Ухвала суду № 103137966, 14.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

14 січня 2022 рокуЛуцькСправа № 140/13920/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Перший ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 22.10.2021 про накладення штрафу на користь держави у розмірі 35 116,85 грн та від 22.10.2021 про накладення штрафу на користь держави у розмірі 48 612,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що головним державним виконавцем Першого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ Коренгою А.А. 22.10.2021 у ВП №47237006 прийнято постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 116,85 грн та у ВП №52414928 прийнято постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 48612,2 грн.

Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суперечать приписам статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ). Крім того, звертає увагу, що відносно позивача 12.09.2018 головним державним виконавцем Першого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ Коренгою А.А. вже виносилася постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 59 618,70 грн, яка оскаржувалась та скасована в судовому порядку, а тому виносити повторно постанови за це саме діяння вважає протиправним.

Ухвалою судді від 23.11.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи призначено на 11:00 год 12.01.2022, який, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у службовому відрядженні, відкладено на 12:00 год. 14.01.2022.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Згідно пункту першого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На думку суду, оскаржувані постанови не є постановами про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону №1404-VIII, які підлягають оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі №682/3112/18 про те, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, не враховує суті спірних правовідносин та їх нормативного регулювання, а також не відповідає принципу ефективності провадження як механізму судового захисту, та вказувала на необхідність відступу від нього.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2010 у справі №2-4061/2020 стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1000,00 грн щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення суду 19.04.2010 було видано виконавчий лист №2-4061, про стягнення з позивача вищевказаних аліментів, за яким 14.04.2015 було відкрито виконавче провадження № 47237006, про що державним виконавцем Першого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ Коренгою А.А. винесено відповідну постанову.

22.10.2021 головним державним виконавцем Першого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ Коренгою А.А. у ВП №47237006 прийнято постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 116,85 грн та у ВП №52414928 прийнято постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 48612,2 грн.

16.06.2016 Луцький міськрайонний суд виніс рішення у справі №161/3111/16ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, яким позов задовільнив, змінив розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень, 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 30.06.2016.

21.10.2021 Волинський окружний адміністративний суд у справі №140/10288/21 позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнив повністю: визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коренги А.А. від 12.09.2018 у ВП №47237006 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 59 618,70 грн.

Встановлено, що станом на 30.08.2018 сума заборгованості ОСОБА_1 по аліментах становить 76 792, 62 грн.

В подальшому відповідачем зроблено наступний розрахунок: 76792,62 грн (встановлено судовим рішення у справі 140/10288/21) + 8000 грн (2018 рік) + 24000,00 грн (2019 рік ) + 24000,00 грн (2020 рік) + 20000,00 грн=152 792,62 грн.

Тоді, 152 792,62грн - 12 678,72 грн (2019 рік сплата) -17 500,00 грн (2020 рік сплата) 20000,00 грн (2021 рік сплата) = 102613,90 грн.

Отже, сума заборгованості станом на жовтень 2021 року становить 102 613,90 грн.

Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо визначення предметної юрисдикції даної справи, суд зазначає, що статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання щодо юрисдикційності скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 (провадження №14-580цс19) з посиланням на частину другу статті 74 Закону №1404-VІІІ зроблено загальний правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею першою Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За нормами частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом сьомим частини другої статті 17 Закону №1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Як встановлено судом, позивачем оскаржуються постанови головного державного виконавця Першого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ Коренгою А.А. від 22.10.2021 у ВП №47237006 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 116,85 грн та у ВП №52414928 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 48612,2 грн у зв`язку з несплатою останнім аліментів на суму 102 613,90 грн.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону №1404-VIII, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII та цією Інструкцією.

Поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону №1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону №1404-VIII, частині другій статті 74 Закону №1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону №1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.

Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону №1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

Таким чином, постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону №1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № № 2610/27695/2012.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанов державного виконавця про накладення на нього штрафу в порядку контролю за виконанням судового рішення, тому такий позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;.

На підставі частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив 908,00 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.2086854760.1 від 14.04.2021, а також відомостями з КП «ДСС» про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір у сумі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 20.09.2021 №2КЕ7-ВЕНР-6ТТВ-КТ7Х.

Крім цього, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з бюджету судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, сплачений згідно з квитанцією від 20.09.2021 №2КЕ7-ВЕНР-6ТТВ-КТ7Х.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Лозовський