Рішення № 103140072, 31.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року ЛуцькСправа № 260/5217/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду (далі – відповідач1, ЗОАС), Державної судової адміністрації України (далі – відповідач2, ДСА України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (далі – третя особа, ГУДКС України у Закарпатській області) про визнання протиправними дій ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, щодо неналежного фінансового забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно в розмірі, встановленому ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016, без застосування обмеження, визначеного ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

зобов`язання ДСА України перерахувати Закарпатському окружному адміністративному суду кошти для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно в розмірі 135821,74 грн, без застосування обмеження, визначеного ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

про визнання протиправними дій Закарпатського окружного адміністративного суду щодо невиплати судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно в розмірі, встановленому ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016, без застосування обмеження, визначеного ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

стягнення із Закарпатського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно в розмірі 135821,74 грн, із утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Закарпатського окружного адміністративного суду та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте, в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода протиправно виплачувалась з урахуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що є порушенням права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 в частині обмеження розміру суддівської винагороди, суперечить Конституції України, у зв`язку із чим не може застосовуватися при її нарахуванні.

На думку позивача, відповідачі, діючи всупереч вимог статей 19 та 130 Конституції України, порушили приписи чинного законодавства України та з 18.04.2020 по 27.08.2020 протиправно виплачували суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж це визначено спеціальним Законом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.37).

У відзиві на позов відповідач1 позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рішення Ради суддів України №22 від 24.04.2020 та рішення зборів ЗОАС від 27.04.2020, 27.04.2020 було винесено наказ №20/о про виплату суддівської винагороди суддям ЗОАС із застосуванням обмеження, починаючи з 18.04.2020. Таким чином, з 18.04.2020 відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з огляду на що відсутні протиправні дії суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 не у повному обсязі.

Звертає увагу, що для виконання рішень судів на користь суддів працівників апаратів судів введена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України. Отже, вимога позивача про стягнення коштів за минулі бюджетні періоди з розпорядника коштів нижчого рівня є безпідставною.

З огляду на викладене відповідач1 просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.62-66).

Відповідач2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення ч.ч.1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-IX) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Тому, ЗОАС, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для виплати у зазначений період суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Також ДСА України вказала на ту обставину, що кошторисні призначення ЗОАС за кодом економічної класифікації видатків 211 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 становили 22560,1 тис.грн. Зміни до кошторису суду щодо зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік, відкриті в повному обсязі. Відтак, відповідач2 наголошує, що жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснював заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.

З наведених підстав ДСА України просить в позові відмовити (а.с.50-52).

У поясненнях третя особа повідомила, що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині, ГУДКС України у Закарпатській області виконає рішення Волинського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, у передбаченому законодавством порядку.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 10.02.2012 №83/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду строком на 5 років (а.с.12-14).

Наказом ЗОАС від 01.03.2021 №38/04-06 позивача зараховано до штату Закарпатського окружного адміністративного суду у зв`язку з призначенням її на вакантну посаду судді адміністративного суду в межах п`ятирічного строку з 01.03.2012 (а.с.15).

Указом Президента України від 19.12.2018 №431/2018 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с.16).

Наказом ЗОАС від 20.12.2019 №303/К позивач зарахована до штату суду з 20.12.2018 як така, що призначена на посаду судді цього суду (а.с.17).

Відповідно до наказу ЗОАС від 27.04.2020 №20/о, на підставі ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Ради суддів України №22 від 24.04.2020 та рішення зборів суддів ЗОАС №3 від 27.04.2020, вирішено, зокрема, при оплаті заробітної плати та суддівської винагороди за квітень 2020 року виходити з того, що передбачені Законом №553-ІХ обмеження у виплаті суддівської винагороди, заробітної плати працівників суду, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, розрахованих, починаючи з 18.04.2020, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку (посадового окладу та інших надбавок і доплат) (а.с.71).

Як слідує з довідок відповідача1 від 15.06.2021 №35 та від 14.06.2021 №31, ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 27.08.2020 виплачено суддівську винагороду із застосуванням обмеження, яке становить 135821,74 грн (а.с.10-11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч.1 ст.124 Конституції України).

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 зазначеного Закону встановлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 вказаного Закону базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною дев`ятою статті 135 наведеного Закону передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

18.04.2020 набрав чинності Закон України №553-IX від 13.04.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з п.10 розділу І якого Закон України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, зокрема, нормою ст.29 (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020) такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.29 цього Закону).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2 цієї статті) (ч.3 ст.29 названого Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», як і Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є законами про судоустрій в розумінні ст.130 Конституції України. Наведеними чи іншими законами не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди).

За наведених підстав Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не може встановлювати розміру винагороди судді.

Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», зокрема статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ).

Закон України №294-IX від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, абз.9 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

За висновками цього рішення установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (ч.ч.1 і 3 ст.29 Закону №294-IX), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Тобто, оспорюваними положеннями ст.29 Закону №294-IX заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (п.14 ч.1 ст.92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ч.ч.1 і 2 ст.126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення ч.1, ч.2 ст.130).

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці.

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абз.7, 8 пп.4.1 п.4 мотивувальної частини рішення від 11.03.2020 № 4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

З огляду на зазначене, єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей Закон є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами, застосовувати слід спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом.

Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, що регламентує розмір суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020, не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати не було.

Отже, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру згідно з приписами Закону №553-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», відповідач1 діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення її прав.

Такі дії відповідача - ЗОАС суд вважає протиправними.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача1 на рішення Ради суддів України щодо порядку обчислення суддівської винагороди після 18.04.2020, оскільки таке рішення не є нормативно-правовим актом і, відповідно, не носить обов`язкового характеру.

Водночас суд не вбачає протиправних дій ДСА України щодо неналежного фінансового забезпечення ЗОАС для виплати позивачу суддівської винагороди, оскільки обмеження у виплаті суддівської винагороди не були зумовлені недостатнім фінансуванням. Як зазначив відповідач2, бюджетні асигнування ЗОАС, передбачені кошторисом на 2020 рік, були відкриті в повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо ефективності захисту прав позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Як передбачають пункти 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17.01.2019 №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п.1, 2 п. 5 Положення, основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Закарпатським окружним адміністративним судом передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 «Оплата праці і нарахування на заробітну плату», який включає в себе КЕКВ 2111 «Заробітна плата», доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 «Суддівська винагорода», за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.»

Отже, починаючи з 2021 року бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».

Таким чином, відновлення права позивача на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення із ЗОАС не буде ефективним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди суддям, які фінансуються в межах закладених в кошторис сум.

Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у Державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України; водночас для ЗОАС не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивача).

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

З врахуванням наведених обставин, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди в сумі 135821,74 грн (за вирахуванням податків та зборів).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Разом з тим, беручи до уваги обраний судом спосіб захисту прав позивача, п.2 ч.1 ст.371 КАС України щодо негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць застосуванню не підлягає.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 135821,74 грн (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять одна грн 74 коп.), з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач1: Закарпатський окружний адміністративний суд (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, 30, код ЄДРПОУ 35231455);

Відповідач2: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795);

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця П.Мирного, 2а, код ЄДРПОУ 37975895).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій