Рішення № 103137345, 20.01.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2493/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Сорока П.М., дослідивши матеріали справи

За позовом Державне підприємство «Попілянське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

За участю у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвуд експорт»

За участю у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Ткачук Сергія Васильовича

За участю у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Українець Світлану Борисівну

про стягнення 554 031,96 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Попілянське лісове господарство» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» про стягнення 554 031,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем як покупцем зобов`язань за договором № 161/19-ПЛГ від 27.11.2019 р. в частині здійснення оплати за наданий товар. У зв`язку із цим, позивачем подано даний позов до відповідача про стягнення з останнього 554 031,96 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 27.08.2021 відкрито провадження по справі № 911/2493/21. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Максвуд експорт»; залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Ткачук Сергія Васильовича; залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Українець Світлану Борисівну; зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду) та надіслати на адресу третіх сторін, позовну заяву з доданими до неї документами; докази направлення надати до суду; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Ухвалою суду від 27.08.2021 судом вирішено призначити підготовче засідання на 23.09.2021.

16.09.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 27.08.2021.

23.09.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

23.09.2021 представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 23.09.2021 представник позивача надав усні пояснення стосовно поданого клопотання, відповідно до яких останній підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

23.09.2021 в судовому засіданні судом розглянуто та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.09.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/2493/21 на 20.10.2021; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Максвуд експорт», Фізичну особу-підприємця Ткачук Сергія Васильовича, Фізичну особу-підприємця Українець Світлану Борисівну та ГУ ДПС у Київській області надати до суду оригінали договорів надання транспортних послуг та актів надання послуг укладених між ТОВ «Біогазенерго» та: ФОП Ткачуком С.В., ФОП Українцем С.Б. та ТОВ «Максвуд експерт» (перевізниками), які підтверджують постачання товару (лісопродукції); податкові декларації з податку на додану вартість та довідку (-и) в якій (яких) відображено суми поставленого товару у сумах податкового кредиту ТОВ «Біогазенерго».

20.10.2021 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини явки не повідомили, у той час про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 20.10.2021, з урахуванням невиконання відповідачем, третьою особою-1, третьою особою-2 та третьою особою-3 ухвали суду від 23.09.2021, а також, не з`явлення їх представників у судове засідання, судом повторно витребувано докази.

Ухвалою суду від 20.10.2021 судом продовжено строк підготовчого судового засідання у справі № 911/2493/21 на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 11.11.2021.

11.11.2021 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 11.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 25.11.2021.

З метою повідомлення сторін про дату судового засідання, 15.11.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адреси місцезнаходження сторін.

25.11.2021 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 25.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2493/21 до судового розгляду по суті на 16.12.2021.

З метою повідомлення відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 про дату судового засідання, 29.11.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адреси місцезнаходження сторін.

15.12.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу.

16.12.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зменшив розмір позовних вимог на 200 000,00 грн. у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати. У зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, складає 354 031,96 грн.

16.12.2021 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином; представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.12.2021 судом розглянуто та протокольно задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, з огляду, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, а також її підписано уповноваженим представником. Ухвалою суду від 16.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 20.01.2022 о 17:00.

З метою повідомлення відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 про дату судового засідання, 20.12.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адреси місцезнаходження сторін.

20.01.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

20.01.2022 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 в судові засідання жодного разу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, –

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 між Державним підприємством «Попілянське лісове господарство» (далі – продавець, позивач) та до Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі – покупець, відповідач) укладено договір № 161/19-ПЛГ (далі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони узгодили, що продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця лісо продукцію, а саме: деревина дров`яна промислового використання (сухостійна) хвойна 2 група за ціною 320,00 грн. з ПДВ за 1 м3, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього кошти відповідно до умов, що визначені у договорі.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору, загальна кількість та сума лісо продукції цього договору становить згідно виставлених рахунків.

Право власності на товар, виникає у покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.1 договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, якість товару повинна відповідати дійсному на дату отримання товару.

Пунктом 2.4 договору сторонами погоджено, що факт отримання товару підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом прийому-передачі товару.

Згідно з п. 2.3 договору, товар за цим договором зі складу в замовленій кількості покупець забирає самостійно.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, протягом дії договору було продано відповідачу та передано перевізникам – ТОВ «Максвуд експорт», ФОП Ткачук С.В. та ФОП Українець С.Б. – лісопродукцію на загальну суму 1 419 102,78 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними ЖТВ № 563762 від 09.12.2019 на суму 12 672,14 грн., ЖТВ № 563777 від 11.12.2019 на суму 12 817,42 грн., ЖТВ № 017264 від 16.12.2019 на суму 14 883,68 грн., ЖТВ № 017270 від 17.12.2019 на суму 14 688,17 грн., ЖТВ № 563815 від 23.12.2019 на суму 14 668,98 грн., ЖТВ № 053817 від 06.12.2019 на суму 14 327,86 грн., ЖТВ № 053829 від 09.12.2019 на суму 14 327,84 грн., ЖТБ № 963498 від 10.12.2019 на суму 14 326,88 грн., ЖТВ № 053840 від 12.12.2019 на суму 14 426,42 грн., ЖТВ № 053845 від 13.12.2019 на суму 14 246,27 грн., ЖТБ № 963514 від 17.12.2019 на суму 14 147,39 грн., ЖТЕ № 061009 від 11.12.2019 на суму 14 350,26 грн., ЖТЕ № 061014 від 12.12.2019 на суму 14 405,64 грн., ЖТЕ № 061024 від 13.12.2019 на суму 14 170,09 грн., ЖТД № 291429 від 18.12.2019 на суму 14 617,75 грн., ЖТД № 291426 від 18.12.2019 на суму 14 545,08 грн., ЖТД № 291446 від 21.12.2019 на суму 14 580,88 грн., ЖТД № 291444 від 12.12.2019 на суму 14 519,54 грн., ЖТД № 291445 від 21.12.2019 на суму 14 375,88 грн., ЖТД № 191447 від 21.12.2019 на суму 14 629,90 грн., ЖТЕ № 061059 від 26.12.2019 на суму 14 598,90 грн., ЖТЕ № 061060 від 26.12.2019 на суму 14 661,94 грн., ЖТЕ № 061066 від 28.12.2019 на суму 13 598,56 грн., ЖТЕ № 061067 від 28.12.2019 на суму 12 934,54 грн., ЖТБ № 031241 від 18.12.2019 на суму 14 704,81 грн., ЖТВ № 031247 від 19.12.2019 на суму 14 757,61 грн., ЖТЕ № 021838 від 20.12.2019 на суму 13 852,63 грн., ЖТЕ № 021843 від 21.12.2019 на суму 13 696,13 грн., ЖТЕ № 031270 від 21.12.2019 на суму 14 733,28 грн., ЖТЕ № 021848 від 21.12.2019 на суму 13 786,37 грн., ЖТЕ № 470477 від 23.12.2019 на суму 13 876,63 грн., ЖТЕ № 470471 від 23.12.2019 на суму 14 688,16 грн., ЖТЕ № 470479 від 23.12.2019 на суму 13 966,87 грн., ЖТЕ № 021865 від 24.12.2019 на суму 14 700,96 грн., ЖТЕ № 021861 від 24.12.2019 на суму 14 827,37 грн., ЖТЕ № 021870 від 24.12.2019 на суму 14 731,37 грн., ЖТЕ № 021879 від 26.12.2019 на суму 14 418,10 грн., ЖТЕ № 031305 від 26.12.2019 на суму 14 496,19 грн., ЖТЕ № 031300 від 26.12.2019 на суму 15 319,24 грн., ЖТЕ № 470508 від 27.12.2019 на суму 15 351,22 грн., ЖТЕ № 470497 від 27.12.2019 на суму 14 228,62 грн., ЖТЕ № 470509 від 27.12.2019 на суму 13 696,13 грн., ЖТЕ № 031326 від 28.12.2019 на суму 15 089,47 грн., ЖТЕ № 470514 від 28.12.2019 на суму 13 967,52 грн., ЖТЕ № 031332 від 02.01.2020 на суму 14 778,73 грн., ЖТЕ № 021893 від 03.01.2020 на суму 15 228,31 грн., ЖТЕ № 470520 від 04.01.2020 на суму 14958,56 грн., ЖТЕ № 031339 від 08.01.2020 на суму 14 327,52 грн., ЖТЕ № 021906 від 09.01.2020 на суму 15 183,52 грн., ЖТЕ № 021915 від 11.01.2020 на суму 15 229,31 грн., ЖТД № 382998 від 15.01.2020 на суму 14 823,53 грн., ЖТЕ № 021934 від 16.01.2020 на суму 14 811,70 грн., ЖТЕ № 021942 від 17.01.2020 на суму 14 414,24 грн., ЖТЕ № 031353 від 20.01.2020 на суму 14 536,15 грн., ЖТЕ № 021951 від 21.01.2020 на суму 14 418,10 грн., ЖТЕ № 031369 від 23.01.2020 на суму 14 598,62 грн., ЖТЕ № 470536 від 24.01.2020 на суму 13 120,18 грн., ЖТЕ № 031378 від 27.01.2020 на суму 14 508,34 грн., ЖТЕ № 031387 від 28.01.2020 на суму 14 413,61 грн., ЖТЕ № 031399 від 31.01.2020 на суму 14 579,70 грн., ЖТВ № 563831 від 08.01.2020 на суму 14 653,62 грн., ЖТВ № 017309 від 08.01.2020 на суму 14 504,17 грн., ЖТЕ № 061071 від 04.01.2020 на суму 14 417,47 грн., ЖТЕ № 061070 від 04.01.2020 на суму 14 582,56 грн., ЖТД № 291471 від 09.01.2020 на суму 13 531,06 грн., ЖТЕ № 061074 від 09.01.2020 на суму 14 585,15 грн., ЖТЕ № 061078 від 10.01.2020 на суму 14 139,67 грн., ЖТД № 291473 від 11.01.2020 на суму 14 230,24 грн., ЖТД № 291474 від 11.01.2020 на суму 13 669,92 грн., ЖТЕ № 061083 від 11.01.2020 на суму 14 419,38 грн., ЖТЕ № 061085 від 13.01.2020 на суму 14 323,37 грн., ЖТЕ № 061086 від 13.01.2020 на суму 14 505,12 грн., ЖТД № 291476 від 14.01.2020 на суму 14 662,26 грн., ЖТЕ № 061089 від 15.01.2020 на суму 14 515,67 грн., ЖТЕ № 061090 від 15.01.2020 на суму 14 551,22 грн., ЖТЕ № 061092 від 16.01.2020 на суму 14 528,48 грн., ЖТЕ № 061093 від 17.01.2020 на суму 14 319,52 грн., ЖТЕ № 061095 від 20.01.2020 на суму 14 549,29 грн., ЖТЕ № 061096 від 21.01.2020 на суму 14 499,70 грн., ЖТЕ № 061098 від 21.01.2020 на суму 14 518,60 грн., ЖТЕ № 061106 від 22.01.2020 на суму 14 316,97 грн., ЖТЕ № 061101 від 22.01.2020 на суму 14 078,89 грн., ЖТЕ № 061109 від 23.01.2020 на суму 14 311,56 грн., ЖТЕ № 061116 від 23.01.2020 на суму 14 340,00 грн., ЖТД № 291489 від 29.01.2020 на суму 13 679,54 грн., ЖТЕ № 031405 від 03.02.2020 на суму 14 602,43 грн., ЖТД № 291494 від 04.02.2020 на суму 14 640,20 грн., ЖТД № 291499 від 05.02.2020 на суму 13 496,15 грн., ЖТД № 291506 від 06.02.2020 на суму 13 618,73 грн., ЖТЕ № 061138 від 07.02.2020 на суму 14 548,99 грн., ЖТЕ № 061139 від 07.02.2020 на суму 14 633,46 грн., ЖТЕ № 061147 від 12.02.2020 на суму 14 366,23 грн., ЖТБ № 963571 від 11.02.2020 на суму 14 147,39 грн., ЖТВ № 053887 від 04.02.2020 на суму 14 328,86 грн., ЖТВ № 563876 від 07.02.2020 на суму 13 094,57 грн., ЖТВ № 563880 від 10.02.2020 на суму 13 711,84 грн., ЖТВ № 017395 від 10.02.2020 на суму 13 787,68 грн., ЖТВ № 017408 від 11.02.2020 на суму 13 566,24 грн., ЖТВ № 017411 від 12.02.2020 на суму 13 785,77 грн., оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що на отримання від позивача через перевізників – ТОВ «Максвуд експорт», ФОП Ткачук С.В. та ФОП Українець С.Б. – відповідачем було надано позивачу зокрема: довіреність № 221 від 01.12.2019 р., довіреність № 1 від 02.01.2020 р. та довіреність № 53 від 01.02.2020 р. (копії довіреностей наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні з боку відповідача не підписані, однак п. 1.1 договору сторонами передбачено, що продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця лісопродукцію, а саме: деревина дров`яна промислового використання (сухостійна) хвойна 2 група за ціною 320,00 грн. з ПДВ за 1 м3, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього кошти відповідно до умов, що визначені у договорі.

В пункті 3.1 договору сторонами узгоджено, що оплата одержаного товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом 100% перерахування коштів на рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в загальній сумі 865 070,82 грн., що підтверджується витягом про надходження коштів від ТОВ «Біогазенерго» на рахунок ДП «Попільнянське ЛГ» у період з 01.12.2019 по 16.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що продукція вважається такою, що передана позивачем належним чином та прийнята відповідачем, а тому підлягає оплаті відповідно до умов договору.

Одночасно, переданий товар на суму 554 031,96 грн. є неоплаченим. У зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 554 031,96 грн.. Протилежного не доведено, доказів повної оплати суду не надано.

Відповідно до п. 6.1 договору, усі спори, що виникають з договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Судом встановлено, що позивач, на виконання п. 6.1 договору, звернувся до відповідача листом № 717 від 15.12.2020 р. з претензією про сплату заборгованості, у якій позивач вимагав сплатити наявну заборгованість в загальній сумі 554 031,96 грн. за договором № 161/19-ПЛГ від 27.11.2019 протягом 10 днів з дня одержання претензії.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість за наданий товар в загальній сумі 554 031,96 грн. відповідачем не сплачена. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати за наданий товар суду не надано.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 договору та діє до 31 грудня 2019 року.

Згідно з п. 7.3 договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 161/19-ПЛГ від 27.11.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом та передбачено сторонами в пункті 1.1 договору, продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця лісопродукцію, а саме: деревина дров`яна промислового використання (сухостійна) хвойна 2 група за ціною 320,00 грн. з ПДВ за 1 м3, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього кошти відповідно до умов, що визначені у договорі.

Пунктом 1.3 договору визначено, що право власності на товар, виникає у покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.4 договору, що факт отримання товару підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом прийому-передачі товару.

Згідно з п. 2.3 договору, товар за цим договором зі складу в замовленій кількості покупець забирає самостійно.

Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивач продав відповідачу та передав через перевізників – ТОВ «Максвуд експорт», ФОП Ткачук С.В. та ФОП Українець С.Б. – лісопродукцію на загальну суму 1 419 102,78 грн., що підтверджується оригіналами товарно-транспортних накладних та копіями довіреностей, що долучені до матеріалів справи.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази складання представниками сторін акту прийому-передачі товару на виконання п. 2.4 договору.

Судом встановлено, що позивач намагався самостійно отримати від перевізників та відповідача належним чином завірені копії договорів про надання транспортних послуг та актів про надання послуг перевезення товару та інших документів, що підтверджують факт перевезення та отримання відповідачем товару.

З матеріалів справи вбачається, що лише ФОП Ткачук С.В. надав позивачу копію договору № 1912/19-01 від 19.12.2019 р. та акти надання транспортних послуг № 144 від 30.12.2019, № 1 від 15.01.2020 та № 15 від 13.02.2020 р., згідно яких отримана від позивача лісопродукція через вказаного перевізника доставлена та передана відповідачу. Зазначені документи з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печаткою (копії наявні в матеріалах справи).

Так, враховуючи, що позивачем самостійно не вдалось отримати у відповідача, ТОВ «Максвуд експорт» та ФОП Українець С.Б. належним чином завірених копій Договорів про надання транспортних послуг, актів про надання послуг перевезення товару та інших документів, які підтверджують факт перевезення товару, суд ухвалами від 23.09.2021 та 20.10.2021 витребував зазначені документи у відповідача та третіх осіб. Вимоги відповідних ухвали сторонами не виконано.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було проведено звіряння взаємних розрахунків, за наслідками яких сторонами складено Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 по 22.05.2020 в якому відповідач підтвердив наявну заборгованість перед позивачем в загальній сумі 729 031,96 грн.. Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений печатками (копія наявна в матеріалах справи).

В подальшому, згідно витягу про надходження коштів від ТОВ «Біогазенерго» на рахунок позивача за період з 01.12.2019 по 16.02.2020, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену лісопродукцію на суму 175 000,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача була перед позивачем заборгованість у розмірі 554 031,96 грн.

Враховуючи те, що відповідач та треті особи вищенаведеного не оспорили, відповідач відзиву та контррозрахунку до суду не надав, суд приходить до висновку, що лісопродукція позивачем передана відповідачу належним чином, а тому підлягає оплаті згідно умов договору.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено в пункті 3.1 договору, що оплата одержаного товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом 100% перерахування коштів на рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем, на виконання п. 3.1 договору, рахунків відповідачу або отримання останнім рахунків на оплату.

Однак, судом встановлено, що позивач листом № 717 від 15.12.2020 р. звертався до відповідача в рамках ст. 530 ЦК України з претензією про сплату заборгованості в сумі 554 031,96 грн. протягом 10 днів з дня отримання претензії. Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в загальній сумі 865 070,82 грн., що підтверджується витягом про надходження коштів від ТОВ «Біогазенерго» на рахунок ДП «Попільнянське ЛГ» у період з 01.12.2019 по 16.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було. Заборгованість у розмірі 554 031,96 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного не доведено, доказів повної та своєчасної оплати суду не надано.

В той же час, вже після звернення позивачем до суду із даним позовом, 16.12.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зазначив, що відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за наданий товар в загальній сумі 200 000,00 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві – така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, а також її підписано уповноваженим представником, тому зазначена зава прийнята судом до розгляду. У зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, складає 354 031,96 грн..

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 354 031,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з урахуванням задоволеної заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 310,48 грн..

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, з урахуванням прийняття заяви про зменшення позовних вимог, позивач може звернутися до суду із заявою про повернення йому з бюджету надмірно сплаченого судового збору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 46 617,99 грн..

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.01.2021 р.;

- додаток до договору № 1 – погодження гонорару за надання правової допомоги;

- ордер серії АІ № 1083530 від 28.01.2021;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2863/10 від 23.06.2005;

- посвідчення адвоката № 2863/10 від 23.06.2021;

- акт прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 на суму 46 617,99 грн..

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 20.01.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, відповідно до якої, останній просить відмовити повністю у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх явно завищений розмір та не співмірність із розглядом даної категорії справи.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що на його думку, позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених витрат на правничу допомогу. Відповідач зазначає, що в акті прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 зазначені такі послуги як «очікування початку судового засідання в приміщенні Господарського суду» є незрозумілими, та взагалі не вважаються наданою правовою допомогою.

Крім того, відповідач вважає, що гонорар адвоката за 1 годину складає 1 240,50 грн., що свідчить про явно завищений розмір витрат на правову допомогу в порівнянні з ринковою вартістю послуг адвокатів в м. Києві. Відповідач зазначає, що при підготовці даної справи не було необхідним збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, що виключає необхідність значних витрат на спеціаліста в галузі права на підготовку позовів у справах даної категорії. У клопотанні відповідач також зазначає, що покладення на відповідача необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на відповідача.

Зазначені твердження відповідача судом відхиляються, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження понесених витрат на правову (правничу) допомогу, долучено копії: - договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.01.2021 р.; - додаток до договору № 1 – погодження гонорару за надання правової допомоги; - ордер серії АІ № 1083530 від 28.01.2021; - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2863/10 від 23.06.2005; - посвідчення адвоката № 2863/10 від 23.06.2021; - акт прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 на суму 46 617,99 грн..

В акті прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 р. міститься детальний опис робіт, який був наданий адвокатом позивачу за період з 28.01.2021 по 16.12.2021 р. згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.01.2021 р.

Згідно п. 2 Акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021, сторонами погоджено загальний розмір виплати гонорару у період 3 28.01.2021 по 16.12.2021 р. в загальній сумі 46 617,99 грн.. Зазначений акт підписаний адвокатом та позивачем та скріплений печатками сторін.

Щодо тверджень відповідача, що гонорар адвоката за 1 годину складає 1 240,50 грн., що свідчить про явно завищений розмір витрат на правову допомогу в порівнянні з ринковою вартістю послуг адвокатів в м. Києві, суд зазначає наступне.

28.01.2021 між Адвокатом Якименко Миколою Миколайовичем та Державним підприємством «Попільнянське лісове господарство» укладено договір про надання правової допомоги (далі – договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової (правничої) допомоги на умовах та в порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що ціна та порядок здійснення розрахунку за правову допомогу визначаються та узгоджується між сторонами і зазначається в додатках в погодженні гонорару за надання правової допомоги, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 3.4 договору, оплата правової допомоги здійснюється клієнтом на поточний рахунок адвоката, вказаний в розділі 7 цього договору.

Строк оплати за цим договором визначається за наслідками домовленості між сторонами, оформлюючи це належним чином, про що зазначається Додатку № 1 до цього договору.

Для оплати правової допомоги адвокат може надавати клієнтові рахунок, а також сторони за наслідками наданої адвокатом правової допомоги клієнтові можуть оформити та можуть підписати акт прийому надання правової допомоги, а також щодо об`єму наданої правової допомоги адвокат вправі надати клієнтові письмовий звіт з деталізацією правової допомоги, зокрема, по її видам та категоріям.

Крім того, сторонами підписано погодження гонорару за надання правової допомоги, яке є додатком № 1 до укладеного договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 1, клієнт має сплатити адвокату гонорар, що є формою винагороди адвоката за надану правову допомогу.

Пунктом 2 додатку № 1 сторони узгодили, що ціна за правову допомогу, яка надається адвокатом згідно договору складає суму грошових коштів, яка погоджена нижче і стосується супроводження і представництва, захисту прав і законних інтересів клієнта у судових спорах, у взаємовідносинах з органами влади (в т.ч. контролюючими органами) та при здійсненні клієнтом господарської діяльності і становить:

- 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн.. протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладення договору без надання (без виставлення) адвокатом рахунку;

- в подальшому й надалі, виходячи з відпрацьованого адвокатом часу, що обліковується в годинах та хвилинах, виходячи з базової ставки 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (без ПДВ) за 1 год. роботи адвоката, на підставі підписаних сторонами акту (актів)

16.12.2021 адвокатом та позивачем, на виконання вищезазначеного договору, підписано Акт прийому надання правової (правничої) допомоги.

Згідно п. 2 Акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021, сторонами погоджено загальний розмір виплати гонорару у період 3 28.01.2021 по 16.12.2021 р. в загальній сумі 46 617,99 грн.. (2255 хв. * 1 240,50 грн.).

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 грудня складає 2 481,00 грн.

Таким чином, 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату підписання сторонами Акту надання правової (правничої) допомоги – 16.12.2021, складає 1 240,50 грн..

Отже, суд вважає обґрунтованими та пропорційними до предмету спору витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Щодо тверджень відповідача, що в акті прийому надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2021 зазначені такі послуги як «очікування початку судового засідання в приміщенні Господарського суду» є незрозумілими, та взагалі не вважаються наданою правовою допомогою, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що іншими видами правової допомоги – є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:

Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 по справі № 910/7586/19.

Щодо тверджень відповідача, що покладення на нього необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на відповідача, не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких відомостей.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, з огляду на відсутність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд дійшов висновку про покладення на відповідача означених вище витрат в сумі 46 617,99 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (місцезнаходження: 07201, Київська обл., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192; код ЄДРПОУ 33593431) на користь Державного підприємства «Попілянське лісове господарство» (місцезнаходження: 13500, Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт. Попільня, вул. Б. Хмельницького, 61; код ЄДРПОУ 13549845) 354 031,96 грн. основного боргу та 5 310,48 грн. судового збору та 46 617, 99 грн. адвокатських витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко