Рішення № 103138946, 17.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/17676/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Аршулік С. Р.,

за участю представника позивача Косендюка Я. А.,

представника відповідача Пивовара В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» (далі – ТзОВ «ВЕРБА-ВВ», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2020 №0012600402 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 368529,00 грн. та від 22.09.2020 №0012020402 на суму завищення бюджетного відшкодування на 174318,00 грн. та штрафні санкції 87159,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2020 №0012600402 та №0012020402, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Вказує на те, що в ході проведення перевірки позивач належними первинними документами підтвердив реальність вчинення господарських операціях із ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Ковель-Будпостач», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Ухвалою суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених у акті перевірки, та правомірно прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 23.02.2021 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/16631/20 за позовом ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2020 №0001460402, №0001470402, №0001450402.

Ухвалою суду від 07.10.2021 поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 22.10.2021 постановлено судовий розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2021 замінено у справі відповідача Головне управління ДПС у Волинській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (ідентифікаційний код ВП 44106679), закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у період з 20.08.2020 по 31.08.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» з питань правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за квітень - червень 2020 та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2020 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.09.2020 №11986/03-20-04-02/39231747 (а.с. 29-97 т.1, далі – акт перевірки), яким встановлено порушення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1., п.187.1 ст.187, п.188.1. ст.188, п. 189.1 ст.189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.п. 120-1.1., п. 120-1.2., п. 120-1.3 ст.200-1, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1 та абз. «б» п.200.4, 200.14 ст.200 ПК України, ст. ст. 1-4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, та наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого платником занижено суму податкових зобов`язань за червень 2020 (р.9 декларації) у розмірі 18 670 грн., завищено суму податкового кредиту за червень 2020 року (р.10.1 декларації) у розмірі 381560 грн., завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 19 декларації) у розмірі 400230 грн., завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену на поточний рахунок платника у декларації за червень 2020 у розмірі 174318 грн. та завищено рядок 21 декларації за червень 2020 у розмірі 368529 грн. При цьому, до таких висновків податковий орган прийшов у зв`язку із тим, що в ході перевірки не виявилося можливим підтвердити факт здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Ковель-Будпостач».

22.09.2020 на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0012020402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 174318,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 87159,00 грн., №0012600402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 368529,00 грн. (а.с.98-101 т.1).

На вказані податкові повідомлення-рішення платником була подана скарга до ДПС України. Однак рішенням ДПС України від 27.11.2020 №33712/6/99-00-06-02-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 102-112 т.1).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі – в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21-1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Ковель-Будпостач».

Судом встановлено, що 29.05.2014 ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якої є, зокрема: лісопильне та стругальне виробництво (основний); лісозаготівлі; виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону; виробництво дерев`яної тари; виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою здійснення господарської діяльності, 01.04.2020 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (виконавець) договір №23 надання послуг по виготовленню готової продукції з давальницької сировини та фасування, предметом якого є надання виконавцем по завданню замовника за плату послуг по виготовленню та фасуванню паливних гранул, пелетів з сировини та матеріалів замовника протягом терміну дії цього договору. Згідно з Додатковими угодами до вказаного договору вартість виконаних робіт по виготовленню 1 тонни готової продукції складає 1440,00 грн., вартість виконаних робіт по фасуванню 1 тонни готової продукції складає 300,00 грн. (а.с. 137-140 т.1).

На виконання умов вказаного договору у червні 2020 виконавцем було надано позивачу такі послуги: з давальницької переробки паливних гранул (виготовлено 578,980 т) на суму 833731,20 грн., в тому числі ПДВ 138955,20 грн., згідно з актом надання послуг від 30.06.2020 №42; з давальницької переробки паливних гранул (зафасовано 578,980 т) на суму 173694,00 грн., в тому числі ПДВ 28949,00 грн., згідно з актом надання послуг від 30.06.2020 №43 (а.с. 179-180 т.2). При цьому, факт надання замовником виконавцю необхідної сировини для виготовлення вказаних вище паливних гранул підтверджується відповідними актами приймання-передачі, факт виготовлення та фасування виконавцем 578,980 т паливних гранул підтверджується відповідними звітами виробництва, факт перевезення сировини (від замовника до виконавця) та готової продукції (від виконавця до замовника) підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.181-250 т. 2, а.с. 1-138 т. 3). Розрахунки за надані послуги проведено частково, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.139-140 т.3).

Крім того, 23.04.2020 між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №3, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця паливну гранулу (товар), а покупець приймає та оплачує товар (а.с. 140 т. 3).

На виконання умов вказаного договору у червні 2020 продавцем було поставлено ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» паливні гранули (92 т) на суму 220800,00 грн., в тому числі ПДВ 36800,00 грн., згідно з видатковою накладною від 02.06.2020 №31, паливні гранули (92 т) на суму 220800,00 грн., в тому числі ПДВ 36800,00 грн., згідно з видатковою накладною від 15.06.2020 №34, та товарно-транспортними накладними (а.с.167-179 т. 3).

Також 01.01.2020 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (орендар) було укладено договір оренди майна №1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, перелік якого визначається у Додаткових угодах до Договору (а.с. 129-131 т. 1).

На виконання умов вказаного договору у червні 2020 ФОП ОСОБА_1 надано позивачу послуги оренди майна на загальну суму 81000,00 грн. згідно з актами надання послуг (а.с. 132-134 т.1).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди майна від 15.11.2019 №47, за яким орендодавець передав у користування майно, перелік якого визначено у Додаткових угодах до вказаного договору. Згідно Додаткової угоди № 2 до договору від 15.11.2019 №47 вартість оренди становить 180000,00 грн. за місяць оренди (а.с. 115-120 т.1).

На виконання умов вказаного договору у червні 2020 ФОП ОСОБА_1 надано позивачу послуги оренди обладнання для сушильних камер (3 шт) на суму 180000,00 грн. згідно з актом надання послуг (а.с. 123 т.1).

На думку податкового органу, ФОП ОСОБА_1 не міг надати позивачу вищевказані послуги з виготовлення паливних гранул з давальницької сировини, послуги оренди обладнання для сушильних камер та поставки паливних гранул, оскільки: 1) згідно з податковою звітністю за формою №20-ОПП у нього відсутні виробничі потужності (власні, орендовані) для переробки сировини на давальницьких умовах; 2) згідно звіту 1ДФ за ІІ квартал 2020 у ФОП ОСОБА_1 є 4 найманих працівника по трудовому договору та виплачено дохід само зайнятим особам (6 осіб) у розмірі 380800,00 грн., що свідчить про недостатню кількість працівників для надання послуг з переробки по давальницькій сировині та пакування; 3) згідно з наявної інформації та баз даних ДПС не встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 обладнання для сушильних камер чи послуг по його оренді у третіх осіб, при цьому ні договором від 15.11.2019 №47, ні додатками до нього не зазначено, що передані ТМЦ формують комплекс обладнання для сушильних камер.

Однак такі висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, наявність матеріальних ресурсів у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1 підтверджується договором купівлі-продажу від 01.04.2020 №01/04/20, укладеним з ФОП ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якого придбано обладнання «Бум без передньої гідравлічної частини» (2 шт) на підставі видаткової накладної від 10.04.2020 №17 та відповідних платіжних доручень (а.с.183-186 т. 3); договором поставки обладнання від 04.03.2020 №67, укладеним з ТзОВ «Пакувальні технології», відповідно до якого придбано обладнання «Фасувально-пакувальна лінія» на підставі видаткової накладної від 03.04.2020 №146 та відповідних платіжних доручень (а.с.187-195 т. 3); договором купівлі-продажу від 17.12.2019 №17/12/19, укладеним з ТзОВ «Майстер-Вуд», відповідно до якого придбано обладнання «4-х сторонній струг верстат «Компакт» та «верстат калібровальний мoд.H-P4/J» на підставі видаткових накладних від 17.12.2019 №МВ-0000003 та №МВ-0000002 та відповідного платіжного доручення (а.с.196-200 т. 3); договором купівлі-продажу від 13.09.2019 №13, укладеним з ФОП ОСОБА_5 , відповідно до якого придбано обладнання «Верстат фрезерування фаски дошки піддона СФ-1200» на підставі видаткової накладної від 16.09.2019 №52 та відповідного платіжного доручення (а.с.201-203 т. 3); договором поставки від 09.07.2019 № AІІ 049/19, укладеним з ТзОВ «АТЛАС КОПКО Україна», відповідно до якого придбано обладнання «Компресор GA15VSD+FF СЕ» на підставі видаткової накладної від 07.08.2019 № 0000917455 та відповідного платіжного доручення (а.с.204-210 т.3); договором купівлі-продажу від 05.08.2019 № 5/08/19, укладеним з ФОП ОСОБА_6 , відповідно до якого придбано обладнання «Пристрій торцювальний ЦПП-45» та «Рольганг ЦПП-45» на підставі видаткової накладної від 07.08.2019 № РН-0000140 та відповідних платіжних доручень, договором купівлі-продажу обладнання від 16.01.2018, укладеним з ОСОБА_7 , відповідно до якого придбано обладнання «Сушильний комплекс на базі АВМ-0,65» та «Лінія гранулювання на базі ОГМ-1,5» згідно акту приймання-передачі від 16.01.2018 (а.с.211-213, 238-239 т. 3),

Наявність виробничих потужностей також підтверджується актом обстеження наявності обладнання та здійснення діяльності з виробництва паливної гранули (палет) ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 22.09.2020 № 1346/3.24, складеним Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за ІІ квартал 2020 року, витягом із матеріалів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ФОП ОСОБА_1 , складеним ТзОВ «Центр зелених інновацій» (а.с. 240-245 т. 3).

Щодо доводів податкового органу про те, що згідно з наявної інформації та баз даних ДПС не встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 обладнання для сушильних камер чи послуг по його оренді у третіх осіб, при цьому ні договором від 15.11.2019 №47, ні додатками до нього не зазначено, що передані ТМЦ формують комплекс обладнання для сушильних камер, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 придбав ТМЦ до обладнання для сушильних камер, яке в подальшому було орендоване позивачем, згідно договору від 15.11.2019 №47, у ТзОВ «АНВ ЕЛЕКТРИК», ТзОВ «ЕЛТЕХ Україна», ТзОВ «Виробнича компанія Галактик», ТзОВ «УКРТЕХЕНЕРГОСЕРВІС», ТзОВ «ГІПЕР ГРУП», ТзОВ «КУПЛЕР», ТзОВ «АТЛАНТА СІТІ ЦЕНТР», ФОП ОСОБА_8 , ТзОВ «АВ метал груп», що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1462 від 30.09.2019; № 206 від 26.07.2019; № 207 від 26.07.2019; № 249 від 04.09.2019; № 330 від 08.11.2019; № 331 від 08.11.2019; № 398 від 03.10.2019; № 4125 від 23.08.2019; № 4680 від 18.09.2019; № 03/10 від 03.10.2019; № 375 від 03.09.2019; № 1208 від 23.08.2019; № 1393 від 18.09.2019; № 1472 від 30.09.2019; № РН-0000045 від 30.07.2019; № 18018281 від 01.08.2019; № 18018282 від 01.08.2019; № 18020668 від 23.08.2019; № 18017748 від 26.07.2019; № 18019724 від 15.08.2019; № 18019915 від 16.08.2019; № 18020358 від 21.08.2019; № 18021204 від 30.08.2019; № 18021208 від 30.08.2019; № 18021435 від 03.09.2019 (а.с. 214-237 т.3).

При цьому, незазначення у договорі від 15.11.2019 №47 та у додатках до нього про те, що вказані ТМЦ формують комплекс обладнання для сушильних камер, не спростовує факт придбання ФОП ОСОБА_1 таких ТМЦ та не свідчить про ненадання останнім послуг позивачу з оренди обладнання згідно вказаного договору.

Також необґрунтованими є доводи контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 необхідної кількості працівників для надання послуг з переробки по давальницькій сировині та пакування, оскільки в акті перевірки зазначено, що згідно звіту 1ДФ за ІІ квартал 2020 року ФОП ОСОБА_1 відображено 4 найманих працівника по трудовому договору та виплачено доходу самозайнятим особам (6 осіб) у розмірі 380 800 грн., що свідчить про достатню кількість працівників для надання вищезазначених послуг.

Таким чином, висновок податкового органу щодо неможливості здійснення вищевказаних господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» через відсутність трудових і матеріальних ресурсів спростовується первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

01.08.2019 між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №5 надання послуг по виготовленню готової продукції з давальницької сировини, предметом якого є надання виконавцем по завданню замовника за плату послуг по виготовленню паливних гранул, пелетів з сировини замовника протягом терміну дії цього договору. Згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.05.2020 до вказаного договору вартість виконаних робіт по виготовленню 1 тонни готової продукції складає 1440,00 грн. (а.с. 28-32 т. 4).

На виконання умов вказаного договору у червні 2020 виконавцем надано позивачу послуги з давальницької переробки паливних гранул (виготовлено 466,200 т) на суму 671328,00 грн., в тому числі ПДВ 111888,00 грн., згідно з актом надання послуг від 30.06.2020 №7 (а.с. 76 т. 4). При цьому, факт надання замовником виконавцю необхідної сировини (тирси) для виготовлення вказаних вище паливних гранул підтверджується відповідними актами приймання-передачі, факт виготовлення виконавцем паливних гранул та передача їх замовнику підтверджується відповідними звітами виробництва та актами приймання-передачі (а.с. 77- 116 т. 4).

На думку податкового органу, ФОП ОСОБА_9 не міг надати вищевказані послуги у зв`язку з відсутністю у нього трудових ресурсів та виробничих потужностей, виходячи із специфіки та задекларованого обсягу наданих послуг.

Однак вказані твердження контролюючого органу спростовуються наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_10 (продавець) та ФОП ОСОБА_11 (покупець) укладено договір від 02.09.2019 №3 купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого останній придбав обладнання «Комплекс гранулювання на базі гранулятора ОГМ 1,5». Згідно додаткової угоди №1 від 02.09.2019 до вказаного договору обладнання «Комплекс гранулювання на базі гранулятора ОГМ 1,5» складається із сушильного комплексу на базі АВМ – 0,65 та комплексу гранулювання на базі гранулятора ОГМ 1,5. Згідно акту приймання-передачі від 02.09.2019 обладнання «Комплекс гранулювання на базі гранулятора ОГМ 1,5» передано покупцю (а.с. 117-119 т. 4). Наявність у ФОП ОСОБА_12 виробничих потужностей, в тому числі обладнання – лінія гранулювання на базі гранулятора ОГМ 1,5 з сушильним комплексом на базі АВМ – 0,65 також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за травень-липень 2020 (а.с. 121 т.4).

Таким чином, доводи відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_12 первинних документів на придбання сушильного комплексу на базі АВМ – 0,65 є безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_2 видано Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №722184001-3 від 05.04.2019, що також підтверджує ту обставину, що вказаний підприємець здійснює виготовлення паливних гранул на вищевказаному обладнанню.

Також у акті перевірки зазначено, що згідно звіту 1ДФ за ІІ квартал 2020 року ФОП ОСОБА_11 відображено 5 найманих працівників по трудовому договору та виплачено доходу самозайнятим особам (5 осіб) у розмірі 51055,00 грн., що спростовує доводи контролюючого органу про відсутність в останнього достатньої кількості працівників для надання вищезазначених послуг.

Отже, висновок контролюючого органу щодо неможливості фактичного надання позивачу послуг переробки давальницької сировини ФОП ОСОБА_11 у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей є безпідставним.

Крім того, за висновками акту перевірки до бюджетного відшкодування за червень 2020 ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» включено суму ПДВ, сформовану від ФОП ОСОБА_1 , всього у розмірі 82 783,33 грн, в т.ч.: на суму 43900,00 грн із періодом травня 2020 (послуги оренди пристрою торцювального ЦПП-45 – 467,00 грн, послуги оренди обладнання для сушильних камер (3 шт) - 2783,33 грн та послуги з давальницької переробки паливних гранул (виготовлено 455,325 т) - 40650,00 грн) та на суму 38883,33 грн із періодом квітня 2020 (послуги оренди обладнання для сушильних камер (3 шт.) – 27217,00 грн. та послуги оренди екскаватора AT1AS 1604 35950 АС -16667,00 грн) (а.с. 65 т.1). Проведеною документальною невиїзною перевіркою ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» з питань правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за березень-травень 2020 та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2020 (акт від 07.08.2020 № 10084/03-20-04-02/39231747) зменшено суму податкового кредиту платника по постачальнику ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 2556042,52 грн., в т.ч. ПДВ 426007,08 грн., в т.ч. за березень 2020 - 30000 грн., за квітень 2020 на суму 87 216,65 грн. та за травень 2020 на суму 308790,42 грн. по послугах з виготовлення паливних гранул з давальницької сировини, послугах оренди обладнання для сушильних камер та поставки паливних гранул.

До бюджетного відшкодування за червень 2020 зайво включено ПДВ всього на суму 38633,33 грн, в т.ч. на суму 38633,33 грн. із періодом травня 2020 (стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 за послуги переробки з давальницької сировини - виробництво паливних гранул (448,040т)), так як податковий кредит травня 2020 знято згідно з актом перевірки від 07.08.2020 №10084/03-20-04-02/39231747, відповідно від`ємне значення, сформоване по податкових накладних травня 2020, відсутнє на суму ПДВ у розмірі 38 633,33 грн. (а.с. 65 т.1).

Також, як зазначено у акті перевірки, до бюджетного відшкодування за червень 2020 року ТзОВ «Верба-ВВ» включено ПДВ, сформовану від ФОП ОСОБА_13 всього на суму 144391,66 грн. в т.ч. на суму 85983,33 грн. із періодом травня 2020 (надання послуг пакування продукції - 52650 грн., будівельні роботи за адресою с. Любитів, вул. Вокзальна, 9 - 33333,33 грн.) та на суму 58408,33 грн. із періодом червня 2020 (надання послуг пакування продукції - 33025 грн., будівельні роботи за адресою с. Любитів, вул. Вокзальна, 9 - 25383,33 грн.). Проведеною документальною невиїзною перевіркою ТОВ «Верба-ВВ» з питань правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за березень 2020 - травень 2020 та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2020 (акт від 07.08.2020 року № 10084/03-20-04-02/39231747) зменшено суму податкового кредиту платника по постачальнику ФОП ОСОБА_13 на загальну суму 80616,67 грн., в т.ч. за квітень 2020 р. на суму 47283.33 грн. та за травень 2020 року на суму 33333,33 грн. по будівельних роботах (а.с. 92 т.1).

Враховуючи вищевикладене, у порушення вимог п. 200.1 та абз. «б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за червень 2020 у розмірі 38633,33 грн. (стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 ), у розмірі 70650,00 грн. (стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 ) та у розмірі 33333,33 грн. стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_13 ), оскільки сформоване від`ємне значення у рядку 16.1. декларації за червень 2020 по податкових накладних квітня-травня 2020 зменшено за результатами акту документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» від 07.08.2020 № 10084/0320-04-02/39231747 (а.с. 56-57, 65, 92 т.1).

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 07.08.2020 № 10084/03-20-04-02/ НОМЕР_1 контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0001460402, №0001460402, №0001470402, №0001450402, які були оскаржені ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» у судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/16631/20, яке набрало законної сили 21.07.2021, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0001460402, №0001460402, №0001470402, №0001450402.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/16631/20, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» з контрагентами, зокрема, з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_13 за період, що перевірявся і під час планової перевірки позивача, за наслідками якої винесено оскаржувані в рамках цієї справи податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/16631/20, судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача. При цьому, судом зазначено, що посилання податкового органу на відсутність у контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає реальної можливості виконання господарських операцій та не свідчить про нереальність виконання договору. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аустафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента-покупця послуг матеріальних чи трудових ресурсів. Також посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову суд не взяв до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від подання звітності за формою №20-ОПП. Суд дійшов висновку, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №140/16631/20, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_13 , при цьому, відповідно до вищевказаних приписів частини 4 статті 78 КАС України, вищевказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Зважаючи на встановленні обставини справи, висновки контролюючого органу щодо завищення ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку по декларації, за червень 2020 у розмірі 38633,33 грн. (стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 ), у розмірі 70650,00 грн. (стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 ) та у розмірі 33333,33 грн. стосується господарських операцій з ФОП ОСОБА_13 ), оскільки сформоване від`ємне значення у рядку 16.1. декларації за червень 2020 по податкових накладних квітня-травня 2020 зменшено за результатами акту документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» від 07.08.2020 № 10084/0320-04-02/39231747, є протиправними та необґрунтованими, та такими, що спростовані рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 судом встановлено наступне.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №2 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги по технічному обслуговуванню автотранспорту, що визначені Додатками до договору. Згідно з додатковими угодами №1 та №4 від 01.01.2020 та від 01.06.2020 до вказаного Договору вартість послуги по технічному обслуговуванню автотранспорту з 01.03.2020 складає 4000,00 грн. за одну одиницю транспортного засобу в місяць, кількість транспортних засобів, що підлягають технічному обслуговуванню з 01.06.2020 складає 22 транспортних засобів (а.с. 157-162 т. 4).

У червні 2020 виконавцем надано замовнику послуги по ремонту та технічному обслуговуванні автомобільного транспорту (22 один.) на загальну суму 88000,00 грн., в тому числі ПДВ 14666,67 грн., згідно з актом надання послуг від 30.06.2020 №51 (а.с. 163 т. 4). Розрахунки за надані послуги проведено повністю згідно з платіжними дорученнями (а.с.250 т.4).

При цьому, вищевказані транспортні засоби (22 один.) позивач орендує у інших осіб згідно відповідних договорів оренди транспортних засобів, що також підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів, актами наданих послуг, платіжними дорученнями (а.с. 1-116 т.5).

У звіті до акту надання послуг від 30.06.2020 №51 зазначено перелік транспортних засобів та вид робіт, по яким здійснювалось технічне обслуговування (а.с. 174-176 т. 4). Також первинними документами підтверджено придбання позивачем запчастини до транспортних засобів, які списувалися внаслідок ремонту автомобілів ФОП ОСОБА_3 (а.с. 177-244 т. 4).

Актом обстеження діяльності ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 від 14.05.2020, складеного комісією Виконавчого комітету Любитівської сільської ради Ковельського району Волинської області, підтверджено те, що ФОП ОСОБА_3 займається ремонтом та технічним обслуговуванням автомобільного транспорту на території ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» за адресою: Волинська область, село Любитів, вулиця Вокзальна, 9 (а.с. 122 т. 5).

У акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що до перевірки не було надано заявок на ремонт та ТО транспортних засобів, актів огляду ТЗ, звіти матеріально-відповідальних осіб, акти прийому-передачі автомобіля, запчастини, тощо.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність окремих документів не є підставою для висновку про відсутність господарської операції. Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Водночас суд враховує, що з року випуску транспортних засобів, по яким здійснювалось технічне обслуговування згідно з актом надання послуг від 30.06.2020 №51 (а.с. 163 т. 4), пройшов значний проміжок часу, відповідно вони потребують періодичного технічного обслуговування, відтак, з урахуванням встановлених обставин у справі, доводи відповідача про нереальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 є безпідставними.

Щодо взаємовідносин ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» з ПП «Ковель-Будпостач», то судом встановлено, що у червні 2020 позивач придбав у вказаного вище контрагента бетон М-150 та бетон М-200 (70 т) на загальну суму 112020,00 грн., в тому числі ПДВ 18670,00 грн., згідно договору поставки від 13.01.2020 № 38 та видаткових накладних від 04.06.2020 №РН-0001073, №РН-0001074, №РН-0001075, від 09.06.2020 №РН-0001091, №РН-0001092, від 10.06.2020 №РН-0001100, від 12.06.2020 №РН-0001124, від 18.06.2020 №РН-0001157, від 26.06.2020 №РН-0001252. Перевезення вказаного бетону здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних постачальником ПП «Ковель-Будпостач» (а.с. 123-149 т. 5).

Відповідач у акті перевірки (а.с. 84-86 т. 1) зазначив, що оскільки вказаний вище бетон був доставлений за адресою: с. Колодяжне, Ковельський район, Волинська область, що не відповідає фактичній адресі здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «ВЕРБА-ВВ», відтак дійшов висновку, що придбаний позивачем бетон в кількості 70 т використано не у господарській діяльності, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ за червень 2020 на загальну суму 18670,00 грн.

Однак, суд не погоджується з вищенаведеним, оскільки згідно зазначених вище товарно-транспортних накладних бетон був доставлений не за адресою: с. Колодяжне, Ковельський район, Волинська область, а за адресою: с. Любитів, Ковельський район, Волинська область. При цьому, як слідує зі змісту акту перевірки позивач орендує ряд нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 37 т.1) та , як встановлено в ході розгляду даної справи, здійснює фактично свою господарську діяльність за вказаною адресою.

Придбаний позивачем у червні 2020 бетон був використаний останнім для ремонту виробничого цеху згідно договору підряду, облаштування площадки під системою вентиляції та кондиціювання повітря виробничого цеху та монтажу станка для обкорювання корки «САMBIO», про що свідчать відповідні акти про списання матеріалів (а.с. 150-156 т.5).

Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що придбаний позивачем бетон в кількості 70 т використано не у господарській діяльності, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ за червень 2020 на загальну суму 18670,00 грн., є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо правомірного формування податкового кредиту чи податкових зобов`язань з ПДВ щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем.

Враховуючи ту обставину, що належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав, то суд вважає його висновки про заниження позивачем суми податкових зобов`язань за червень 2020 (р.9 декларації) у розмірі 18 670,00 грн., завищення суми податкового кредиту за червень 2020 (р.10.1 декларації) у розмірі 381560,00 грн., завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 19 декларації) у розмірі 400230,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену на поточний рахунок платника у декларації за червень 2020 у розмірі 174318,00 грн. та завищення рядка 21 декларації за червень 2020 у розмірі 368529,00 грн. безпідставними.

За наведених вище підстав позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 22.09.2020 №0012600402 та №0012020402.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 9450,10 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 28.12.2020 №467.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

16.12.2021 представник позивача подав заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 18000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката надано договір №22/09-2020 про надання правової (правничої) допомоги від 22.09.2020, укладеного між ТзОВ «ВЕРБА-ВВ» та адвокатом Косендюком Я. А., акт приймання-передачі №1 від 10.12.2021 до вказаного договору .

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.09.2020 №22/09-2020 за надану адвокатом правову (правничу) допомогу у справі про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2020 №0012600402 та №0012020402 клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) по представництву інтересів у Волинському окружному адміністративному суді у сумі 18000,00 грн. При цьому, пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що зазначену суму коштів клієнт зобов`язується оплатити протягом 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили. Остаточна вартість винагороди визначається актом приймання-передачі.

Вид, кількість витраченого часу та вартість послуг за договором від 22.09.2020 №22/09-2020 визначено актом приймання-передачі №1 від 10.12.2021, згідно з яким загальна вартість послуг адвоката становить 18000,00 грн., що включає: написання позовної заяви (підготовка правової позиції, вивчення судової практики, підготовка додатків до адміністративного позову) 18 год. – 7000,00 грн.; клопотання про зупинення провадження 30 хв. 700,00 грн.; клопотання про відновлення провадження 15 хв. – 300,00 грн.; участь у судових засіданнях – 10000,00 грн. незалежно від кількості.

Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що акт приймання-передачі є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов`язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов`язок сплатити гонорар.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 18000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі послуги як клопотання про зупинення провадження позивачу не були надані, оскільки адвокат такого клопотання до суду не заявляв, а згідно ухвали суду від 23.02.2021 провадження у даній справі було зупинено з ініціативи суду. Також, на думку суду, вартість такої послуги як участь у судових засіданнях – 10000,00 грн. є завищеною.

Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 19450,10 грн., з них: судовий збір - 9450,10 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 10000,00 грн.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 вересня 2020 року №0012600402 та №0012020402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремлено підрозділу 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРБА-ВВ» (45063, Волинська область, Ковельський район, село Любитів, вулиця Вокзальна, будинок 9, ідентифікаційний код 39231747) судовий збір у розмірі 9450,10 грн. (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят грн. 10 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст рішення суду складено 21 січня 2022 року.