Рішення № 103138549, 19.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12196/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2021 №0040350709.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 24.05.2021 по 01.06.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету”.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п. 200.1, “б” п. 200.4 ст. 200, “б” п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на загальну суму 91 132,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення- рішення від 14.07.2021 №0040350709, яким зазначено про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 91 132,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та висновками викладеними в акті перевірки, вважає їх необґрунтованими, зробленими з порушеннями вимог ПК України, які не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Зазначає, що безпідставними є висновки відповідача в акті перевірки про те, що сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 декларації) завищена на 91 132,00 грн внаслідок неможливості ідентифікувати оплату (згідно яких накладних вона проведена), оскільки в призначенні платежу по р/р відкритого в АТ КБ “Приватбанк” зазначено “за товари згідно акту звірки...”, тобто відповідач вважає неможливим встановити факт оплати товарів віднесених до податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування по ФОП ОСОБА_2 в сумі ПДВ 91 132,00 грн.

Зміст норм п. 200.4 ст. 200 ПК України дає підстави для висновку, що право на бюджетне відшкодування мають усі платники ПДВ у разі наявності від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та при дотриманні сукупності таких умов: сума податкового кредиту сплачена постачальникам; сума відшкодування не перевищує ліміт реєстрації податкових накладних; платник податків не має податкового боргу.

Водночас, акт перевірки не містить посилань на те, що ці умови позивачем не було дотримано.

Зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, з метою підтвердження правомірності формування показників податкової декларації з ПДВ за березень 2021 року, позивачем до перевірки було усі первинні документи, які підтверджують фактичність та реальність здійснених господаських операцій за відповідний період по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 , а саме: договір поставки №05-2012 від 09.04.2012; видаткові накладні: №РН-0000025 від 19.03.2020 на загальну суму 123 120,00 грн з ПДВ, №РН-0000063 від 04.09.2020 на загальну суму 444 000,00 грн з ПДВ, №РН-0000079 від 09.10.2020 на загальну суму 603 496,42 грн з ПДВ; банківські виписки про оплату товару по вищевказаних накладних.

Що стосується неточностей у призначенні платежу, які стали підставою для висновків про завищення суми від`ємного значення ПДВ, зазначає, що листом №2 від 20.01.2021, який був отриманий ФОП ОСОБА_2 , позивачем уточнено призначення платежів та узгоджено зміну призначення платежів з ФОП ОСОБА_2 . Однак, вищевказану обставину та лист № 2 від 20.01.2021 перевіряючими не було взято до уваги.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, які стали підставою для декларування від`ємного значення ПДВ, в бухгалтерському обліку позивача наявні усі необхідні первинні документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та які в сукупності з вищевказаними обставинами справи свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 9950,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 КАС України.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.11.2021 №3219/03-20-20 представник відповідача позовних вимог не визнав та вказав, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності) встановлено її завищення на 91 132,00 грн внаслідок неможливості ідентифікувати оплату (згідно яких накладних вона проведена), оскільки в призначенні платежу по р/р відкритого в АТ КБ “Приватбанк”, ЄДРПОУ 14360570 №11А833034400000026004055403500 зазначено “за товари згідно акту звірки...”, тобто не можливо встановити факт оплати товарів віднесених до податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування по СГД ОСОБА_2 в сумі ПДВ 91 132,00 грн, чим порушено п. 200.1, п. 200.4. “б” ст. 200, пп. “б” п. 200.14 ст. 200 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 “Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”.

Представник відповідача вважає, що позовні вимоги безпідставні та заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявлена сума на правничу допомогу є завищеною. Позивачем не обгрунтовано час, який був витрачений на складання позовної заяви, а також ознайомлення з матеріалами справи. На думку відповідача, об`єми наданих робіт не відповідають складності справи та є завищеними.

З наведених підстав просить суд у задоволенні позовних вимог та стягненні правової допомоги відмовити.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 13.04.2021 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2021 року із зазначенням у рядку 20.2 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 91 132,00 грн (додаток – 3).

На підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 19.05.2021 №1448 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” та направлення на перевірку від 21.05.2021 №11401 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області в період з 24.05.2021 по 01.06.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету”.

Згідно з висновками акта перевірки від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/ НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог п. 200.1, “б” п. 200.4 ст. 200, “б” п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на загальну суму 91 132,00 грн.

На підставі акту перевірки від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/ НОМЕР_1 , відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 №0040350709, яким зазначено про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 91 132,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2021 №0040350709, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/2683220519 вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на загальну суму 91 132,00 грн базуються на тому, що неможливо ідентифікувати оплату (згідно яких накладних вона проведена), оскільки в призначенні платежу по р/р відкритого в АТ КБ “Приватбанк”, ЄДРПОУ 14360570 №11А833034400000026004055403500 зазначено “за товари згідно акту звірки...”, тобто, фактично не можливо встановити факт оплати товарів віднесених до податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування по ФОП ОСОБА_2 в сумі ПДВ 91 132,00 грн.

Проте, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору, підлягає оцінці на відповідність критеріям правомірності рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а предметом доказування у справі, що розглядається, є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій з поставки товару, а як наслідок - обґрунтованість податкового кредиту, від`ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі норми законодавства, що врегульовують правовідносини між сторонами у справі.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

а правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатку №3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року, позивачем до бюджетного відшкодування в березні 2021 року включено ПДВ по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 91 132,00 грн у зв`язку з придбанням товарів, а саме: 20 520,00 грн (податковий кредит виник в березні 2020 року за видатковою накладною від 19.03.2020 №РН-0000025 на загальну суму 123 120,00 грн (в тому числі ПДВ на суму 20 520,00 грн); 59 029,00 грн (податковий кредит виник в вересні 2020 року за видатковою накладною від 04.09.2020 №РН-0000063 на загальну суму 444 000,00 грн (в тому числі ПДВ на суму 74 000,00 грн); 20 520,00 грн (податковий кредит виник в жовтні 2020 року за видатковою накладною від 09.10.2020 №РН-0000079 на загальну суму 603 496,42 грн (в тому числі ПДВ на суму 100 582,74 грн).

Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом не ставиться під сумнів правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту в вересні-жовтні 2020 року сум ПДВ по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 91 132,00 грн у зв`язку з придбанням товарів, а саме: 20 520,00 грн (податковий кредит виник в березні 2020 року за видатковою накладною від 19.03.2020 №РН-0000025 на загальну суму 123 120,00 грн (в тому числі ПДВ на суму 20 520,00 грн); 59 029,00 грн (податковий кредит виник в вересні 2020 року за видатковою накладною від 04.09.2020 №РН-0000063 на загальну суму 444 000,00 грн (в тому числі ПДВ на суму 74 000,00 грн); 20 520,00 грн (податковий кредит виник в жовтні 2020 року за видатковою накладною від 09.10.2020 №РН-0000079 на загальну суму 603 496,42 грн (в тому числі ПДВ на суму 100 582,74 грн).

Як зазначалось вище, відповідно до підпункту “б” пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на бюджетне відшкодування мають усі платники ПДВ у разі наявності від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та при дотриманні сукупності таких умов: сума податкового кредиту сплачена постачальникам; сума відшкодування не перевищує ліміт реєстрації податкових накладних; платник податків не має податкового боргу.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи до декларації з ПДВ за лютий 2021 року позивачем було долучено Додаток №3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування”, з якого вбачається (Таблиця 1), що сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно дп пункту 200-1.3 ст. 200- 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з ПДВ становить 131 828,00 грн. З них фактично сплачено у попередніх та звітному періоді та підлягає бюджетному відшкодуванняю - 91 132,00 грн.

При цьому, в таблиці 2 позивачему було розшифровано суми податку, фактично сплачені у попередніх та звітному періодах в розрізі постачальників. Так, сума від`ємного значення в розмірі 91 132,00 грн виникла у березні-жовтні 2020 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 і саме ця сума ставиться під сумнів відповідачем, з тих підстав, що неможливо ідентифікувати оплату (згідно яких накладних вона проведена), оскільки в призначенні платежу по р/р відкритого у АТ КБ “Приватбанк”, ЄДРПОУ 14360570 №11А833034400000026004055403500 зазначено “за товари зг. акту звірки...”, тобто, відповідач вважає, що фактично не можливо встановити факт оплати товарів віднесених до податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування по ФОП ОСОБА_2 в сумі ПДВ 91 132,00 грн.

Разом з тим, листом №2 від 20.01.2021, який був отриманий ФОП ОСОБА_2 , позивачем було уточнено призначення платежів з “за товари згідно акту звірки...”, та узгоджено зміну призначення платежів з ФОП ОСОБА_2 (а.с.44-48).

Так, заявлена до бюджетного відшкодування в лютому 2021 року в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року сума ПДВ 91 132,00 грн була оплачена на підставі наступних платіжних доручень з такими уточненими призначеннями платежів:

- №371 від 26.05.2020 на загальну суму 31 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 5250,00 грн (згідно накладної №20 від 10.03.2020 на суму 22 278,57 грн, в т.ч. ПДВ 3713,09 грн та накладної №25 від 19.03.2020 на суму 9221,43 грн, в т.ч. ПДВ 1536,91 грн);

- №374 від 19.08.2020 на загальну суму 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ 666,67 грн (згідно накладної №25 від 19.03.2020 на суму 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ 667,67 грн);

- №379 від 23.09.2020 на загальну суму 351 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 58500,67 грн (згідно накладної №25 від 19.03.2020 на суму 109 898,57 грн, в т.ч. ПДВ 18 316,43 грн та накладної №36 від 12.05.2020 на суму 206,78 грн, в т.ч. ПДВ 34,46 грн та накладної №63 від 04.09.2020 на суму 240894,65 грн, в т.ч. ПДВ 40149,11 грн);

- №382 від 08.10.2020 на загальну суму 122500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20416,67 грн (згідно накладної №63 від 04.09.2020 на суму 122500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20416,67 грн);

- №389 від 26.11.2020 на загальну суму 37000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6166,67 грн (згідно накладної №63 від 04.09.2020 на суму 37000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6166,67 грн);

- №393 від 17.12.2020 на загальну суму 21000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3500,00 грн (згідно накладної №63 від 04.09.2020 на суму 21000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3500,00 грн);

- №394 від 21.12.2020 на загальну суму 27600,00 грн, в т.ч. ПДВ 4600,00 грн (згідно накладної №63 від 04.09.2020 на суму 22605,35 грн, в т.ч. ПДВ 3767,56 грн та накладної №78 від 07.10.2020 на суму 4994,65 грн, в т.ч. ПДВ 832,44 грн);

- №395 від 22.12.2020 на загальну суму 120000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20000,00 грн (згідно накладної №78 від 07.10.2020 на суму 104205,35 грн, в т.ч. ПДВ 17367,56 грн та накладної №79 від 09.10.2020 на суму 15794,65 грн, в т.ч. ПДВ 2632,44 грн);

- №396 від 22.12.2020 на загальну суму 87000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14500,00 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 87000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14500,00 грн);

- №397 від 23.12.2020 на загальну суму 70000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11666,67 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 70000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11666,67 грн);

- №398 від 28.12.2020 на загальну суму 120000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20000,00 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 120000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20000,00 грн);

- №400 від 06.01.2021 на загальну суму 40000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6666,67 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 40000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6666,67 грн);

- №401 від 11.01.2021 на загальну суму 53000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8833,33 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 53000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8833,33 грн);

- №402 від 12.01.2021 на загальну суму 28000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4666,67 грн (згідно накладної №79 від 09.10.2020 на суму 28000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4666,67 грн) (а.с.44-48).

Відповідно до п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно п. 2.9 Інструкції №22 банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами Національного банку України, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.7 глави 3 Інструкції № 22).

Пунктом 2.29 Інструкції № 22 передбачено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

За приписами п. 1.19 Інструкції № 22 банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов`язкових платежів).

Крім того, в силу п. 33.2 Закону №2346-111 платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Таким чином, питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача вирішується між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Отже, порядок узгодження між сторонами питань щодо проведення безготівкових розрахунків після зарахування коштів на рахунок отримувача чітко не визначений законодавством та відбувається на власний розсуд сторонами таких розрахунків.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №2а-335/10/2670.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача про завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року (рядок 20.2) на загальну суму 91 132,00 грн внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_2 безпідставними та необгрунтованим.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 №0040350709 є правомірним, а тому воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, перевірених доказами, та аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 08.06.2021 №4673/03-20-07-09/ НОМЕР_1 висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а тому позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2021 №0040350709.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 911,33 грн , який сплачений відповідно до платіжного доручення від 27.10.2021 №455 (а.с.9) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням “АФК” суду надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням “АФК” та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.92).

Відповідно до детального опису адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги та виконало наступні роботи у відповідності до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2021: ознайомлення з матеріалами справи та наданими первинними документами (2 години) - 2700,00 грн; підготовка адміністративного позову (4 години) – 5400,00 грн; підготовка відповіді на відзив та подання до суду першої інстанції (1 година) 1350,00 грн; участь у судовому засіданні у Волинському окружному адміністративному суді (у разі якщо справа буде слухатись з викликом сторін) – 500,00 грн, а всього 9950,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited проти України” від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Крім того, представник відповідача заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи тим, що заявлена сума є завищеною та необгрутованою.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи складність справи та заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 5000, 00 грн (три тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14.07.2021 №0040350709.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області 43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 911,32 грн (дев`ятсот одинадцять гривень 32 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя В.В. Мачульський