Ухвала суду № 103139441, 25.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

25 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/805/22

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмову щодо невиплати пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року у сумі 168205,38 грн; стягнення заборгованості з виплати нарахованої, але невиплаченої суми пенсії в розмірі 168205,38 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року, з нарахуванням компенсації за порушення строків її виплати.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

У відкритті провадження у справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №140/6549/21, яке набрало законної сили 05 жовтня 2021 року, задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нeпроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 3акону України вiд 09 квітня 1992 року №2262-XII «Пpo пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України вiд 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим врахуванням розмірів основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за відповідною посадою, з 01 квітня 2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Волинським обласним військовим комісаріатом №ХА-16306/19 від 20 листопада 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 3акону України вiд 09 квітня 1992 року №2262-XII «Пpo пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України вiд 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим врахуванням розмірів основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за відповідною посадою, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Волинським обласним військовим комісаріатом №ХА-16306/19 від 20 листопада 2020 року.

27 жовтня 2021 року Волинським окружним адміністративним судом за заявою позивача видано виконавчий лист №18868/2021, строк пред`явлення якого до виконання - до 06 жовтня 2024 року.

За змістом позовної заяви на виконання цього рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в добровільному порядку провело з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак виплату перерахованої пенсії у сумі 168205,38 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року не здійснило. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01 листопада 2021 року було відкрито виконавче провадження №67316676 за виконавчим листом від 27 жовтня 2021 року №18868/2021, який повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 10 грудня 2021 року.

З наведеного слідує, що звернення до суду із цим позовом обумовлене невиконанням або неналежним (неповним) виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №140/6549/21, що набрало законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Механізм примусового виконання рішень судів визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач вправі оскаржити рішення, дії, бездіяльність державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду у справі №140/6549/21 шляхом звернення до суду з окремим позовом до органу державної виконавчої служби, а не звертатися до суду із новим позовом до сторони, яка є боржником у виконавчому провадженні, із позовними вимогами, що мають на меті забезпечення виконання цього рішення суду.

Крім того, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV КАС України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи - позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно з приписами частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17, а також постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17, від 12 травня 2020 року у справі №815/2252/16, від 30 березня 2021 року у справі №580/3376/20, від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21, від 15 листопада 2021 року у справі №460/2950/19.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №640/15623/19 якщо позивач вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача при виконанні рішення суду порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення суду), а не подавати новий адміністративний позов, оскільки такі вимоги в окремому судовому порядку не розглядаються.

Аналіз позову у цій справі свідчить, що фактичною підставою для звернення позивача до суду стала його незгода із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №140/6549/21 в частині виплати перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року (включно) у розмірі 168205,38 грн.

Вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як «зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію» надалі не може бути замінений на інший, альтернативний - «стягнення» або «зобов`язання виплатити заборгованість з перерахованої пенсії» через пред`явлення нового позову.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту спрямований на стягнення заборгованості з виплати нарахованої на виконання рішення суду у справі №140/6549/21, але ще невиплаченої суми пенсії в розмірі 168205,38 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року з нарахуванням компенсації, є одним із способів виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у зазначеній справі.

Спосіб захисту, який стосується порядку виконання судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі №540/326/20, від 28 травня 2021 року у справі №540/942/20, від 27 серпня 2021 року у справі №420/6968/20, від 02 грудня 2021 року у справі №808/1156/18.

Крім того, безпідставними є посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №440/6001/21, оскільки правовідносини за обстаивн цього позову та тих, які склались у справі №440/6001/21, не є подібними. Зокрема, у випадку із ОСОБА_1 питання перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01 квітня 2019 року було вирішено судом у справі №140/6549/21 та на виконання цього рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провело позивачу нарахування пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року у сумі 168205,38 грн, однак не здійснило її виплату. Отже, у такому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

У свою чергу у справі №440/6001/21 було порушене питання щодо виплати позивачу перерахованої пенсії, оскільки рішенням суду у справі №440/750/21 орган Пенсійного фонду лише було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки (без здійснення виплати пенсії), що зумовило звернення позивача до суду із новим позовом, спрямованим на стягнення заборгованості (справа №440/6001/21).

У постанові від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21 Верховний Суд зробив висновок, що за фактичої тотожності позовних вимог зміна підстави позову через незгоду з рішенням, дією чи бездіяльністю, вчиненою субєктом владних понваожень - відповідачем на виконання рішення суду у попередній справі, процесуальні механізми реалізації якої описані судом вище (мається на увазі стаття 383 КАС України, Закон України «Про виконавче провадження»), не можна вважати іншими позовними вимогами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав якщо є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилось, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, то відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 170 КАС України наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Як встановлено частиною п`ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 170, статтями 171, 248, 256, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та стягнення заборгованості.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк