Рішення № 103142568, 21.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6285/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Новопсковської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі – позивач, законний представник) до Новопсковської селищної ради (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 05 листопада 2021 року б/н (арк. спр. 21-23) просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Новопсковської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 11/125 “Про відмову гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства”;

- зобов`язати Новопсковську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року, вхідний № 2542, який діє як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 вересня 2021 року ним на адресу відповідача направлено клопотання в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, пасовищ, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кам`янка Старобільського району Луганської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4423382500:16:010:0008.

13 жовтня 2021 року через Центр надання адміністративних послуг Новопсковської селищної ради позивачем отримано рішення одинадцятої сесії Новопсковської селищної ради восьмого скликання від 30 вересня 2021 року № 11/125 “Про відмову гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства”.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою відповідач вказав те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4423382500:16:010:0008, загальною площею 14,6561 га, за рахунок якої позивач бажає реалізувати право малолітньої ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію, включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які може бути реалізовано на конкурентних засадах (земельних торгах) на підставі рішення Новопсковської селищної ради від 25 березня 2021 року № 5/13 “Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами”.

З оскаржуваним рішенням позивач не згоден, вважає його незаконним і таким, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України, оскільки зазначеною статтею передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації стосовно відведення земельної ділянки у власність (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку) і такої підстави, як вказує відповідач, не існує.

Позивач зазначає, що аналізуючи норми статей 118, 121, 122, 134, 135, 136 Земельного кодексу України, слід дійти висновку, що забороною/зупиненню права можливого розпорядження земельною ділянкою 4423382500:16:010:0008 має обов`язково передувати рішення органу місцевого самоврядування про виставлення на земельні торги окремим лотом зазначеної земельної ділянки, а не рішення про включення до переліку земельних ділянок, права щодо яких будуть продані на земельних торгах. Включення земельної ділянки до відповідного переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, оскільки включення земельної ділянки до відповідного переліку не означає, що зазначену земельну ділянку буде обов`язково виставлено на земельні торги. Ділянка, включена до переліку, може за певних обставин бути виключена з такого переліку.

Земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , знаходиться в межах сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав - кадастровий номер 4423382500:16:010:0008. Зазначена земельна ділянка на дату прийняття спірного рішення від 30 вересня 2021 року № 11/125 не була виставлена на земельні торги. Окрім того, у спірному рішенні відповідач також не вказував про те, що станом на день винесення рішення земельна ділянка з кадастровим номером 4423382500:16:010:0008 вже була сформована як окремий лот та виставлена на торги. Відсутня інформація щодо формування земельного лоту за земельною ділянкою 4423382500:16:010:0008 та проведення земельних торгів на офіційному вебсайті відповідача і станом на день подачі позову. Отже, станом на 30 вересня 2021 року (день винесення спірного рішення) у відповідача були відсутні законодавчі підстави, визначені статтями 118, 134-136 Земельного кодексу України, для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Новопсковська селищна рада адміністративний позов не визнала, про що 06 грудня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 42967/2021 подала відзив на позовну заяву від 01 грудня 2021 року № 3693, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 53-55).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів. Рішенням Новопсковської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 11/125 «Про відмову гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства» відмовлено гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кам`янка, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відповідно до частини п`ятої статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів. Згідно з рішенням Новопсковської селищної ради від 25 березня 2021 року № 5/13 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» земельна ділянка загальною площею 14,6561 га кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008, за рахунок якої гр. ОСОБА_1 бажає реалізувати право малолітньої особи гр. ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію, включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які може бути реалізовано на конкурентних засадах (земельних торгах). Отже, на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах.

Відповідач вважає хибним висновок позивача, що «...включення земельної ділянки до відповідного переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, оскільки включення земельної ділянки до відповідного переліку не означає, що зазначену земельну ділянку буде обов`язково виставлено на земельні торги», оскільки саме віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подана відповідь на відзив від 11 грудня 2021 року б/н (арк. спр. 62-66), а відповідачем – заперечення від 20 грудня 2021 року № 3882 (арк. спр. 76-77).

Ухвалою від 29 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 18).

Ухвалою від 22 листопада 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 32-34).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) 07 вересня 2021 року звернувся до Новопсковської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га пасовищ, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кам`янка в межах земельної ділянки комунальної власності загальною площею 14,6561 га кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008, додавши до клопотання копію паспорту заявника, копію довідки про присвоєння заявнику реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки про присвоєння дитині реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію нотаріально посвідченої згоди обох батьків на приватизацію малолітньою дитиною земельної ділянки та графічні матеріали (арк. спр. 44-51).

Новопсковська селищна рада восьмого скликання своїм рішенням від 30 вересня 2021 року № 11/125 «Про відмову гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства», керуючись статтею 12, частиною сьомою статті 118, статтею 136 Земельного кодексу України, підпунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відмовила гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га пасовищ, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кам`янка, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відповідно до частини п`ятої статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів. Згідно з рішенням Новопсковської селищної ради від 25 березня 2021 року № 5/13 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» земельна ділянка загальною площею 14,6561 га кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008, за рахунок якої гр. ОСОБА_1 бажає реалізувати право малолітньої особи гр. ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію, включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які може бути реалізовано на конкурентних засадах (земельних торгах) (арк. спр. 11, 43).

Рішенням Новопсковської селищної ради восьмого скликання від 25 березня 2021 року № 5/13 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» включено земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, згідно з додатком (арк. спр. 39).

Згідно з додатком до рішення Новопсковської селищної ради восьмого скликання від 25 березня 2021 року № 5/13 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, включена, зокрема земельна ділянка загальною площею 14,6561 га, угіддя - пасовища, кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008 (арк. спр. 39 зв.).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 листопада 2021 року № 285964111 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01 грудня 2021 року власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 14,6561 га кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008 є Новопсковська селищна рада (арк. спр. 30-31, 40-42).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Пунктами «а»-«в» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відносини з приводу набуття і реалізації права на землю врегульовані Главою 19 Розділу IV ЗК України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено в статті 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З наведеного вбачається, що частина сьома статті 118 ЗК України передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, підставою відмови у наданні такого дозволу згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, частиною п`ятою статті 136 ЗК України регламентовано, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Отже, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, не перебачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Верховний суд, розглядаючи справи, в яких поставало таке ж питання, як і в цій справі, висловив правову позицію, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної (комунальної) форми власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної (комунальної) форми власності для продажу прав на них на земельних торгах вже є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 520/3930/19, від 29 липня 2021 року у справі № 120/1317/19-а, від 29 жовтня 2021 року у справі № 340/1039/20).

Застосовуючи цей підхід до справи, яка розглядається, суд звертає увагу, що на момент звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розгляду поданого позивачем клопотання та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 14,6561 га кадастровий номер: 4423382500:16:010:0008, в межах якої перебуває бажана для позивача земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га пасовищ, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кам`янка, була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

В силу приписів частини п`ятої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, суд встановив, що оскаржуване рішення відповідача відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Новопсковської селищної ради (ідентифікаційний код 04335594, місцезнаходження: пров. Історичний, буд. 1, смт Новопсков, Старобільський район, Луганська область, 92303) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська