Ухвала суду № 103137660, 10.02.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

10.02.2022 р. Справа № 917/2008/21

м. Полтава

Суддя Солодюк О.В., розглянувши заяву Фермерського господарства "Черненко", вул. Козацька, 82, с.Селещина, Полтавського району, Полтавської області, 39430 про забезпечення позову у справі № 917/2008/21

за позовною заявою Фермерського господарства "Черненко", вул. Козацька, 82, с. Селещина, Полтавського району, Полтавської області, 39430

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання укладеним між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Черненко» з дня набрання законної сили рішення суду договору оренди землі в редакції позивача (вх. № 2290/21).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що на підставі державного акту на право постійного користування землею за № 10 від 01 квітня 1994 року ОСОБА_2 була передана в постійне користування для веденння селянського (фермерського) господарства земельна ділянка площею 25,0 + 4,7 га.

Ця земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась ОСОБА_2 - не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові фермерського господарства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.

Одержання цієї земельної ділянки було обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи.

Відповідач як член фермерського господарства приватизував земельну ділянку в порядку ст.ст. 118, 121, 122 Земельного Кодексу України на підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) на території Селещинської сільської ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів). Заяву на приватизацію земельної ділянки подавав саме як член фермерського господарства, в іншому випадку її приватизація ним була б неможлива.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності індексний номер 187676127 від 06.11.2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5323086600:00:002:0037 зареєстрована 23.09.2016 року з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, державна реєстрація права власності проведена 01.11.2019 року, підстава виникнення: рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерского господарства та передачу даної земельної ділянки безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_1 від 23.10.2019 року 22-ї сесії VІІ скликання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Посилаючись на ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» позивач зазначає, що земельна ділянка з часу її формування - 23.09.2016 року та в послідуючому після набуття відповідачем права власності на неї - 01.11.2019 року не передавалася йому позивачем актом приймання-передачі, він є членом фермерського господарства, не вибував з нього, заяву про вихід з фермерського господарства не подавав, особисто одержував орендну плату за користування землею.

Фермерське господарство «Черненко» відповідно до положень ч.2 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" та установчих документів ФГ здійснює права володіння та користування належною відповідачу земельною ділянкою кадастровий номер 5323086600:00:002:0037 сільськогосподарського призначення площею 4,6 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була безоплатно відведена йому як члену ФГ із земель, що перебували в постійному користуванні ФГ у розмірі земельної частки (паю) на території Селещинської сільської ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів) .

В позові зазначено, що Фермерське господарство «Черненко» повинне включити цю земельну ділянку в податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку та статистичні звіти, проте податкові зобов`язання з плати за землю обчислюються з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ) та за даними Державною земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ) або на підставі договору оренди земельної ділянки (ст. 288 ПКУ), тому виникла необхідність оформити право оренди належної відповідачу земельної ділянки.

Фермерське господарство «Черненко» надало його членам, в тому числі і відповідачу для підписання договори оренди землі в редакції типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору оренди землі" №220 від 03.03.2004р.

Інші члени фермерського господарства - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підписали вказані договори оренди землі та повернули їх Фермерському господарству «Черненко» для проведення державної реєстрації права оренди, а відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони примірник договору оренди землі, як і не направив протоколу розбіжностей та не повідомив щодо підстав не підписання вказаного договору .

У спірному випадку, як зазначає позивач, у зв`язку з ухиленням відповідача від укладення договору оренди землі, яку відповідач приватизував за згодою фермерського господарства із землі, що перебувала в постійному користуванні фермерського господарств, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.

04.01.2022р. судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2022р. на 09-50 год.

Ухвалою суду від 03.02.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 31.03.2022 р. на 10:00 год.

08.02.2022р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 1439), в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу третім особам в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5323086600:00:002:0037 сільськогосподарського призначення площею 4,6 га, призначеною для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заявник (позивач) в обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач в соціальних мережах подав оголошення наступного змісту: «Здам в оренду пай 4,6 га, перед з/д переїздом с.Селещина, Машівський район, Полтавська область, бажано з ФГ, кадастровий № 5323086600:00:002:0037, т. 0507419938». Це оголошення вочевидь свідчить про навмисне, штучне затягування вирішення спору, щоб перешкодити гарантованому у п. 1 ст. 6 ЄСПЛ правосуддю.

Позивач зазначає, що здійснює підготовку до початку весняно-польових робіт. Земельна ділянка відповідача належить до фермерської землі та є матеріальною основою фермерського господарства. Заяви про вихід з Фермерського господарства та повернення землі відповідач не подавав, рішення з цього питання не приймалося. Тому дії відповідача на передачу фермерської земельної ділянки іншій особі свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, позбавлення фермерського господарства своєї матеріальної основи до вирішення спору.

Дане оголошення, на думку позивача, вочевидь свідчить про використання відповідачем - який являється членом фермерського господарства та отримав безоплатно земельну ділянку зі згоди фермерського господарства із земель, що перебували в його постійному користуванні для використання за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, всупереч інтересам позивача, що завдає істотної шкоди інтересам юридичної особи, членом якого він являється.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Позивач (заявник) зазначає, що за вказаних обставин адекватним заходом до забезпечення позову є заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а саме, передавати в оренду фермерську землю будь-яким іншим особам до вирішення спору, що не зумовить ніяких майнових наслідків для відповідача, оскільки відповідач є членом фермерського господарства і позивач виплачує відповідачу 25 000,00 грн. щорічно за використання фермерської землі.

У разі невжиття цих заходів, як зазначає позивач, існує очевидна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і у позивача виникне необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів в разі вчинення реєстраційних дій про інші речові права третіх осіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно вище вказаної земельної ділянки, що призведе до виникнення нового спору.

Згідно ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так i на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права.

Позивач має довести на підставі належних, допустимих та достовірних доказів наявність зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Заявник не надав суду доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, про яке просить заявник.

Посилання заявника (позивача) на виставлення відповідачем оголошення про намір передати земельну ділянку в оренду не підтверджено доказами. Інших доказів, якій б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачем до заяви не надано.

Крім того, суд зазначає, що предмет позову по даній справі - укладення договору в судовому порядку.

Захід забезпечення позову, зазначений заявником у заяві про забезпечення позову, є тотожним задоволенню позовних вимог.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (зі змінами та доповненнями) господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ст.ст.235,255 ГПК України).

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.