Рішення № 103137501, 01.02.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Справа № 915/1097/20(490/10556/17)

м. Миколаїв

За позовом: ОСОБА_1,

( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»,

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240, ел.пошта msz.eng@ukroboronprom.com)

у межах справи №915/1097/20 про банкрутство державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», в якій:

боржник: Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»,

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240, ел.пошта msz.eng@ukroboronprom.com)

розпорядник майна: арбітражний керуючий Шалашний Леонід Олександрович (АДРЕСА_2, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: Царюк В.В., за довіреністю,

СУТЬ СПОРУ: стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 86492,64 грн.

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 86492,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 116, 117 КЗпП України та тим, що боржник не сплатив позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки на день звільнення.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.11.2017р. було відкрито провадження в цивільній справі судове засідання призначено на 21.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020р. було відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод».

Станом на дату відкриття провадження у справі Центральним районним судом м.Миколаєва не було вирішено справу по суті.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.04.2021р. матеріали справи були передані до Господарського суду Миколаївської області для розгляду в межах справи №915/1097/21 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод»

02.06.2021р. справа надійшла до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 03.06.2021р. було прийнято дану справу до провадження судді Ткаченко О.В., підготовче засідання призначено на 06.07.2021р.

21.10.2019р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Розглянувши матеріали справи №490/10/17, Господарський суд Миколаївської області дійшов до висновку, що позовна справа підлягає прийняттю до розгляду в межах справи №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод».

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказового або позовного (загального або спрощеного) провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2021р. було прийнято дану справу до провадження судді Ткаченко О.В. за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2021р.

Ухвалою суду від 06.07.2021р. було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2021р.

01.09.2021р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначав, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.06.2018р. у справі №490/2234/18 був частково задоволений позов гр. ОСОБА_2 до ДП «МСЗ» та стягнуто заборгованість із заробітної плати та компенсації у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 719,51 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2021р. судове засідання було відкладено на 12.10.2021р.

Судове засідання, призначене на 12.10.2021р. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко О.В. у відпустці, про що сторони були сповіщені відповідним повідомленням.

Ухвалою суду від 22.10.2021р. розгляд справи був призначений на 10.11.2021р.

09.11.2021р. від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника відповідача та неможливістю участі в даному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10.11.2021р. судове засідання було відкладено на 09.12.2021р.

Ухвалою суду від 09.12.2021р. було повідомлено сторін про відкладення розгляду справи на 01.02.2022р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Судом враховано, що явка представників сторін в судове засідання обвязковою не визнавалась.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні у відповідності до приписів ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 , з 05.10.1993р. був працевлаштований за Державне підприємство «Суднобудівний завод ім.61 Комунара» (правонаступник - ДП «Миколаївський суднобудівний завод»).

Наказом від 27 січня 2016 року за №21-к гр.. ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника головного енергетика - начальника енергетичного господарства по компресорному, водопровідному та насосному обладнанню та тимчасовому енергопостачанню замовлень з 28.01.2016р. за згодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що станом на день звільнення відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату.

У зв`язку з такою невиплатою, позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 86492,64 грн. за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року.

Судовим наказом Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.02.2016р. у справі №490/1031/16-ц з ДП «Суднобудівний завод імені Комунара» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 69764,1 грн.

Відповідач зазначає, та позивач не спростовує, що заборгованість із заробітної плати в сумі 69764,1 грн. була виплачена гр. ОСОБА_1 у повному обсязі у липні 2019 року.

На підставі норм ст. 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у загальній сумі 86492,64 грн. за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем невірно розрахована сума компенсації за вказаний період та надає власний контррозрахунок за спірний період, зазначаючи, фактично за вказаний період компенсація втрати частини заробітку має становити 86320,0 грн.

Суд перевірив наданий контррозрахунок та встановив, що він виконаний арифметично вірно.

Відповідач у відзиві також зазначає, що за подання вказаного позову має бути сплачений судовий збір, тому вказаний позов має бути залишений без руху.

Суд не приймає до уваги вказане твердження з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16 висловлено наступну правову позицію:

« 37. Крім того, мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-139цс12, в якій викладено висновок про те, що норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» зазначеного Кодексу; за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

38. Подібні правові висновки викладено, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 910/3262/16 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 234/6607/17 (провадження № 61-8015св18), в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати.

39. Проте такі висновки суперечать викладеному вище у цій постанові, тому з огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від них.

40. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.»

Судом враховано, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.11.2017р., тоді як Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію щодо необхідності сплати судового збору за дану категорію позовів у січні 2019 року.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для залишення даного позову без руху.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачає ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

В силу ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 Закону України, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати згідно з приписами ст.34 Закону України «Про оплату праці» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсації підлягають грошові доходи населення разом із сумою індексації, що отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру.

Перелік таких доходів наведено в п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001р. №159.

Судом взято до уваги контррозрахунок відповідача, та за його перевіркою встановлено, що стягненню підлягають кошти за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року у загальній сумі 86320,0 грн.

Заперечення відповідача щодо стягнення подібної компенсації заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 05.09.2016р. у справі №490/6703/16-ц, а також заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.2.2016р. у справі №490/10401/6-ц судом до уваги не приймаються, оскільки вказаними рішеннями з відповідача була стягнута компенсація, нарахована позивачем на інші періоди, ніж сума за період, заявлений до стягнення у даній справі.

Відповідач не надав суду доказів оплати суми компенсації, заявленої до стягнення у даній справі.

За таких обставин, з огляду на викладене, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до норм ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 86320,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Ткаченко