Рішення № 103137793, 09.02.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2022 р. Справа № 924/1271/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА", м. Київ

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 34658,76 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області 34658,76 грн, з яких 29520,00 грн основного боргу, 3906,20 грн інфляційних збитків, 1232,56 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 29.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову позивач вказує на невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого за договором поставки №16433/53-124-01-20-12108 від 12.05.2020. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 525, 530, 610, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України.

У відзиві на позов (від 11.01.2022) відповідач заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що з огляду на підписання ним як вантажоотримувачем 30.06.2020 видаткової накладної від 25.06.2021 №2610, умови пунктів 5.1 і 6.4 договору, передбачений договором строк для оплати вартості поставленого згідно з видатковою накладною розпочав свій перебіг лише з 01.07.2020 (перший день строку для оплати товару) і закінчився 30.07.2020 (останній день строку для оплати товару). Враховуючи наведене, стверджує про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму вартості поставленого товару за період, починаючи з 27.07.2020 по 30.07.2020 включно, звертаючи також увагу на неналежне врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, а також у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Пояснює, що ВП ХАЕС не мав можливості в строк до 30.07.2020 включно здійснити оплату для ТОВ "ВІФ "ЕТНА" вартості поставленого на виконання умов договору товару у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, тобто не мав можливості здійснити своєчасну оплату поставленого ТОВ "ВІФ "ЕТНА" товару внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. Вказує на неможливість проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, що включена до вартості товару, оскільки застосування заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено до об`єктів оподаткування ПДВ, а суми податку не є доходами продавця, фактично не належать продавцю, а підлягають перерахуванню ним до бюджету, і кредитор не несе матеріальних втрат, які підлягають компенсації, в результаті несвоєчасної сплати йому покупцем суми ПДВ, яка є у складі вартості поставленого йому товару.

Позивач у відповіді на відзив (від 24.01.2022), звертаючи увагу на незаперечення відповідачем фактичних обставини, викладених в позовній заяві, зазначив, що затягування підписання товаросупроводжувальних документів уповноваженими особами у практиці взаємовідносин з відповідачем є непоодинокими. Тому вважає, що фактичною датою поставки є 25 червня 2020 року. Посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо нарахування інфляційних витрат та 3% річних вважає безпідставним без зазначення того, в чому саме є помилка при здійсненні розрахунку, без надання коректного розрахунку. Посилання відповідача на ряд судових справ з приводу його господарської діяльності із іншими контрагентами, а також посилання на фінансові труднощі та світову ситуацію з поширення коронавірусу не може бути підставою для невиконання грошових зобов`язань, оскільки сторони є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Зазначив, що поставка товару відповідачу є об`єктом нарахування податку на додану вартість, при цьому закон та судова практика не передбачає вимог/положень про те, що при розрахунку інфляційних витрат та 3% річних сума прострочення не включає в себе податок на додану вартість.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.05.2020 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА" (постачальник) укладено договір поставки №16433/53-124-01-20-12108 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням в асортименті, в кількості, за цінами та по коду УКТ ЗЕД, які передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Обсяги закупівлі товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.2 договору в разі поставки неякісного (дефектного), некомплектного товару, товару, що не відповідає умовам договору, а також при недопоставці товару покупець письмово повідомляє постачальника про виявлені недоліки товару.

Строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: (30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №7, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Постачальник має право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням з покупцем (п. п. 3.4, 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 24600,00 грн, крім того ПДВ 20% 4920,00 гривень. Всього ціна договору: 29520,00 гривень.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).

За умовами 6.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкцій №П-6 (1965 р.) та №П-7 (1966 р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАНК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору (п. 6.2 договору).

З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору)

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України.

До договору сторонами складено додаток № 1 - Специфікацію №1, у якій визначили найменування (фільтри осадові чавунні фланцеві), характеристики, кількість (3 шт.), ціни (6530,00 грн, 6530,00 грн, 11540,00 грн) та вартість товару всього на загальну суму 29520,00 гривень.

Згідно з видатковою накладною №2610 від 25.06.2020 на виконання договору 16433/53-124-01-20-12108 від 12.05.2020 позивачем передано відповідачу товар (фільтри осадові в кількості 3 шт.) на загальну суму 29520,00 гривень. Накладна містить підписи та відтиски печаток сторін, при цьому біля підпису отримувача вказано дату - 30.06.2020.

Позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати отриманого товару в сумі 29520,00 грн за договором від 12.05.2020 № 16433/53-124-01-20-12108 (накладна відділення поштового зв`язку, опис вкладення до листа, фіскальний чек від 19.11.2021), яка отримана відповідачем 22.11.2021 згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 12.05.2020 між сторонами укладено договір поставки №16433/53-124-01-20-12108, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням в асортименті, в кількості, за цінами та по коду УКТ ЗЕД, які передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

У специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема найменування, кількість товару на загальну суму 29520,00 гривень.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У підтвердження поставки товару за договором позивачем надано підписану сторонами видаткову накладну № 2610 від 25.06.2020 на суму 29520,00 гривень. При цьому відповідачем не заперечується отримання ним товару за договором на вказану суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору.

Так, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Відповідач свої договірні зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 29520,00 гривень.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 29520,00 грн або доказів, які би її спростовували, суду не подано.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 29520,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 1232,56 грн 3% річних за період з 27.07.2020 по 17.12.2021, а також - 3906,20 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по листопад 2021 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначенні строку виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару судом враховується, що у п. 5.1 договору сторони погодили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, при цьому відповідно до п. 6.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Як убачається з наявної у матеріалах справи видаткової накладної №2610 від 25.06.2020, її підписання відповідачем здійснено 30.06.2020 (отримання на складі вантажоотримувача, як це передбачено п. 5.1договору), з огляду на що датою поставки відповідно до п. 6.4 договору вважається 30.06.2020. З наведеного слідує, що перебіг 30-денного строку виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого за цією накладною товару розпочався 01.07.2020 та закінчився 30.07.2020. Доказів , які б спростовували наведене суду не подано.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних і встановлено, що останній проведено без урахування початку прострочення відповідачем обов`язку з оплати товару, отриманого за видатковою накладною №2610 від 25.06.2020, тобто з 31.07.2020. Провівши перерахунок заявлених до стягнення 1232,56 грн 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 1224,26 гривень.

Також судом проведено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат на суму 3906,20 та встановлено, що останній здійснено у можливих межах.

Відтак, враховуючи зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 1224,26 грн 3% річних та 3906,20 грн інфляційних втрат. У позові в частині стягнення 8,30 грн 3% річних належить відмовити.

При цьому з приводу тверджень відповідача про неврахування позивачем при проведенні розрахунку інфляційних втрат позицій, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, суд зазначає, що хоча позивачем не здійснюється щомісячне нарахування інфляційних втрат на заборгованість з урахуванням інфляційної складової за попередній місяць, розрахунок у відповідних частинах проведено в межах можливих нарахувань.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість суд оцінює критично, виходячи з положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України щодо визначення поняття зобов`язання, ст. ст. 628, 632 ЦК України, якими передбачене визначення і погодження сторонами змісту (умов) договору, в тому числі ціни в договорі.

Так, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 29520,00 грн і зазначена заборгованість виникла за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару, визначеної та погодженої сторонами з урахуванням податку на додану вартість. Зазначений розмір грошового зобов`язання перед позивачем самим же відповідачем не заперечується.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Щодо посилань відповідача на наявність незалежних від нього обставин, які склались у зв`язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, судом враховується таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-Промислової палати України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.

Однак відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 7.5 договору, ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено наявності форс-мажорних обставин для відповідача і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором.

При цьому з приводу законодавчих змін, які відбулися в енергетичному ринку країни, на які посилається відповідач, останні не входять до переліку обставин непереборної сили, визначеного ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

З приводу посилань відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене незалежними від відповідача причинами, а саме: наявністю заборгованості перед відповідачем ДП "Енергоринок", суд враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 29520,00 грн заборгованості, 1224,26 грн 3% річних та 3906,20 грн інфляційних втрат. У решті позову належить відмовити.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом звертається увага на положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", якою встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2021 року в розмірі 2270,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА", м. Київ до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 34658,76 грн, з яких 29520,00 грн основного боргу, 3906,20 грн інфляційних збитків, 1232,56 грн 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА", м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 429 (код 41305388) 29520,00 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 коп.) заборгованості, 3906,20 грн (три тисячі дев`ятсот шість гривень 20 коп.) інфляційних збитків, 1224,26 грн (одну тисячу двадцять чотири гривні 26 коп.) 3% річних, 2269,46 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 46 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.02.2022

Суддя В.В. Виноградова

Відрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу 03190, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52, прим. 429), 3, 4 - відповідачу (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20). Всім рек. з пов. про вруч.

Адреса електронної пошти:

1. Позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1

2. Відповідача: energoatom@atom.gov.ua, office@khnpp.atom.gov.ua