Рішення № 103141652, 02.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. справа № 300/4058/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача призначити з 27.04.2021 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені Жданова, з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція» та з 24.11.1979 по 26.07.1983 в ПМК-266 тресту «Закарпатсільбуд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при досягненні 63-ох річного віку, звернувся до відповідача із письмовою заявою від 14.05.2021 про призначення пенсії та надав необхідні для цього документи. Позивач вказує, що отримав лист-відповідь відповідача від 26.05.2021 №0900-0213-8/18090, з якого слідує, що в призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено, у зв`язку з тим що у позивача відсутній достатній стаж. Окрім того, повідомлено про те, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.11.1979 по 26.07.1983, оскільки наявні виправлення в даті наказу при звільненні з роботи, та період роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 та з 15.10.1987 по 06.11.1987, у зв`язку з відсутністю інформації про членство в колгоспі та інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві. Позивач вважає відмову протиправною та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду заяви від 14.05.2021 та доданих до неї документів було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 18.05.2021, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи про що позивача повідомлено листом від 26.05.2021 №0900-0213-8/18090. Згідно з наданими до сервісного центру документами, загальний стаж позивача становить 17 років. Як вбачається із листа від 26.05.2021 №0900-0213-8/18090 до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.11.1979 по 26.07.1983 оскільки наявні виправлення в даті наказу при звільненні з роботи та період роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 та з 15.10.1987 по 06.11.1987 у зв`язку з відсутністю інформації про членство в колгоспі та інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 18.05.2021року № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 1058-IV).

Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені Порядком №637.

На момент звільнення позивача з роботи в тресті «Закарпатсільбуд» діяв Кодекс законів про працю Української РСР (введений з 01.06.1972 Законом Української РСР від 10.12.1971 №322-VIII). Згідно зі статтею 48 цього Кодексу трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, установі, організації.

Вказана редакція статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР була чинною до 20.03.1991.

Також із наведеної норми Кодексу обов`язок ведення трудових книжок та зазначення достовірних даних покладено виключно на роботодавця, а не працівника.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 07.04.1979 міститься інформація про наступні періоди роботи, зокрема з 24.11.1979 по 26.07.1983 в тресті «Закарпатсільбуд» на посаді майстра (наказ від 29.11.1979 №111/к, від 26.07.1983 №118/к).

В записі за вказаний період роботи містися незначний недолік, а саме виправлено дату наказу від 26.07.1983 №118/к на підставі якого 26.07.1983 ОСОБА_1 звільнено з тресту «Закарпатсільбуд» за власним бажанням, у зв`язку із чим пенсійним органом незараховано позивачу період його роботи з 24.11.1979 по 26.07.1983 в тресті «Закарпатсільбуд».

Судом зазначається, що з інформації зазначеній у трудовій книжці позивача можна чітко встановити що ОСОБА_1 26.07.1983 був звільнений з тресту «Закарпатсільбуд», а 27.07.1983 прийнятий на роботу в Ужгородську районну дорожню ремонтно-будівельну ділянку, що також підтверджується показаннями двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації, що підтверджується долученими копіями їхніх трудових книжок (а. с. 20-27).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції).

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).

Таким чином, пенсійним органом при призначенні пенсії позивачу протиправно не зараховано період роботи з 24.11.1979 по 26.07.1983 в тресті «Закарпатсільбуд» до його загального стажу.

Щодо зарахування періодів роботи позивача з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені Жданова та з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція», окрім вище зазначеного, суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Оскільки статтею 56 Закону України №1788-XII чітко визначено, що час роботи за фактичною тривалістю в громадському господарстві (колгоспі) визначається тільки виключно у випадку невиконання без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, суд приходить до висновку, що періоди роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 та з 15.10.1987 по 06.11.1987 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів уній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Таким чином, надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу передбачено для окремих категорій працівників лише за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1979 вбачається, що позивач працював на підставі типового договору від 23.04.1987 у колгоспі ім. Жданова у період з 24.04.1987 по 24.08.1987 та на підставі договору від 15.10.1987 у колгоспі «Жовтнева Революція» у період з 15.10.1987 по 06.11.1987.

Слід також зазначити, що задля підтвердження трудового стажу позивачем додатково подано довідку від 31.12.2020 №65, виданою виконавчим комітетом Ісковецької сільської ради (а. с. 16).

Записи трудової книжки позивача виконані зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.

Необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, нарахуванню заробітної плати за певну роботу, яку виконував позивач по договору у період його роботи у колгоспі за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з наведеного, не враховуючи до розрахунку стажу зазначені вище періоди роботи Позивача, відповідач керувався суто формальними ознаками неспівпадіння, не беручи до уваги запис щодо виконання певних робіт на підставі договору, а тому позивачу не потрібно надавати уточнюючу довідку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання неправомірною відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені Жданова, з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція» та з 24.11.1979 по 26.07.1983 в ПМК-266 тресту «Закарпатсільбуд», та як наслідок наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладеного в листі від 26.05.2021 №0900-0213-8/18090.

Обираючи спосіб ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлення судом протиправності рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії як такого, що не містить достатніх обґрунтувань, а також відсутність підстав для самостійного розрахунку стажу для призначення пенсії, оскільки такі повноваження належать виключно до компетенції пенсійного органу та суд у даному випадку не може підмінити собою цей орган, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо зобов`язання відповідача вчинити дії – шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2021 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду що зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу позивача періодів роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені Жданова, з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція» та з 24.11.1979 по 26.07.1983 в ПМК-266 тресту «Закарпатсільбуд».

За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 630,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088) про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладеного в листі від 26.05.2021 №0900-0213-8/18090, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за час роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені Жданова, з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція» та з 24.11.1979 по 26.07.1983 в ПМК-266 тресту «Закарпатсільбуд».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) від 14.05.2021 року про призначення пенсії із зарахуванням до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 24.04.1987 по 24.08.1987 в колгоспі імені ОСОБА_4 , з 15.10.1987 по 06.11.1987 в колгоспі «Жовтнева Революція» та з 24.11.1979 по 26.07.1983 в ПМК-266 тресту «Закарпатсільбуд», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) частину сплаченого ним судового збору в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 02 лютого 2022 р.