Рішення № 103137783, 11.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4735/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 41/2, корпус 8, офіс 1-12, код ЄДРПОУ 31236795) про стягнення 88 458,27 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 88458,27 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 залишено позовну заяву ПАТ "Страхова компанія "АРКС" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у встановлений строк запропоновано подати до господарського суду Харківської області: докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

14.12.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 29493), до якої останнім надано платіжне доручення № 839608 від 15.11.2021 на суму 2 270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження запропоновано надати суду відзив на позов. Також, запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив на позов у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою суду від 15.12.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.12.2021, була направлена на адресу відповідача – 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 41/2, корпус 8, офіс 1-12, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена йому 20.12.2021.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач є повідомленим про знаходження даної справи в господарському суді належним чином.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.10.2020 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Програма Класік №131521а0кз (далі - договір).

Предметом договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Renault Сaptur", державний номерний знак " НОМЕР_1 ".

У відповідності до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Строком дії договору страхування є: з 31.10.2020 по 30.10.2021.

В період дії договору страхування, 23.12.2020 в м. Києві по проспекту Лобановського, 78 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Renault Сaptur", державний номерний знак " НОМЕР_1 " та "Hуundaі Accent" державний номерний знак " НОМЕР_2 " під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований у позивача транспортний засіб "Renault Сaptur", державний номерний знак " НОМЕР_1 ".

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації автомобіля марки "Hуundaі Accent" була застрахована у відповідача згідно полісу №ЕР/132600437.

Відповідно до Постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2021 року по адміністративній справі № 760/964/21, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Страхувальник за договором звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та про сплату страхового відшкодування.

Заява була розглянута та на підставі: акту огляду транспортного засобу від 12.01.2021 №3062; рахунку № VSK0126741 від 13.01.2021; страхового акту № ARХ2710888 від 02.02.2020; розрахунку суми страхового відшкодування, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі: 85702,27 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 747433 від 03.02.2021.

Також, позивач вказує, що згідно інформаційного листа за умовами договору з вартості відновлювального ремонту, розрахованого на підставі рахунку № VSK0126741 від 13.01.2021 року, що склало 91 058,27 грн., було вирахувано 5 356,00 грн. (сума зарахована, як сплата чергового (третього) платежу відповідно до п. 27.28 договору).

Позивач звернувся до відповідача з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації за вих. № 0024325/ІНС.ЛОУ від 24.03.2021 про сплату останнім страхового відшкодування в розмірі 91058,27 грн. Вказану заяву (претнзію) відповідач отримав 30.03.2021, що підтверджується поштовим відстеженням №0103329102991, проте оплати не здійснив.

Крім того, позивач зазначає, що сума франшизи згідно полісу №ЕР/132600437 складає 2600,00 грн., у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 88 458,27 грн.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" (далі - Закон), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною першою статті 25 Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Судом враховано, що на виконання умов договору позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення, а отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми (з урахуванням зменшення на розмір франшизи).

Відповідно, позивач реалізував таке право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" оскільки за полісом (договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) відповідач надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в розмірі 130000,00 грн.

Згідно з приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу приписів частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, згідно з положеннями статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" знаходиться в стані припинення з 07 грудня 2021 року - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (вимоги кредиторів розглядаються до 02.02.2022).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Відповідно до частини першої статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно статті 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому, суд вважає з необхідне звернути увагу на те, що за змістом частини другої статті 107 ЦК України до передавального акту підлягають включенню положення про правонаступництво усіх зобов`язань, заявлених до юридичної особи, що припиняється, не залежно від того, визнаються такі зобов`язання цією особою чи оспорюються.

Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи. Водночас не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 ЦК України зобов`язання юридичної особи, що припиняється, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов`язань стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Крім того, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі припинення боржника (відповідача) впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права кредитора як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

Як було зазначено, згідно ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як встановлено в частині 4 зазначеної статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже, зазначені норми ЦК України передбачають особливий порядок звернення до юридичної особи, що перебуває в процесі припинення, з кредиторськими вимогами.

Такі вимоги подаються до ліквідаційної комісії, яка повинна їх розглянути у визначений статті 105 ЦК України строк.

Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога щодо присудження до виконання в натурі зобов`язання, встановленого частиною 2 статті 107 ЦК України, а саме: включення до передавального акту відомостей, які містять положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України.

У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано схожу правову позицію щодо застосування норми статей 104-112 ЦК України, що викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 01.08.2018 у справі № 910/24157/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 і ін.

У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.

Відомості про ліквідацію юридичної особи та строк пред`явлення вимог кредиторів в обов`язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є публічно доступними.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем у даному конкретному випадку, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з заявою про включення кредиторських вимог, в той час, як невірно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у позові, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 88458,27 грн. не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позову покладає витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" статтями 9, 16, 20, 25, 27, Закону України "Про страхування", статтями 15, 16, 104-108, 110, 112, 512, 514, 979, 993 Цивільного кодексу України, та керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912).

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 41/2, корпус 8, офіс 1-12, код ЄДРПОУ 31236795).

Повне рішення складено "11" лютого 2022 р.

Суддя О.В. Смірнова