Рішення № 103138096, 18.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12248/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними дій з приводу неналежного нарахування та виплати грошового забезпечення під час проходження служби з 01.01.2020, встановлення розміру календарної вислуги років і нарахування вихідної допомоги при звільненні з 24.09.2021; зобов`язання провести з 29.01.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення, посадового окладу, окладу за спеціальним званням, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеним шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 у 2020 році та на 01.01.2021 у 2021 році на відповідні тарифні коофіцієнти згідно із пунктом 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язання здійснити зарахування до календарної вислуги років період навчання у вищому навчальному закладі відповідно до положень статей 12, 17 Закону України №2262-Х11 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених від військової служби та деяких інших осіб» пункту 2, Постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії, грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №313 від 15.05.2008, наказу ДПА №47-о від 12.03.2013 та здійснити перерахунок і виплату вихідної допомоги при звільненні, з врахуванням уже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 прийнята на службу відповідно до наказу №305-о з 01.11.2012 і з того часу постійно перебувала на службі, а при звільненні перебувала на службі у званні майора податкової міліції.

Наказом відповідача №47-о від 12.03.2013 на виконання наказу ДПА України №527 від 10.09.2004 «Про внесення змін до наказу ДПА №66 від 03.02.2004 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислуги років особам начальницького складу податкової міліції ДПА України» ОСОБА_1 оголошено вислугу 2 роки 8 місяців, 1 день з врахуванням періоду навчання у вищому навчальному цивільному закладі із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

На підставі наказу відповідача №47о від 12.03.2013 розрахунок календарної служби відбувався з врахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі внаслідок чого, відбувалось нарахування відсоткової надбавки за вислугу років, встановлення тривалості відпусток і всіх виплат відповідно як працівнику який мав вислугу до 10 років.

Станом на 30.06.2021 вислуга років служби в податковій міліції з врахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі в мене склала уже - 10 років, але ОСОБА_1 продовжувала нести службу у відповідача внаслідок чого набула права на збільшене грошове забезпечення.

Позивачці не оголошувалось будь коли наказу відповідача про відміну наказу ДПА №47о від 12.03.2013.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №704, особа яка має вислугу від 10 років і більше та продовжує проходити службу в податковій міліції, має право на отримання відповідно збільшеного грошового утримання всіх видів та додаткових видів грошового забезпечення, а як виявилось що з 30.06.2021, відповідач неналежно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення взагалі, що стало приводом для подачі ОСОБА_1 заяви з приводу відновлення прав, гарантій та інтересів, які забезпечені нормативними актами України, але отримала відповідь негативну.

При отриманні наказу про звільнення №145-о 24.09.2021 позивачці стало відомо, що у календарну вислугу не включено відповідачем періоду навчання у вищому навчальному закладі, без будь якого попередження і без відміни наказу ДПС України №47о від 12.03.2013, яким цей період було уже враховано, що також стало приводом для звернення до суду за відновленням свого права на отримання грошового забезпечення та належної одноразової виплати, як вихідної допомоги при звільненні.

Перед звільненням ОСОБА_1 подала заяву для здійснення перерахунок грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020, оскільки його виплата проводилась в порушення встановленого порядку передбаченого пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017, проте 18.10.2021 відповідач відмовив у її задоволенні.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

25.11.2021 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому вказала, що Головне управління ДФС у Волинській області здійснює виплату грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених КМУ та в межах асигнувань, що виділяються на утримання даного органу. Тому, зміна порядку розрахунку розміру грошового забезпечення працівників знаходиться поза межами правових та фінансових можливостей ГУ ДФС у Волинській області.

Пунктом 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 розмір грошового забезпечення розраховується виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. З моменту внесення Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 змін до вказаного пункту, у тому числі після набрання законної сили рішенням суду про визнання цих змін нечинними (рішення у справі 826/6453/18), редакція вказаного пункту Постанови № 704 суб`єктом нормотворення (Кабінетом Міністрів України) не змінювалась. Рішення про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій осіб, які підпадають під дію вказаної Постанови, відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Кабінетом Міністрів України також не приймалося. Враховуючи вищевказане, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення та інших доплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2020-2021 роки.

Щодо вимог позивача про зарахування йому навчання у цивільному вищому навчальному закладі до вислуги років, перерахунок і виплату надбавки за вислугу років та перерахунок тривалості відпустки.

Оплата праці працівників податкової міліції України регламентується «Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 17.07.2018 №616, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №928/32380.

Відповідно до частини 2 пункту 1 розділу IV вказаного Порядку надбавка за вислугу років виплачується на підставі наказу відповідного органу ДФС, виданого на підставі протоколу засідання комісії, уповноваженої визначати стаж для нарахування надбавки за вислугу років у порядку, встановленому Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 15.05.2008 №313, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2008 за № 553/15244.

Згідно вказаної Інструкції обчислення періодів служби для визначення стаж)7 здійснюється у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць) у порядку, передбаченому законодавством для визначення стажу служби для призначення пенсії за вислугу років начальницькому складу податкової міліції.

Актами законодавства, якими визначається стаж служби для призначення пенсії за вислугу років начальницькому складу податкової міліції є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанова КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».

Відповідно до цих нормативних актів, зокрема – частини другої статті 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 2 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 до вислуги років особам середнього, старшого та вищого начальницького складу податкової міліції під час призначення пенсії згідно вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу до податкової міліції або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Отже, законодавством передбачено, що час навчання у цивільному вищому навчальному закладі зараховується до календарної вислуги років додатково і саме при вирішенні питання про призначення пенсії.

Що стосується надбавки за вислугу років, як складової частини грошового забезпечення працівників податкової міліції, то її нарахування здійснюється за періоди несення служби на атестованих посадах, пов`язаних з присвоєнням військового та/або спеціального звання, у відповідності до Постанови КМУ від 30.10.1998 №1716 (з наступними змінами та доповненнями) “Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги” та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (з наступними змінами та доповненнями).

Отже, періоди навчання у цивільному вищому навчальному закладі, які не пов`язані з проходженням служби на атестованих посадах, не можуть бути зараховані до вислуги років, на підставі якої визначається розмір надбавки за вислугу у складі грошового забезпечення і тривалість відпустки.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає вимоги позивача повністю безпідставними.

06.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 01.11.2012 по 24.09.2021 проходила службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС у Волинській області.

Наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 24.09.2021 № 145-о звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 капітана податкової міліції ОСОБА_1 – завідувача сектору захисту інформації управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Волинській області, 24.09.2021. Вислуга на день звільнення складає 8 років 10 місяців 24 дні.

29.06.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ДФС у Волинській області, в якій просила зарахувати період навчання у цивільному навчальному закладі (ВДУ ім. Лесі Українки) до вислуги років начальницькому складу податкової міліції, яка враховується при виплаті відсоткової надбавки за вислугу років, встановленої тривалості відпустки позивачки, а також для призначення пенсії, із розрахунку – один рік навчання за шість місяців служби, встановивши, станом на 30.06.2020, вислугу років служби позивача в податковій міліції, яка враховується при виплаті відсоткової надбавки за вислугу років, встановленні тривалості відпустки позивачки, а також для призначення пенсії – 10 років 00 місяців 00 днів; починаючи з 30.06.2020, здійснити перерахунок і виплату надбавки за вислугу років та перерахунок тривалості відпустки, у відповідності до Постанови КСУ від 30.08.2017 №704, як особі, яка має вислугу років від 10 до 15 років, з врахуванням, що відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення; в подальшому вислугу років служби позивачки в податковій міліції, виплату належного грошового забезпечення, в т.ч. надбавки за вислугу років, а також встановлення тривалості відпустки позивачки, проводити у відповідності до вищезазначених норм законодавства.

19.07.2021 ГУ ДФС у Волинській області листом № 193/С/03-97-10-10 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що час навчання у цивільному навчальному закладі зараховується до календарної вислуги років додатково і саме при вирішенні питання про призначення пенсії. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування надбавки за вислугу років здійснюється за періоди несення служби на атестованих посадах, пов`язаних із присвоєнням військового та/або спеціального звання.

20.09.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ДФС у Волинській області, в якій просила провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по даний час враховуючи положення пункту 4 Постанови №704, яким посадові оклади та оклади за спеціальними званнями осіб начальницького складу податкової міліції пов`язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, які діють з 29.01.2020.

18.10.2021 ГУ ДФС у Волинській області листом № 374/С/03-97-10-10 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що в чинному законодавстві України відсутні норми, які б визначали, що в разі визнання таким, що втратив чинність нормативного акта чи його скасування має поновлюватись дія актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність. Дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення регулювання відповідних правовідносин. Аналогічна позиція міститься у пункті 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005. Відповідно до пунктів 4.2, 7 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.200 №32/5, у разі набрання законної сили рішенням про скасування нормативно-правового акта, орган державної реєстрації попередньо письмово інформує суб`єкт нормотворення про необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або скасувати його і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку. Таке ж положення міститься у п.2.36 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», в якому зазначено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані такими, що втратили чинність. Визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, проходження служби яких пов`язане з присвоєнням військових/спеціальних звань, в тому числі працівників податкової міліції, належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Головне управління ДФС у Волинській області здійснює виплату грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених КМУ та в межах асигнувань, що виділяються на утримання даного органу. Тому зміна порядку розрахунку розміру грошового забезпечення працівників знаходиться поза межами правових та фінансових можливостей ГУ ДФС у Волинській області. Пунктом 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 розмір грошового забезпечення розраховується виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. З моменту внесення Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 змін до вказаного пункту, у тому числі після набрання законної сили рішенням суду про визнання цих змін нечинними (рішення у справі 826/6453/18), редакція вказаного пункту Постанови № 704 суб`єктом нормотворення (Кабінетом Міністрів України) не змінювалась. Рішення про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій осіб, які підпадають під дію вказаної Постанови, відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Кабінетом Міністрів України також не приймалося.

Відповідно до розрахункових листів позивачці за період з січня 2020 року по грудень 2020 року нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 190 766,81 грн, за період з січня 2021 року по серпень 2021 року нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 120 294,40 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пункту 357.1 статті 357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошового забезпечення працівникам податкової міліції України, регламентується Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №616 від 17.07.2018.

Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Постановою №704, серед іншого, затверджено:

- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з Додатком 1 до вказаної постанови (далі по тексту - тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів);

- схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з Додатком 10 до вказаної постанови (далі по тексту - схема тарифних розрядів);

- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з Додатком 14 до вказаної постанови.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018 року) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Із наведеного вище слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Тобто, з 29.01.2020 підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704, в редакції до внесення змін Постановою №103.

Суд зазначає, що згідно пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Разом з тим, згідно з матеріалами адміністративної справи судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді з 29.01.2020 по 24.09.2021 відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018), та відповідно якої до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Суд зауважує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє первинна редакція пункту 4 Постанови №704.

Тобто, право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно зміною грошового забезпечення, на підставі пункту 4 Постанови КМУ №704.

Перевіряючи правомірність визначення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача судом встановлено, що відповідно до зазначеної вище схеми тарифних розрядів посаді «завідувач сектору)» відповідає 39 тарифний розряд. Натомість, відповідно до тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів 39-ому тарифному розряду відповідає тарифний коефіцієнт 4,08.

Водночас, відповідно до схеми тарифних коефіцієнтів за спеціальним званням осіб начальницького складу спеціальному званню «капітан податкової міліції» відповідає тарифний коефіцієнт 0,72.

У примітці 1 до цього Додатку передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці до цього Додатку передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.

В той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не було враховано при обчисленні його грошового забезпечення з 29.01.2020 розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 1 січня 2021 року.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Подібна правова позиція висловлена Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 29.06.2021 у справі № 580/5906/20.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що в межах даної справи позивач не погоджується саме з не врахуванням ГУ ДФС у Волинській області при обчисленні грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 1 січня 2021 року.

В той же час, дії відповідача щодо не застосуванням при обчисленні грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року позивачем не оспорюються.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі". Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, про протиправність дій ГУ ДФС у Волинській області щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження служби з 29.01.2020 по 24.09.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, а тому відповідача належить зобов`язати провести перерахунок грошового забезпечення позивача (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 24.09.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 01.01.2021 (у 2021 році), шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій з приводу встановлення розміру календарної вислуги років і нарахування вихідної допомоги при звільненні з 24.09.2021; зобов`язання здійснити зарахування до календарної вислуги років період навчання у вищому навчальному закладі відповідно до положень статей 12, 17 Закону України №2262-Х11 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених від військової служби та деяких інших осіб» пункту 2, Постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії, грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №313 від 15.05.2008, наказу ДПА №47-о від 12.03.2013 та здійснити перерахунок і виплату вихідної допомоги при звільненні, з врахуванням уже виплачених сум суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 13 пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Ураховуючи наведені вище правові положення законодавства та особливий статус осіб, які проходять службу в органах податкової міліції, слідує висновок, що до вислуги років цим особам додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Отже, визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 817/1269/16 та від 10.05.2019 у справі № 823/1330/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримала диплом Волинського державного університету імені Лесі Українки від 30.06.2006 за спеціальністю «фінанси» та здобула кваліфікацію «спеціаліста з фінансів», але у зв`язку з закінченням цього навчального закладу їй не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання. Спеціальне звання позивач отримала лише після прийняття на службу в податкову міліцію.

Тобто, до призначення на посаду в податкову міліцію позивачу офіцерське (спеціальне) звання не присвоювалося.

За таких обставин суд приходить до висновку, що навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі - в Волинському державному університеті імені Лесі Українки не може вважатися проходженням служби в податковій міліції, оскільки за цей період позивачу не було присвоєно офіцерського (спеціального) звання, а відтак відсутні підстави для зарахування такого періоду навчання до стажу служби для здійснення перерахунку і виплати вихідної допомоги при звільненні.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період проходження служби з 29.01.2020 по 24.09.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 її грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період проходження служби з 29.01.2020 по 24.09.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого законом на 01.01.2021 (у 2021 році), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський