Рішення № 103138748, 20.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року ЛуцькСправа № 380/14039/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), Луцького прикордонного загону (військова частина 9971), Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 25.08.2021 у справі № 380/13769/21 Львівський окружний адміністративний суд роз`єднав позовні вимоги, заявлені до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) та до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) в самостійні провадження.

В провадженні цієї справи №380/14039/21 розглядається позов в частині вимог до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253), у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у лютому 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати Чернігівський прикордонний загін (військова частина 2253) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу у лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби;

- зобов`язати Чернігівський прикордонний загін (військова частина 2253) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом начальника 7 Карпатського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (інші найменування - Львівський прикордонний загін, військова частина 2144) №237-ос від 07.07.2020 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту; наказом від 01.08.2020 №269-ос виключений із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 01.08.2020. Позивач зазначає, що з отриманих у відповідь на адвокатський запит його представника документів дізнався, що в лютому 2017 року відповідач до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір підйомної допомоги не включив суму щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалася позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №889.

Також вказує, що відповідач не виплатив йому одноразовий додатковий вид грошового забезпечення – винагороду за тривалість 20 річної безперервної служби, виходячи з грошового забезпечення станом на 05.03.2017, у розмірі 1,5 % посадових окладів та окладів за військовим званням, як це передбачено Постановою №1294.

З врахуванням наведеного просив позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889 та Інструкцією №73, має тимчасовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога, передбачена п.2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При виплаті підйомної допомоги позивачу, посадові особи 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого діяли у відповідності до положень нормативно - правових актів, які діяли на момент проходження військової служби у Чернігівському прикордонному загоні Позивачем.

Щодо нарахування і виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням повідомляє, що інформації щодо вислуги років за час проходження військової служби у Чернігівському прикордонному загоні відсутня. З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України.

Представник позивача подав відповідь на відзив з посиланням на судову практику Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі 522/2738/17 навів аргументи на спростування тверджень відповідача. Відповідно до сформованого у цій постанові правового висновку Великої Палати Верховного Суду, а саме: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки позивачу на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідачем протиправно не включено до складу винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.

Що стосується виплати додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 50% від законодавчо визначеного, то зазначив, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу, яким доведено відсутність необхідного Фонду грошового забезпечення для проведення таких виплати, а також доказів, які б спростовували право позивача на отримання таких виплат у розмірі визначеному законодавством. Просив позов задовольнити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Відповідно до витягу з послужного списку в період 2013-2020 років займав посади: інспектора прикордонної служби 1 категорії (26.04.2013-11.02.2016; 17.01.2017-05.05.2017), інспектора прикордонної служби - майстра (11.02.2016-17.01.2017), старшого техніка відділу прикордонної служби (05.05.2017-22.06.2018), інспектора прикордонної служби - майстра (22.06.2018-27.12.2019), інспектора прикордонної служби 2 категорії (27.12.2019-22.05.2020), інспектора прикордонної служби 1 категорії (22.05.2020-01.08.2020).

Відповідно до наказів начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби ОСОБА_1 : 1) звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням контракту (№237-ос від 07.07.2020); з 01.08.2020 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення (№269-ос від 01.08.2020).

На підставі особових карток грошового забезпечення за 2017 рік та архівної відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2017 по грудень 2017 встановлено, що в період проходження військової служби позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода за період з лютого 2017 по травень 2017 рр.: за лютий 2017 - 1448,63 грн., березень 2017 - квітень 2017 - 3207,68 грн., травень 2017 року – 3518,00 грн. щомісяця.

У лютому 2017 року при обчисленні підйомної допомоги до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума цієї допомоги для ОСОБА_1 не включено суму щомісячної додаткової грошової винагороди.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини; далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2009 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Постановою від 16.09.2015 №704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889», що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови №889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Суд на підставі наявних в справі письмових доказів встановив, що ОСОБА_1 в період з лютого 2017 року по травень 2017 року щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889, ці обставини підтверджуються даними особової картки заробітної плати та архівної відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017 рік.

Відповідно до Постанови №889 щомісячна додаткова грошова винагорода надається в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовця, котре відповідно до положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови КМУ №1294 складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Проте, оскільки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано підйомну допомогу щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 лютого 2021 року справа № 620/3346/19, 31 березня 2021 року справа № 620/2878/20.

Як підтверджується архівними відомостями та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу з лютого 2017 року по травень 2017 року, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Таким чином, у даному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється підйомна допомога.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині, тому такі підлягаю задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України, то суд їх до уваги не приймає та враховує, що оскаржені виплати входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця, що є його заробітною платою. Звернення до суду з позовом про стягнення належних працівникові сум заробітної плати не обмежуються будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Щодо позовних вимог про не нарахування та не виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 1294 від 07.11.2007 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.

Додатком 25 до Постанови №1294 встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення, як винагорода за тривалість безперервної військової служби, яка залежно від тривалості безперервної календарної військової служби становить: 1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років; 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням за 20 років; 2 посадових оклади і оклади за військовим званням за 25 років; 2,5 посадових окладів і окладів за військовим званням за 30 років; 3 за 35 років і кожні наступні 5 років.

Пунктом 7 Постанови №1294 від 07.11.2007 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Так, пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (серед яких Державна прикордонна служба України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновків, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

На виконання вказаної постанови, Адміністрація Державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція №425, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 3.25.1 Інструкції №425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: за 15 років безперервної календарної військової служби - у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням; за 20 років безперервної календарної військової служби - у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням.

Аналіз пункту 7 Постанови № 1294 від 07.11.2007 дає підстави для висновків, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Однак, суд звертає увагу, що додаткові види грошового забезпечення, визначені додатками 25-28 Постанови № 1294, зокрема винагорода за тривалість безперервної військової служби, впорядковані Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Адміністрацією державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008р. на виконання Постанови № 1294.

Тобто, з 29.06.2008 - моменту затвердження Інструкції № 425, підстави для обмеження виплати за тривалість безперервної військової служби в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а.

Таким чином з 29.06.2008 у відповідача існував обов`язок, зокрема щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі визначеному Інструкцією № 425.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що винагорода за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби повинна була у березні 2017 року виплачуватися у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Тривалість безперервної військової служби позивача (20 років) відповідач не оспорює.

Як слідує з матеріалів справи (особистих карток позивача та архівних відомостей) в 2017 році відповідач не виплатив ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, як це було передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач протиправно не виплатив позивачеві винагороди за тривалість безперервної 20-річної календарної військової служби, оскільки з 29.06.2008 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатком 25 до Постанови № 1294. А тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Водночас суд враховує, що відповідно до Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.06.2021 № 82-ДСК «Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» визначене дійсне найменування Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) - 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, умовне найменування - військова частина 2253.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у лютому 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу у лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби.

Зобов`язати 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (14026, м. Чернігів, вул. Квітнева, 3в, код ЄДРПОУ 14321765).

Суддя Р.С. Денисюк