Рішення № 103142270, 18.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7168/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 (пп В6250) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 (пп В6250), в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А0501, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2014 року по 2017 рік;

- зобов`язати військову частину А0501 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з 2014 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину А0501 виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період з 2014 року по 2017 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач з 26.06.2013 по 26.12.2017 проходив військову службу у військовій частині А0501 (пп В6250).

19 жовтня 2015 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини А0501 № 139 від 26.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплатити не отримані кошти, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати, але відповіді так і не надійшло.

Ухвалою суду від 19.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в повному обсязі відповідно до вимог розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 26.06.2013 по 26.12.2017 проходив військову службу у військовій частині А0501 (пп В6250).

26.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила провести нарахування та виплатити не отримані кошти, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період 2014-2017 рік, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови КМУ №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту - Інструкція № 260) (діяла з 25.07.2008 та втратила чинність 20.07.2018 згідно з наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року N 260), яка визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Пунктом 1.2. Інструкції №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 33.1. 33.2. розділу XXXIII Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пункт 33.3 Інструкції № 260 встановлював, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, враховуючи, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцю один раз на рік за його заявою та на підставі наказу командира, суд зазначає, що вказана матеріальна допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України N889 від 22.09.2010, що була чинною на виникнення спірних правовідносин, (далі - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).

Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600 (діяла з 16.12.2016 та втратила чинність 20.07.2018 згідно з наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року N 260) (далі по тексту - Інструкція № 550).

Пунктом 3 Інструкції № 550 було передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п. 5 Інструкції).

Тобто, винагорода виплачувалася як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням та лише за наявності наказу командира (начальника) військової частини.

Згідно з пунктом 8 Інструкції №550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889 необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2014-2017 роках, з тих підстав, що він отримував такі виплати щомісячно і відповідачем це не заперечується.

Тобто, спірним питанням у цій справі є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.

Як свідчать приписи наведених норм, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

При цьому приписи Інструкції №550, які регулюють виплати щомісячної додаткової грошової винагороди містять застереження, що ця допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких відноситься матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі №826/14853/17, адміністративне провадження №К/9901/49413/18.

Крім того, суд враховує, що для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідне волевиявлення військовослужбовця в вигляді заяви на її отримання (п.33.2. розділу XXXIII Інструкції № 260) тоді як в матеріалах справи така заява позивача про отримання вказаної допомоги в 2014-2017 роках, відсутня. Натомість відповідач зазначає, що під час проходження служби позивач не звертався до командування військовою частиною із відповідною заявою.

Таким чином, враховуючи викладене вище суд доходить висновку про те, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А0501 (пп В6250) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов