаним періодам надано оцінку без врахування додатково поданих позивачем документів (копій первинних документів та довідок від 30.08.2021). Крім того, враховуючи заявлені позовні вимоги, відповідачем не надавалась оцінка періодам роботи з 19.01.2013 по 27.01.2013, 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015.

Суд також звертає увагу, що позивач, будучи обізнаний про зарахування до пільгового стажу періодів роботи до 31.03.2014 відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.11.2021 № 1200-0202-8/48617, звернувся до суду про його часткове зарахування відповідачем.

З системного аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, враховуючи відсутність в оскаржуваному рішенні необхідних даних, суд не має можливості встановити правильність розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача та наявності у нього права на призначення пенсії за Законом № 345-VІ.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішенні Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії №320 від 05.10.2021 мотивів не зарахування до страхового, пільгового та підземного стажу періоду роботи позивача з 19.01.2013 по 27.01.2013, 25.12.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 19.03.2015, з 01.05.2015 по 07.12.2015 не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до страхового та/або пільгового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення №320 від 05.10.2021, яким відмовлено в перерахунку пенсії за його заявою від 3 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Порушене право позивача полягає у фактичній відмові відповідача - суб`єкта владних повноважень перерахувати пенсію.

Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає, що у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії № 320 від 05.10.2021;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності для прийняття рішення щодо розгляду заяви позивача) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.09.2021, прийнявши рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 18.11.2021 (арк. спр. 63).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є неправильне обчислення страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлено неправильне обчислення позивачу страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають частковому задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії № 320 від 05.10.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності для прийняття рішення щодо розгляду заяви позивача) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.09.2021, прийнявши рішення, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В. Смішлива