
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/13258/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – відповідач, ГУНП у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із служби по день фактичного розрахунку; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення із служби по день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Національної поліції, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що 07.05.2021 згідно наказу ГУНП у Волинській області №138 о/с, був звільнений зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» та при звільненні відповідно до ст. 9 Закону № 2262-ХІІ йому була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення в сумі 272 336,35 грн., яку отримав 07.10.2021 року, шляхом зарахування коштів на картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк».
Зазначає, що 14.09.2021 керуючись положеннями статей 116, 117 КЗпП України, звернувся з заявою до відповідача, у який просив одночасно із виплатою ОГД нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак листом від 08.10.2021 отримав відмову.
Вважає, рішення відповідача про відмову у виплаті середнього грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні протиправним, безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству України та судовим рішенням ЄСПЛ, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 року, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми спеціального законодавства. Стверджує, що кошти на виплату одноразової грошової допомоги позивачу надійшли на рахунок ГУНП у Волинській області 05.10.2021, а виплата проведена 07.10.2021 року шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк». Вважає, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 проведена у межах строків, визначених пунктом 8 розділу Порядку № 260.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП у Волинській області, наказом від 07.05.2021 №138 о/с, полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління превентивної діяльності - начальника відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», з 07.05.2021 року. Вислуга на день звільнення складала в календарному обчисленні - 26 років 05 місяців 21 день.
Згідно статті 9 Закону № 2262-ХІІ позивачу нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення в сумі 272 336,35 грн., яку отримав 07.10.2021 року, шляхом зарахування коштів на картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк».
14.09.2021 керуючись положеннями статей 116, 117 КЗпП України ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак листом від 08.10.2021 №1562/05/29-2021 отримав відмову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988.
Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної постанови грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 23 розділу І вказаного Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 18.06.2020 у справі №200/9096/19-а.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Як встановив суд, позивача звільнено зі служби з 07.05.2021 наказом від 07.05.2021 №138 о/с.
Відповідач 07.10.2021 здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у повному обсязі: в сумі 272 336,35 грн.
Враховуючи те, що позивача звільнено з 07.05.2021, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 07.05.2021.
Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів протягом періоду такої затримки (виходячи з положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260).
Таким чином, враховуючи вищезазначене відповідач безпідставно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення із служби по день фактичного розрахунку, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим таку бездіяльність слід визнати протиправною з наведених вище підстав.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення із служби по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби.
Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення із служби по день фактичного розрахунку, виходячи з положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11; код ЄДРПОУ 40108604)
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич
Судове рішення № 103138211, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 17.01.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/13258/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: