Рішення № 103141721, 31.01.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/6769/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 року №0851813-2406-1118.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.52).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки з 19.04.2017 по 29.04.2020 він був зареєстрований як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності: розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах. Зазначав, що з 25.07.2018 він є власником нежитлової будівлі загальною площею 3455,6 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , і яка використовувалася ним для виробництва сільськогосподарської продукції. Також, посилався на те, що після припинення підприємницької діяльності, він залишився сільськогосподарським товаровиробником та продовжив використовувати нежитлову будівлю для виробництва сільськогосподарської продукції, а саме вироблення молока, оскільки у нього мається двадцять п`ять корів, які утримуються у цьому приміщенні. Також в цьому ж приміщенні зберігаються корма для тварини. Тому, на його переконання, зазначена будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок на нього не повинен бути нарахований відповідачем та не підлягає сплаті позивачем.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. Вказував на те, що ОСОБА_1 з 19.04.2017 по 29.04.2020 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем. Основний вид діяльності: КВЕД 01.41 “Розведення великої рогатої худоби молочних порід”. Перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку 2 групи. За період підприємницької діяльності, а саме з 01.01.2020 по 29.04.2020, подано ліквідаційну звітність платника єдиного податку. Згідно реєстраційних та облікових даних фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відомості про наявність об`єктів оподаткування платника податків відсутні. Також, зазначав, що нерухоме майно, що знаходиться у власності ОСОБА_1 є об`єктом оподаткування. За 2020 позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 224410,98 грн. за періоди з 01.01.2020 по 28.02.2020 та з 01.04.2020 по 31.12.2020.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 19.04.2017 по 29.04.2020 був зареєстрований як фізична особа – підприємець. Основним видом діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 є, в тому числі, розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.31-33).

З 25.07.2018 позивач набув право власності на об`єкт нежитлової будівлі, загальною площею 3455,6 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 , був у 2020 році єдиним його власником, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12, 115-116).

Рішенням Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №1432/7 від 21.06.2019 встановлено на 2020 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (а.с.63-68).

Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 23.06.2021 року №0851813-2406-1118, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” (за податковий період з 01.01.2020 по 28.02.2020 та з 01.04.2020 по 31.12.2020) у сумі 224410,98 грн., про що свідчить корінець даного податкового повідомлення-рішення та розрахунок до нього (а.с.10, 61-62).

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування

будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін “сільськогосподарський товаровиробник” має інше змістовне навантаження.

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.

Матеріали справи містять копії паспортів великої рогатої худоби, в яких власником тварин є ОСОБА_1 та його члени сім`ї (а.с.75-77, 78-80, 81-84, 85-90, 91-98).

Отже, враховуючи викладені обставини, а також наведені норми, суд вважає підтвердженим факт того, що позивач, станом на час виникнення спірних правовідносин був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні норм ПК України, фізична особа, які займається сільськогосподарською діяльністю, має у володінні сільськогосподарських тварин.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (клас 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта саме сільськогосподарському товаровиробнику, тобто власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Слід зазначити, що встановлена пунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18), від 12 жовтня 2021 року у справі №580/322/20.

Так, належне позивачу нерухоме майно є будівлею, яка використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності ОСОБА_1 , зокрема, для утримання великої рогатої худоби, власником яких є позивач.

Відповідачем не надано суду доказів використання позивачем об`єкта нерухомого майна – об`єкта нежитлової будівлі, загальною площею 3455, 6 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 , у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності, або здача такого майна в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання даного об`єкту нерухомості об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту “ж” підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим є протиправним та підлягають скасуванню. Що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 2244,11 грн. (а.с.48, 49) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 23.06.2021 №0851813-2406-1118.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2244,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина