Рішення № 103138965, 21.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11800/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького міського центру зайнятості про визнання протиправними дій з нарахування і виплати допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі; зобов`язання врахувати доходи (заробітну плату), що були нараховані за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року при обчисленні розміру допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 02 березня 2000 року №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон №1533-III), перерахувати розмір допомоги по безробіттю та здійснити виплату цієї допомоги з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 21 лютого 2001 року по 11 листопада 2019 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (далі – ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»). Наказом Луцького міського центру зайнятості позивачу було надано статус безробітної з 14 листопада 2019 року та з 21 листопада 2019 року призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III без врахування страхового стажу строком 360 календарних днів, до 14 листопада 2020 року.

Як зазначила позивач, вона неодноразово зверталась до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати їй допомоги по безробіттю з урахуванням періодів страхового стажу, визначених в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №140/15613/20, яким Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зобов`язано зарахувати до її страхового стажу періоди роботи у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року. Однак листами від 29 червня 2021 року№1093/08/21 та від 15 липня 2021 року №1210/08/21 відповідач повідомив про виплату допомоги у мінімальному розмірі через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків (не враховано стаж роботи у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» протягом 12 місяців, що передували її реєстрації як безробітної).

Такі дії відповідача з нарахування і виплати допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, без урахування страхового стажу, визначеного окремим рішенням суду, позивач вважає протиправними та такими, що порушують її право на отримання допомоги у належному розміру. У судовому порядку вже було перевірено інформацію щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , з якої нараховувались та сплачувались страхові внески (справа №140/15613/20), та судом констатовано, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості.

З наведених підстав позивач вважає, що зарахований до її страхового стажу період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року дає право на перерахунок допомоги по безробіттю у розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-III, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.38-40). В обґрунтування цієї позиції вказав, що обов`язковою умовою для зарахування певного періоду до страхового стажу є сплата страхових внесків, а розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) є 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в службі зайнятості як безробітної. У випадку ОСОБА_1 розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю є листопад 2018 року – жовтень 2019 року. Стаж позивача за останні 12 місяців, що передували реєстрації як безробітної становить 0 місяців, оскільки відомості про сплату роботодавцем ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» страхових внесків за листопад 2018 – жовтень 2019 року відсутні. Тому допомога по безробіттю призначена в мінімальному розмірі.

Відповідач також вказав, що фахівцями Луцького міського центру зайнятості неодноразово формувалися запити до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування для отримання оновлених даних щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», проте відповідно до отриманих відомостей за період з серпня 2017 року по листопад 2019 року фактичної сплати страхових внесків роботодавцем не було. Тому провести перерахунок призначеної допомоги по безробіттю ОСОБА_1 неможливо. Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків або самою застрахованою особою, або страхувальником.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягало вирішенню судом по суті.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 21 лютого 2001 року по 11 листопада 2019 року працювала в ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» на посаді секретар-друкарки; наказом від 11 листопада 2019 року №109 звільнена із займаної посади за згодою сторін. Ці обставини підтверджуються відомостями трудової книжки (а.с.7).

Наказом Луцького міського центру зайнятості від 14 листопада 2019 року №НТ191114 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 14 листопада 2019 року (а.с.21).

Наказом Луцького міського центру зайнятості від 21 листопада 2019 року №НТ191121 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 21 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року без урахування страхового стажу відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III (а.с.22).

Відповідно до наказу Луцького міського центру зайнятості від 03 грудня 2020 року позивачу припинено виплати допомоги по безробіттю з 15 листопада 2020 року (а.с.24).

14 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату допомоги по безробіттю в період її перебування на обліку, враховуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №140/15613/20. До заяви позивач додала лист Головного управління Пенсійного фонду України від 21 травня 2021 року №4294-4156/П-02/8-0300/21 про виконання рішення суду у справі №140/15613/20 щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з квітня 2017 року по листопад 2019 року включно (а.с.14).

Листом від 29 червня 2021 року №1093/08/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що її страховий стаж за останні 12 місяців, які передували реєстрації, становить 0 місяців, оскільки відомості про сплату роботодавцем ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» страхових внесків за листопад 2018 року - жовтень 2019 року відсутні. Тому допомога по безробіттю була призначена в мінімальному розмірі. 10 червня 2021 року надійшли оновлені дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з якими ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» сплатило страхові внески з квітня 2017 року по червень 2017 року. Проте за період з липня 2017 року по листопад 2019 року фактичної сплати внесків не було. Тому провести перерахунок виплаченої допомоги по безробіттю неможливо (а.с.15-16).

У повторному зверненні від 08 липня 2021 року про перерахунок та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 просила відповідача врахувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03 березня 2021 року №103 «Про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування», виданого на виконання рішення суду у справі №140/15613/20 (а.с.17), оскільки дані з Реєстру, на які є посилання у листі від 29 червня 2021 року №1093/08/21 (знімки екрану додані до листа), датовані 24 лютого 2021 року, тобто, без урахування внесених змін органом Пенсійного фонду.

На це звернення відповідач листом від 15 липня 2021 року №1210/08/21 повідомив про неможливість проведення перерахунку виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року відсутня фактична сплата страхових внесків ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (а.с.18).

Відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплати допомоги по безробіттю, призначеної в мінімальному розмірі, без урахування страхового стажу з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, щодо зарахування якого наявне рішення суду, слугували підставою звернення до суду із цим позовом.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону №1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Порядок обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

За приписами статті 1 Закону № 1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем); страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).

Як встановлено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17.

Чинним на час призначення позивачу допомоги по безробіттю Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 року за №821/27266, втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики від 10 червня 2020 року №393; далі – Порядок №613) було встановлено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду (пункти 1, 9 розділу II Порядку №613).

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженому наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року №624 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2020 року за №537/34820), також передбачена можливість за аналогічних підстав проведення перерахунку виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення.

За змістом позовної заяви спір між сторонами фактично виник щодо відмови у перерахунку відповідачем допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу та заробітної плати позивача з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, щодо зарахування якого у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру наявне судове рішення, що набрало законної сили.

Так рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №140/15613/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», Луцький міський центр зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили 18 лютого 2021 року, позов задоволено повністю. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року, з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру відображені відомості про нарахування ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, а нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи підтверджується розрахунковими листами та довідками про доходи, виданими ТзОВ «Завод будівельних конструкцій». Оскільки письмовими доказами підтверджується, що з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником (ТзОВ «Завод будівельних конструкцій») страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період її роботи.

Таким чином, протиправність незарахування органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача періоду її роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з квітня 2017 року по листопад 2019 року встановлено рішенням суду у справі №140/15613/20, яке набрало законної сили, участь у якій на стороні позивача брав і Луцький міський центр зайнятості.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Отже, оскільки з листопада 2018 року по жовтень 2019 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 . Страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передував реєстрації її як безробітної, становить не менше ніж шість місяців, що зумовлює висновок суду про наявність у ОСОБА_1 права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ, тобто, у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу). Разом з тим, така допомога відповідно до частини другої статті 22 названого Закону була призначена і виплачувалася Луцьким міським центром зайнятості у мінімальному розмірі.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що призначення допомоги по безробіттю за період з 21 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року включно без урахування страхового стажу позивача за період роботи з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, необхідність зарахування якого встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року №140/15613/20, порушує її право на соціальний захист, тому дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати допомоги у розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ (з урахуванням сум виплаченої допомоги), не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

При цьому суд звертає увагу, що не дивлячись на ту обставину, що Луцький міський центр зайнятості був учасником справи №140/15613/20 (третя особа на стороні позивача), позивач після набрання цим судовим рішенням законної сили надала його копію та копію листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення суду та внесення змін до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру на підставі наказу від 03 березня 2021 року №103 шляхом зарахування до страхового стажу, зокрема, періоду роботи ОСОБА_1 з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Судом враховано, що відповідно до пункту 1 розділу VI Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562; у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) суб`єктами обміну інформацією Реєстру застрахованих осіб є Пенсійний фонд України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Неузгодженість дій у випадку із позивачем між суб`єктами владних повноважень (Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та Луцьким міським центром зайнятості) у зв`язку із виконанням рішення суду у справі №140/15613/20 не може бути підставою позбавлення позивача на виплату допомоги по безробіттю у належному розмірі.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини та враховуючи, що спір між сторонами фактично зумовлений непроведенням (відмовою провести) позивачу перерахунок допомоги по безробіттю, суд відповідно до повноважень при вирішення справи, визначених у статті 245 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за період з 21 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року з урахуванням страхового стажу та доходу (заробітної плати) за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року та виплачених сум допомоги.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду. З цим позовом позивач звернулася до суду 21 жовтня 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку з моменту отримання відповідей Луцького міського центру зайнятості від 29 червня 2021 року №1093/08/21 та від 15 липня 2021 року №1210/08/21 про відмову у перерахунку виплаченої допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу згідно з судовим рішенням у справі №140/15613/20, у якій Луцький міський центр зайнятості мав статус третьої особи.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 21 жовтня 2021 року №35 (а.с.4) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (а.с.27).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Луцького міського центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ярощука, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 13352315) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Луцького міського центру зайнятості щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Зобов`язати Луцький міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 21 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року з урахуванням страхового стажу та доходу (заробітної плати) за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року включно та виплачених сум допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького міського центру зайнятості судові витрати у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк