Рішення № 103142422, 20.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3081/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач після уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 4 діб та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, у кількості 14 діб, за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 4 діб та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій у кількості 14 діб, за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015 (а.с.54-65).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 з 18.09.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, з 07.11.2015 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.11.2015 наказом №8 о/с позивач, відповідно до п.п.9,2 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з прибуттям з МВС, призначений з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису, з 07.11.2015 по Старобільському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.07.2018 наказом №287 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням), з 16.07.2018. Вислуга років на день звільнення позивача, а саме 16.07.2018 у календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні 30 років 10 місяців 21 день, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Відповідно до довідки відповідача від 01.06.2021 за № 2302/111/19- 2021 за 2015 рік за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015 залишок щорічної чергової оплачуваної відпустки складає - 4 доби та додаткової оплачуваної відпустки, як учасник бойових дій у кількості - 14 діб. Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні вищевказаних відпусток з 07.11.2015 по 31.12.2015 року здійснюється із розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за повних 2 місяці перед звільненням зі служби в поліції, яке складає - 256,66 грн, відповідно до довідки відповідача від 17.09.2018 за №863/111/22-2018. Грошова компенсація за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій у загальній кількості - 18 діб, склала - 4619,88 грн (18 діб х 256,66 грн). Відповідач компенсацію за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, у загальній кількості - 18 діб, позивачу не виплатив. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 4 діб та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, у кількості 14 діб, за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 11.01.2022 за вхідним реєстраційним номером 1256/2022 надав відзив на позовну заяву від 11.01.2022 №54/111/28-2022 (а.с.82-88), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що належність до виплати ОСОБА_1 , компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в наказі ГУНП в Луганській області від 13.07.2018 № 287 о/с про звільнення останнього зі служби в поліції не визначена, у даному наказі визначено про компенсацію за невикористану щорічну відпустку у році звільнення у кількості 23 доби. Позивач у встановленому порядку наказ ГУНП в Луганській області від 13.07.2018 № 287 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУНП в Луганській області проводиться виплата коштів, не оскаржив, а тому позовні вимоги позивача є передчасними. Єдиною підставою для виплати компенсації за невикористану відпустку є визначення в наказі про звільнення, інформації щодо кількості днів відпустки, яка підлягає компенсації. Відповідач також зазначив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ законодавством не передбачена. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.76-77).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.66-68,69).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.10.2015 (а.с.71).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.07.2018 №287 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням), з 16.07.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 23 роки 06 місяців 14 днів, в пільговому обчисленні: 30 років 10 місяців 21 день, з виплатою одноразової грошової допомоги про звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 23 роки, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 23 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (а.с.72).

Також в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 міститься запис про його звільнення з Національної поліції 16.07.2018 (а.с.70).

07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати інформацію щодо невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період проходження служби з 07.11.2015 по 16.07.2018 (окремо по роках) (а.с.73).

На вищевказану заяву відповідачем надано відповідь від 01.06.2021 №2302/111/19-2021, в якій вказано, що залишки невикористаних календарних днів щорічних відпусток та додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період проходження служби з 01.01.2016 по 16.07.2018 відсутні. За період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015 залишок щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 4 доби та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 днів (а.с.74).

Відповідачем до матеріалів справи надано довідку від 04.01.2022 №158/111/43-2022, в якій вказано, що у період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 відпустки, у тому числі додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, не використовував та з рапортами щодо їх надання не звертався. За вказаний період залишки невикористаних відпусток ОСОБА_1 складають: щорічна чергова оплачувана відпустка - 3 доба, додаткова оплачувана відпустка - 1 доба та 14 днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій (а.с.91).

З довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби у Старобільському ВП ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 31.12.2015 вбачається, що ОСОБА_1 компенсація за відпустку не виплачувалась (а.с.93).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом № 3551-XII, особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки, яким є Закон №504/96-ВР, та який в свою чергу, серед інших видів, передбачає такий вид додаткової відпустки як додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік як учаснику бойових дій (стаття 16-2 Закону №504/96-ВР).

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.

Судом встановлено, що при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних відпусток (основних та додаткових) за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у загальній кількості 4 доби.

Також судом встановлено, що як учасник бойових дій, позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у загальній кількості 14 днів.

Однак відповідачем протиправно не було виплачено позивачу такі грошові компенсації під час звільнення, чим порушено права позивача та допущено протиправну бездіяльність.

Відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки при звільненні за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 4 доби та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у загальній кількості 14 днів.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у справі №808/2122/18 від 31.03.2020, у справі №545/1881/16 від 13.06.2018 суд вважає неприйнятними, оскільки у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях, в тому числі і по справі №808/2122/18.

Отже суди під час розгляду тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, що і зроблено судом першої інстанції під час вирішення даної справи по суті. На теперішній час Верховний Суд не відступав від останніх правових висновків.

Посилання відповідача, що не оскарження наказу про звільнення позивача є підставою для визнання позову передчасним, суд вважає також неприйнятними, оскільки відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу позивача про звільнення, при цьому, розрахунок кількості днів та сум компенсації за невикористані дні відпусток також належить до повноважень відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судом не вирішується, скільки позивач від сплати судового збору в силу пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки при звільненні за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 4 доби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, буд.1, код ЄДРПОУ 40108845) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки при звільненні за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 4 (чотири) доби.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 14 днів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40108845) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 14 (чотирнадцять) днів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова