Рішення № 103139350, 24.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12789/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області(далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нескладення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 12 354,68 грн; зобов`язання сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12 354,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2021 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В. та зареєстровано в реєстрі за №472. При укладенні договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 354,68 грн. Позивач придбала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» сплатила такий збір безпідставно. ОСОБА_2 зазначає, що 17 вересня 2021 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, проте отримала відмову у поверненні вказаних коштів. Позивач вважає протиправною бездіяльність щодо нескладення подання до органу казначейства неправомірною та просить зобов`язати повернути помилково сплачений збір.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача не погоджується із даним позовом та вважає його таким, що не підлягає до задоволення з тих підстав, що будь-яких доказів, які б підтверджували те, що позивач вперше придбала житло чи перебувала у черзі на одержання житла не надано.

Крім того, вказує, що Пенсійний фонд України та його органи у зв`язку із відсутністю в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та доступу до неї, а, отже, не може встановити факт придбання майна вперше.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області у відзиві просило відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі подається платником до відповідного органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. На кожен помилково сплачений платіж контролюючий орган надає окреме подання.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (далі - Постанова №106).

Вищезазначені органи забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до Постанови №106 органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 травня 2021 року між позивачем та ПАТ «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» укладено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за №472 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В., згідно з яким позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).

Для оформлення договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, позивачем сплачено 1% збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 12 354,68 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2114889670.1 від 07 травня 2021 року (а. с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2021 року з метою повернення помилково сплачених грошових коштів, ОСОБА_2 звернулась із заявою, у якій просила сформувати та подати подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 12 354,68 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.2114889670.1 від 07 травня 2021 року (а. с. 10).

Розглянувши цю заяву, відповідач листом від 07 жовтня 2021 року № 0300-0503-8/40273 повідомив, що оскільки ОСОБА_2 не надано інформації про перебування на черзі на одержання житла на момент придбання нерухомого майна та документів, що підтверджують придбання майна вперше відповідно до пункту 15-2 Порядку 1740, а тому немає підстав видати подання на повернення коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі (а. с. 11).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР).

Водночас згідно з абзацом третім пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку №1740 також передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір (абзац другий пункту 15-3 Порядку №1740).

З огляду на наведені норми нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 вересня 2021 року №274105710 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру загальною площею 71.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого за №472 (а. с. 13). Відомості про реєстрацію за ОСОБА_3 іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні.

У постанові від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_3 про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач таку заяву подавала до ГУ ПФУ у Волинській області з відповідними підтверджуючими документами (а. с. 10).

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «ОСОБА_4 проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 01 листопада 2018 року у справі №819/1353/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 13 грудня 2018 у справі № 813/969/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а та враховуються судом при вирішення даного спору відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність інформації щодо прав власності на нерухоме майно як таке, що придбане особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у видачі подання для повернення ОСОБА_3 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення для зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 12 354,68 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 07 травня 2021 року № 0.0.2114889670.1. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції № 0.0.2253344356.1 від 03 вересня 2021 року (а. с. 4).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нескладення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про повернення ОСОБА_4 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 12 354,68 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення ОСОБА_4 суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12 354 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) гривень 68 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 38009371).

Суддя Ф.А. Волдінер