Рішення № 103137372, 07.02.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/2961/21

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Онофрійчук А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області, м. Обухів Київської області, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м. Васильків Київської області,

про стягнення 43 783,53 грн.,

за участю представників:

прокурор: Постемський А.В., службове посвідчення від 06.07.2021 №065005;

від позивача: Шабатіна І.О., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області, м. Обухів Київської області (далі по тексту – прокурор), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 05.10.2021 №56-5579вих-21 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Сєвєродонецьк Луганської області, до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м. Васильків Київської області (далі за текстом – ТОВ “ПДБК”), в якому просить суд стягнути з відповідача плату за проїзд дорогами великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів у розмірі 43 783,53 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідачем – ТОВ “ПДБК” у порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, не внесено плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку від 09.10.2018 № б/н, проведеного на підставі довідки від 09.10.2018 №0003018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта від 09.10.2018 №0003018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Крім того, позивач просить суд судовий збір за подання позовної заяви стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2021 (суддя Грабець С.Ю.) відкрито провадження у справі №911/2961/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.11.2021.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2021 задоволено заяву судді Грабець С.Ю. про самовідвід у справі №911/2961/21.

На підставі Розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області від 15.11.2021 №94-АР, відповідно до частини статті 40 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 справу №911/2961/21 було передано на розгляд судді Конюх О.В., у зв`язку з чим ухвалою від 18.11.2021 справу № 911/2961/21 прийнято до провадження суддею Конюх О.В.; підготовче засідання у справі № 911/2961/21 призначено на 06.12.2021.

29.11.2021 від Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до суду надійшов лист від 23.11.2021 №6215/3.1/23-21, в якому позивач повідомляє суд, що станом на 23.11.2021 від відповідача до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не надходили документи про внесення плати згідно з розрахунком від 09.10.2018 № б/н до акту від 09.10.2018 №0003018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, складеного на підставі довідки від 09.10.2018 №0003018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2021 підготовче судове засідання відкладено на 17.01.2022.

29.12.2021 від відповідача – ТОВ “ПДБК” до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву б/н та б/д, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що позивачем безпідставно здійснено визначення довжини маршруту, виходячи з місцезнаходження учасників господарської операції, за якою складена накладна №210 від 09.10.2018. Відповідач твердить, що вказана накладна є обліково-фінансовим документом, який не визначає маршрут руху транспортного засобу, не засвідчує пройдену частину шляху або частину, яку перевізник мав намір проїхати. Відповідач твердить, що вимірювання (зважування) має проводитись за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом у сфері метрології, а оскільки така методика не затверджена, то і розрахунки позивачем здійснено неправомірно.

04.01.2022 від відповідача – ТОВ “ПДБК” до господарського суду Київської області надійшов ще один відзив аналогічного змісту.

13.01.2022 від Обухівської окружної прокуратури Київської області до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив від 10.01.2022 №56-184вих-22, в якому керівник Обухівської окружної прокуратури повністю заперечує щодо викладених у відзиві на позовну заяву обставин та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2022.

В судове засідання 07.02.2022 з`явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши позов Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія” про стягнення 43 783,53 грн., вислухавши пояснення представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, у зв`язку з нездійсненням Державною службою України з безпеки на транспорті як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”).

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим, у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

“Нездійснення захисту” має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

“Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)”.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (кріс сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 вказаного Положення, основним завданням Укртрансбезпеки зокрема є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно із підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення, відповідно до покладених на неї завдань Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 14.04.2021 звернулась до керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області з листом № 27410/3.1/24-21, в якому просила прокурора з огляду на відсутність у Укртрансбезпеки законодавчо визначеного права на звернення до суду розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТОВ “ПДБК” у сумі 1 358,05 євро відповідно до розрахунку від 09.10.2018 № б/н, проведеного на підставі довідки від 09.10.2018 №0003018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта від 09.10.2018 №0003018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Обухівська окружна прокуратура 14.09.2021 звернулася до Укртрансбезпеки з листом №56-4822вих-21, в якому керуючись положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, просила вжити заходів щодо стягнення з ТОВ “ПДБК” плати за проїзд автомобільними дорогами згідно розрахунку №0003018 від 09.10.2018.

В свою чергу, у відповідь на лист окружної прокуратури Укртрансбезпека листом від 20.09.2021 №6221/6.3/15-21 вказала з посиланням на Положення №103 та ст. 19 Конституції України, що спірне положення не містить норми, яка вказує на можливість стягнення Укртрансбезпекою з ТОВ “ПДБК” коштів у судовому порядку, оскільки такі повноваження не передбачені ані Конституцією, ані законами України. Також, з посиланням на судову практику у справах, а саме, постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №922/3538/18, ухвалу Харківського районного суду від 19.02.2019 у справі №635/6571/18, постанову господарського суду Луганської області від 03.04.2019 у справі №913/19/19, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 у справі №924/167/19, рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2019 у справі №903/224/19, рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2019) у справі №908/1491/19 Укртрансбезпека зазначає, що допоки не будуть внесені зміни до Закону України “Про транспорт” та інші законодавчі акти, Укртрансбезпека не має права подавати позовні заяви в інтересах держави.

Крім того, у вищевказаному листі Укртрансбезпека просить прокуратуру звернутися до суду для представництва інтересів держави, з метою стягнення з ТОВ “ПДБК” плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у сумі 1358,05 євро.

Разом із тим, до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті постановою КМУ від 29.09.2021 р. №1047 було внесено зміни, відповідно до яких Укртрансбезпеці було надано право здійснювати стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Керівник Обухівської окружної прокуратури 04.10.2021 звернувся з листом №56-5535вих-21 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому повідомив, що на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, Обухівською окружною прокуратурою підготовлено та буде подано до господарського суду Київської області позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки) до ТОВ “ПДБК” про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами (ціна позову 43 783,53 грн.).

Відтак, прокурором виконано обов`язок попереднього повідомлення позивача відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Однак, Укртранспезпекою не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, у зв`язку із чим, керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” у зв`язку з нездійсненням Державною службою України з безпеки на транспорті як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.

Суд встановив, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Луганській області 09.10.2018 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки IVECO TRAKKER AD410T42H (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (копія якого залучена до матеріалів справи) належить на праві власності ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія”.

Вказана перевірка здійснювалась згідно направлення на рейдову перевірку №59/0810-18 від 08.10.2018, копія якого залучена до матеріалів справи.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003018 від 09.10.2018 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0003018 від 09.10.2018 (копії яких залучено до матеріалів справи), у тексті яких вказано, що під час перевірки транспортного засобу IVECO TRAKKER AD410T42H (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 , виявлено порушення, а саме встановлено, що: загальна маса транспортного засобу становить 40,95 т. при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40 т (перевищення на 2,375%); осьове навантаження фактично становить 16,05 т, 24,90 т (перевищення навантаження на вісь на 55,625%) при нормативно допустимих 16 т, у зв`язку із чим зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень.

Результати зважування транспортного засобу зафіксовано у талоні зважування від 09.10.2018 № 109.

Крім того, 09.10.2018 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Луганській області складено акт №056894 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Наведені вище документи підписані водієм транспортного засобу без заперечень та зауважень.

На підставі складеного акту та довідки проведено розрахунок № б/н від 09.10.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування в розмірі 1 358,05 Євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку, становить 43 783,53 грн.

Розрахунок проведено відповідно до формули, наведеної у постанові КМУ №879 від 27.06.2007.

Управління Укртрансбезпеки у Луганській області зверталося до ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія” з листом від 26.10.2018 №1810/28/26-18 (копія вказаного листа разом з доказами направлення та вручення залучені до матеріалів справи), у якому вказувало на необхідність здійснити оплату проїзду великовагових великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та повідомляло, що у разі несплати коштів за проїзд у добровільному порядку, буде змушено звернутися до прокуратури, ініціювавши примусове стягнення нарахованих коштів з ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія”.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003018 від 09.10.2018 та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0003018 від 09.10.2018.

Доказів отримання відповідачем у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри, матеріали справи не містять.

Відтак, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно пп. 3 п. 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п. 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом, а саме, автомобілем марки IVECO TRAKKER AD410T42H (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який на праві власності належать ТОВ “ПДБК”.

В матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003018 від 09.10.2018 та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0003018 від 09.10.2018, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 09.10.2018, які були складені працівниками управління Укртрансбезпеки у Луганській області, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та габаритних параметрів нормам і правилам перевезення відповідачем вантажу.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879).

Крім того, п. 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (1 358,05 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення, що загалом складає 43 783,53 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія” про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в загальній сумі 1 358,05 євро, що еквівалентно 43 783,53 грн., обґрунтовані, законні та належать до задоволення повністю.

Витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн. суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А, офіс 11, ідентифікаційний код 35174848)

на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 39816845) в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 14, каб. 25)

43 783,53 грн. (сорок три тисячі сімсот вісімдесят три гривні п`ятдесят три копійки) основного боргу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А, офіс 11, ідентифікаційний код 35174848) на користь Київської обласної прокуратури (01001, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.02.2022.

Суддя О.В. Конюх