Ухвала суду № 103138983, 21.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

21 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16020/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Слабенка С.І.,

представника відповідача Арсенюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), приватного виконавця Кошарського Олександра Володимировича про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі – відповідач1, Другий ВДВС), приватного виконавця Кошарського Олександра Володимировича (далі – відповідач2, приватний виконавець) про визнання протиправними дій головного державного виконавця Арсенюк О.В. у ВП №51004862 при винесенні постанови від 29.10.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу щодо не повідомлення про продовження стягнення виконавчого збору у повному обсязі за виконавчим документом за постановою від 14.05.2016 Другого ВДВС, виданою державним виконавцем Іщенко Г.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 158933,06 грн; про визнання протиправною та скасування постанови у ВП №67700787 від 29.11.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, виданої приватним виконавцем Кошарським О.В.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконанні в Другому ВДВС перебував виконавчий лист №161/12311/14-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 25.04.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «Укрексімбанк» коштів у сумі 1589330,62 грн (ВП №51004862).

14.05.2016 у ВП №51004862 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 158933,06 грн.

29.10.2021 головний державний виконавець Арсенюк О.В. у ВП №51004862 винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача) та постановила вивести виконавчий збір в окреме провадження.

Крім того, 29.11.2021 приватним виконавцем Кошарським О.В. у ВП №67700787 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 357571,35 грн. При цьому виконавче провадження №67700787 здійснюється на підставі виконавчого листа №161/12311/14-ц, виданого 25.04.2016 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором №86706С20 від 15.08.2006 в розмірі 122471,52 швейцарських франків, що складається з суми основного боргу – 115471,03 швейцарських франків, заборгованості по відсотках – 6048,26 швейцарських франків, пені за прострочення основного боргу – 677,96 швейцарських франків, пені за простроченими відсотками – 274,27 швейцарських франків.

Позивач вказує, що при прийнятті постанови від 29.11.2021 у ВП №67700787 приватний виконавець Кошарський О.В. не врахував наявність діючої у ВП №51004862 постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 158933,06 грн, яка була виконана на суму 2662,59 грн. Відтак, на думку позивача, на даний час відбувається одночасне стягнення з нього виконавчого збору та основної винагороди, що призводить до подвійного стягнення за одним і тим самим виконавчим документом.

При цьому державний виконавець при винесенні постанови від 29.10.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу не повідомив про продовження стягнення виконавчого збору та, як наслідок, відсутність підстав для одночасного стягнення виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву Другий ВДВС проти позову ОСОБА_1 заперечив та зазначив, що 23.04.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, а саме: виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/12311/14-ц від 25.04.2016 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості в розмірі 1589330,62 грн.

29.10.2021 на підставі вказаної заяви державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

В межах даного виконавчого провадження 17.05.2016 державним виконавцем Другого ВДВС, у зв`язку з невиконанням у добровільному порядку виконавчого листа, винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 158933,06 грн.

29.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №67321605 з примусового стягнення виконавчого збору у розмірі 158933,06 грн та зазначено про часткове погашення виконавчого збору у розмірі 2662,59 грн.

Відповідач1 вказує, що всі дії державним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить в позові ОСОБА_1 відмовити.

Відповідач2 правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позову.

Представник відповідача1 в судовому засіданні заперечив проти позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Так, у даній справі позивач, серед іншого, оскаржує постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди. При цьому правова позиція позивача полягає у несправедливості подвійного стягнення з нього винагород державному й приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2021 у справі №320/6215/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про визнання протиправною і скасування постанови зазначив, що питання, яке скаржник поставив перед судом у контексті справедливості подвійного стягнення з нього коштів за виконання одного виконавчого документа, має ознаки виключної правової проблеми.

Висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Також Верховний Суд наголосив, що проблематика цього спору полягає і в питанні ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам. У цьому контексті ключові питання, на думку колегії суддів, стосується того, чи порушує оскаржувана постанова приватного виконавця права боржника, а якщо так, то чи гарантує їхнє відновлення обраний ним спосіб захисту.

Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів дійшла висновку, що розв`язання цієї правової проблеми здатне убезпечити права боржників, привнести правову визначеність у діяльність виконавців, забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики адміністративних судів під час вирішення спорів про подвійне стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З огляду на відсутність чітких законодавчих норм і висновку Верховного Суду з цього питання та через існування обґрунтованого припущення, що ця правова проблема виникатиме й надалі у невизначеній кількості справ, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В силу вимог пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на те, що в межах даної справи спір виник у зв`язку з подвійним стягненням з позивача виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа, при цьому в іншій справі у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, тому з метою забезпечення єдності судової практики при вирішенні таких спорів суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №320/6215/19.

Керуючись статтями 236, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у даній адміністративній справі зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №320/6215/19 у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про визнання протиправною і скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій