Рішення № 103138496, 17.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11926/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20 відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VІІ виходячи з розрахунку 55% від суми місячної заробітної плати, без обмеження суми пенсії максимальним розміром; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VІІ з 01.10.2020 виходячи з розрахунку 55% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20, без обмеження суми пенсії максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В обґрунтування позову позивач вказала, що працювала в органах прокуратури Волинської області з 29.12.1995 по 01.02.2006 та набула право на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим з 01.02.2006 перебуває на обліку у Луцькому відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію вказаного виду, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 55% середнього місячного заробітку за посадою прокурора відділу прокуратури Волинської області.

Волинською обласною прокуратурою 21.10.2020 ОСОБА_1 видано довідку №21-38 вих.20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 11.09.2020.

04.11.2020 позивач звернулася в ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорам на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 з заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 08.09.2021 повідомив ОСОБА_1 , що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому з урахуванням цього, з 01.10.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії у розмірі 55% заробітної плати за посадою прокурора відділу прокуратури з обмеженням максимальної суми пенсії десятикратним прожитковим мінімумом, встановленим для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з наданої відповіді вбачається, що відповідач заперечує її право на перерахунок пенсії в розмірі 55% від сум усіх складових заробітку без обмеження її суми граничним розміром.

Позивач вважає, що дії управління щодо перерахунку пенсії з обмеженням максимальної суми пенсії десятикратним прожитковим мінімумом, встановленим для осіб, які втратили працездатність є неправомірними. Крім того, позивач вказує, що оскільки пенсія їй призначена до 01.01.2016 то до розміру її пенсії не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки такі обмеження виникли після призначення їй пенсії та звужують її права. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов від 13.12.2021 №0300-0802-5/51870 відповідач позовні вимоги позивача не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач з 01.02.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991, яка обчислена з розрахунку 55% заробітної плати.

За результатами розгляду заяви позивача з 01.10.2020 відповідачем проведено перерахунок пенсії в розмірі 55% заробітної платі на посаді прокурора відділу. При цьому, пенсія обчислена з врахуванням обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність та з 01 жовтня 2020 року становить 17120,00 грн, з 01 грудня 2020 року - 17690,00 грн, з 01 липня 2021 року –18540,00 грн.

Законом України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім, зокрема, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній на 01.03.2019) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Дане положення частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України установив, що частина 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 зі змінами підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється відповідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014, при цьому діють норми вказаної статті щодо обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 “Про день початку роботи обласних прокуратур” визначено днем початку роботи обласних прокуратур з 11.09.2020, про що опубліковано в газеті “Голос України” 09.09.2020, тому підстави для проведення перерахунку пенсій працівникам обласних прокуратур настали з 01.10.2020.

З урахуванням наведеного відповідач просив в позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 55% місячної заробітної плати.

Волинською обласною прокуратурою 21.10.2020 ОСОБА_1 видано довідку №21-38 вих.20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 11.09.2020. Довідка видана відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру” та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (а.с.13). Згідно з даною довідкою розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною) посадою “прокурор відділу”, становить: посадовий оклад – 37836,00 грн, надбавка за вислугу років (20%) – 7567,20 грн, матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) – 3783,60 грн х 2, а всього 52970,40 грн.

Позивач 04.11.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії на підставі зазначеної довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20.

Листом від 08.09.2021 №9497-9535/Т-02/8-0300/21 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з 01.10.2020 проведено перерахунок пенсії в розмірі 55% заробітної платі на посаді прокурора відділу. При цьому, пенсія обчислена з врахуванням обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність та з 01 жовтня 2020 року становить 17120,00 грн, з 01 грудня 2020 року - 17690,00 грн, з 01 липня 2021 року – 18540,00 грн. Зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.9-10).

Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20 з застосуванням обмеження суми пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Поряд з цим, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону №1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон №1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 <…>.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1789-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом №1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Щодо правового регулювання перерахунку пенсії за Законом №1697-VII, слід зазначити, що згідно з частиною тринадцятою статті 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції Закону України від 24.12.2014 №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Окрім того, було встановлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: “ 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 09.11.2020 №21-68 вих.20.

Не заперечує цього права і відповідач, про що прямо зазначає у відзиві, водночас вказує, що максимальний розмір пенсії позивача в силу приписів статті 86 Закону №1697-VII має становити 18540,00 грн.

Такі аргументи відповідача суд вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

За змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №580/5962/20 у постанові від 21 грудня 2021 року відступив від висновку, викладеного, у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява № 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на думку суду, відповідачем правомірно було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-38 вих.20 у розмірі 55% заробітної плати з врахуванням обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук