Рішення № 103137326, 02.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. Справа № 911/1250/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг”

про стягнення 56 653,44 гривень

за участю представника позивача: Дзюбайло О.О. (самопредставництво)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі – ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”/позивач) до Представництва “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” (далі - Представництво “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед”/відповідач) про стягнення 15 182,81 гривень, з яких: 12 607,34 грн основного боргу, 602,09 грн пені, 145,73 грн 3% річних, 566,92 грн інфляційних втрат та 1 260,73 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2021 у справі №911/1250/21 залишено позовну заяву ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

19.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2021 у справі №911/1250/21 прийнято позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до розгляду та відкрито провадження, постановлено призначити розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 22.06.2021, встановлено сторонам строки, зокрема відповідачу для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли:

- відзив на позовну заяву, відповідно до якого Представництво “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю;

- заява про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи без самостійних вимог - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

16.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” надійшла відповідь на відзив.

За результатами розгляду у судовому засіданні 22.06.2021 заяви відповідача про залучення до участі у даній справі третьої особи суд дійшов таких висновків.

В обгрунтування вказаної вище заяви відповідач зазначив, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаного органу, оскільки саме він укладав договір з відповідачем, тоді як у інших, аналогічних справах, що перебувають в провадженні Господарського суду Київської області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях залучено до участі у справі у якості третьої особи.

До того ж, за доводами відповідача, він неодноразово звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про внесення змін до договору, а тому внаслідок встановлення судом обставин необхідності внесення змін до договору фонд збов`язаний буде вносити зміни у відповідний правочин, як наслідок рішення у даній справі вплине на права та обов`язки такого органу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Однак викладені відповідачем доводи про наявність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях статусу сторони договору та орендодавця майна є неспроможними в розрізі предмету позову у даній справі – вимоги про стягнення орендної плати на користь балансоутримувача, а тому відповідні доводи відповідача не свідчать про доведеність підстав для залучення третьої особи до участі у справі у розумінні ст. 50 ГПК України.

Також, з огляду на предмет позову у даній справі, безпідставними є також посилання відповідача на те, що внаслідок встановлення судом у даній справі обставин необхідності внесення змін до договору, фонд збов`язаний буде вносити зміни у відповідний правочин.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи без самостійних вимог - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 22.06.2021 та 13.07.2021, занесеними до протоколу судового засідання 22.06.2021 та 13.07.2021, у справі №911/1250/21 відкладено судове засідання на 13.07.2021 та 26.07.2021 відповідно.

15.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо правового статусу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 26.07.2021, у справі №911/1250/21 відкладено судове засідання на 31.08.2021.

09.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання пояснень відповідачу.

13.08.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Представництва “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” надійшли письмові пояснення. Згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказані вище письмові пояснення не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

26.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли:

- заява з процесуальних питань, згідно якої відповідач просив проводити 31.08.2021 судове засідання без участі представника відповідача;

- письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо проведених за договором оплат та відсутності боргу, разом із доданими на підтвердження таких пояснень документами.

Зідно ч.ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вказані вище приписи, оскільки долучені до письмових пояснень документи подано відповідачем не разом із відзивом на позов, тобто з пропуском встановленого строку без обгрунтування поважності причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаних доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №911/1250/21 письмові пояснення Представництва “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” залишено без розгляду, відкладено судове засідання на 21.09.2021.

26.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо проведених за договором оплат та відсутності боргу, разом із доданими на підтвердження таких пояснень документами.

Враховуючи приписи ч.ч. 3, 8 ст. 80, оскільки долучені до письмових пояснень документи подано відповідачем не разом із відзивом на позов, тобто з пропуском встановленого строку без обгрунтування поважності причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаних доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі №911/1250/21 відкладено судове засідання на 12.10.2021.

28.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій постанов Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №3-19гс15 (№14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі №916/1689/15, постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г, позиції у яких, за доводами позивача, слід врахувати під час розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2021 у справі №911/1250/21, занесеною до протоколу судового засідання 12.10.2021, відкладено судове засідання на 02.11.2021.

18.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення щодо врахування під час розгляду даної справи висновків Верховного Суду, викладених у справі №910/13397/20.

У судовому засіданні 02.11.2021 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем та Представництвом “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належать до державної власності №2047 (далі – договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частину твердого покриття пасажирського терміналу “D” (№47578) площею 95,5 кв.м. (далі - майно), розміщене на четвертому поверсі за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" код ЄДРПОУ 20572069 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 373 300,00 грн без врахування ПДВ.

Згідно пп. 1.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., 10.1. та 10.4. договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2017 року – 5 599,50 грн.

Нарахуваня ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 10.01.2018 по 09.01.2019.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно підписаного сторонами 10.01.2018 акта приймання-передачі орендованого майна, за погодження балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди нерухоме майно.

Копії вказаних вище договору оренди та акта приймання-передачі наявні в матеріалах справи.

Так, за доводами ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, для сплати орендної плати за користування майном у липні-вересні, листопаді 2020 року та у січні, березні 2021 року відповідачу виставлено рахунки-фактури, а саме:

- №83/127 від 31.07.2020 за липень 2020 року - виставлено до сплати 6 829,42 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% – 2 048,83 грн (без ПДВ);

- №83/145 від 31.08.2020 за серпень 2020 року - виставлено до сплати 6 815,76 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% - 2 044,73 грн (без ПДВ);

- №83/163 від 30.09.2020 за вересень 2020 року - виставлено до сплати 6 849,84 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% - 2 054,95 грн (без ПДВ);

- №83/195 від 31.11.2020 за листопад 2020 року - виставлено до сплати 7 008,28 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% - 2 102,48 грн (без ПДВ);

- №83/10 від 31.01.2021 за січень 2021 року - виставлено до сплати 7 163,28 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% - 2 148,98 грн (без ПДВ);

- №83/41 від 31.03.2021 за березень 2021 року виставлено до сплати 7 357,91 грн (без ПДВ), з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% - 2 207,37 грн (без ПДВ).

В обгрунтування поданого позову ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначено, що в порушення договору оренди йому, як балансоутримувачу, відповідачем не сплачено 30% орендної плати за період з липня по вересень та за листопад 2020 року, а також за січень, березень 2021 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12607,34 грн.

За доводами позивача вказані вище рахунки-фактури та відповідно оформлені акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору отримано відповідачем згідно реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких разом з копіями вказаних рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг додано до позовної заяви.

На підтвердження обставин непроведення відповідачем оплат згідно виставлених рахунків-фактур відповідач надав копії карточок рахунка 361.83 за січень 2020 р. – квітень 2021 р.

Як зауважив позивач, він звернувся до відповідача з претензією про сплату основного боргу, у відповідь на яку відповідач залишив відповідні вимоги позивача без задоволення з огляду на застосування передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” №611 від 15.07.2020 знижки у розмірі 50% орендної плати.

В розрізі відповідних обставин позивач зазначив, що практичною реалізацією вказаної вище постанови є зміна істотної умови договору – зменшення розміру орендної плати, що може бути здійснено лише з моменту внесення відповідних змін до договору, з дотриманням п. 10.3. такого правочину, у порядку, передбаченому приписами ст. 188 ГК України, ст.ст. 651-654 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пп. 127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, тобто шляхом укладення письмового договору.

За доводами позивача, станом на момент виникнення спірних правовідносин зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” №611 від 15.07.2020 сторонами не вносились.

Отже, посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов`язання за договором оренди не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 12 607,34 грн основного боргу.

Не погодившись із вказаними вище доводами та заявленими вимогами, відповідач зазначив, що внаслідок введення по всій території України карантинних обмежень з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та припинення здійснення міжнародних перевезень з березня по травень 2020 року відповідач був позбавлений здійснювати свою діяльність з перевезення пасажирів, багажу і вантажу в Україні, які є виключними видами діяльності компанії.

З огляду на вказане та приписи ч. 6 ст. 762 та пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано звільнення орендаря від сплати орендної плати, за доводами відповідача, він звертався до Регіонального відділення фонду державного майна із заявою №179 про звільнення від орендної плати в період дії карантину, у відповідь на яку відповідача повідомлено про те, що нрахування орендної плати за користування майном здійснюється у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати та при цьому внесення змін до договору оренди не вимагається.

В підтвердження вказаного вище відповідачем надано, зокрема, копії листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №50-02.02-4641 від 11.11.2020, №50-02.02-1039 від 03.03.2021, листа Фонду державного майна України №10-16.16181 від 13.08.2020.

З огляду на вказане вище відповідач вважає, що заборгованість з орендної плати у нього відсутня, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Своєю чергою, позивач не погодився із вказаними вище доводами відповідача та, повторно посилаючись на викладені у позові позицію у правові підстави, зокрема щодо неможливості внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати, крім визначених законом випадків, зазначив, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми закону, що мають вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” №611 від 15.07.2020, яка до того ж обов`язок по нарахуванню орендної плати покладає на орендодавця.

З огляду на вказане позивач зазначив, що він як балансоутримувач не має правових підстав для забезпечення нарахування орендної плати згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” №611 від 15.07.2020, тоді як станом на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі та станом на момент її розгляду зміни до договору оренди згідно вимог закону не внесено, а відповідач не передав спір про внесення таких змін на вирішення суду.

Додатково, в основу заперечень на позов, відповідачем:

- покладено обставини проведення оплат у розмірі 50% орендної плати за період з березня 2020 року по травень 2021 року та відсутність будь-яких претензій від Фонду державного майна;

- зазначено, що порядок надання орендної знижки та висновки про відповідне застосування норм права, зокрема постанови №611 викладено у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20, яка підлягає врахуванню під час прийняття рішення у даній справі.

Поряд з тим, позивач вказав, що при прийнятті постанови Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20 судом не було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №3-19гс15 (№14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі №916/1689/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г.

За доводами позивача, викладені у вказаних вище постановах висновки підтверджують те, що постанова №611 дає право зацікавленій стороні ініціювати внесення відповідних змін до договору, а згідно норм Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 28.10.2009 №28-рп/2009 положення постанови №611 не можуть змінювати або встановлювати інший, ніж передбачений законом, порядок внесення змін до договору, як наслідок до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, які мають вищу юридичну силу, ніж постанова №611.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762, ст. 629 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов`язковим для виконання.

З огляду вказаного вище, суд дійшов висновку, що підписання договору оренди відповідачем та користування ним в липні-вересні, листопаді 2020 року, січні, березні 2021 року орендованим майном в силу законодавчих приписів і договірних положень, зокрема пункту 3.6. договору оренди породжує для відповідача обов`язок по сплаті позивачу, як балансоутримувачу, 30% орендної плати у передбачені договором строки, а саме до 15-го числа місяця, наступного за кожним із вказаних вище місяців.

Стосовно ж розміру необхідної до внесення відповідачем у липні-вересні, листопаді 2020 року, січні, березні 2021 орендної плати слід зазначити таке.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, та станом на момент розгляду даної справи не припинено.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Згідно пункту 1 додатку №2 до вказаної вище постанови №611 - "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

З огляду на вказане вище та визначену пунктом 1.2. договору оренди мету передачі майна в користування – розміщення офісу, суд дійшов висновку, що відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків згідно пункту 1 додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину”.

В розрізі вказаного вище висновку судом враховано, що постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” №611 від 15.07.2020 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод про внесення змін до договору оренди, а нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 такої постанови, є державним регулюванням плати та виникає автоматично, в силу прямої норми закону і не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.

Водночас, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” №611 від 15.07.2020 імперативно встановлено:

- обов`язок орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину незалежно від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні;

- право на знижку щодо сплати орендної плати, виникнення якого не ставиться в залежність від наявності чи відсутності відповідного листа/рішення орендодавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №911/354/21, від 21.09.2021 у справі №910/13158/20 та від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.

Зазначеним вище спростовуються доводи позивача про можливість зменшення заявленої ним до стягнення орендної плати виключно лише у разі внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди в частині зміни розміру орендної плати, а також про необхідність застосування норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, які мають вищу юридичну силу, ніж постанова №611, позаяк положеннями відповідної постанови зміни до договорів оренди не вносяться, а лише тимчасово – на період дії карантину, здійснюється державне регулювання плати, зокрема шляхом її зменшення, що не є тотожним зміні розміру орендної плати, методика розрахунку та визначення якої залишилась незмінною.

Посилання ж позивача на постанови Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №3-19гс/15 (№14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі №916/1689/15, постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г судом не приймаються до уваги, оскільки обставини у вказаних справах, зважаючи на відмінний зміст спірних правовідносин та фактично встановлені обставини у цих справах, не є подібними із обставинами даної справи, а отже не є релевантними для її вирішення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як саме по собі зауваження позивача на недоліки постанови Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20 та неврахування судом певних правових позицій є неспроможними, оскільки рішення суду касаційної інстанції у відповідній справі набрало законної сили з моменту його прийняття, є остаточним і оскарженню не підлягає.

Доводи позивача про необхідність врахування під час розгляду даної справи правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 28.10.2009 №28-рп/2009, судом відхиляються, оскільки викладені у такому рішенні висновки Конституційного Суду України не стосуються спірних у даній справі відносин та не впливають на вказані вище висновки суду щодо застосування норм права саме до спірних у даній справі правовідносин.

Отже, враховуючи встановлені судом вище обставини та відповідно зроблені висновки щодо необхідності зменшення відповідачу орендної плати на 50% згідно додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” від 15.07.2020 №611, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та сплати відповідачем на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата в розмірі 30% орендного платежу, визначеного у розмірі 100% згідно умов договору із зменшенням такого платежу на 50%, а саме:

- згідно рахунку-фактури №83/127 від 31.07.2020 за липень 2020 року – 3 414,71 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 024,42 грн (без ПДВ);

- згідно рахунку-фактури №83/145 від 31.08.2020 за серпень 2020 року – 3 407,88 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 022,37 грн (без ПДВ);

- згідно рахунку-фактури №83/163 від 30.09.2020 за вересень 2020 року – 3 424,92 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 027,48 грн (без ПДВ);

- згідно рахунку-фактури №83/195 від 31.11.2020 за листопад 2020 року – 3 504,14 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 051,24 грн (без ПДВ);

- згідно рахунку-фактури №83/10 від 31.01.2021 за січень 2021 року – 3 581,64 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 074,49 грн (без ПДВ);

- згідно рахунку-фактури №83/41 від 31.03.2021 за березень 2021 року – 3 678,96 грн (без ПДВ), з яких належних до сплати позивачу 30% - 1 103,69 грн (без ПДВ).

Однак належних та допустимих доказів сплати відповідачем на рахунок позивача орендної плати на підставі відповідних рахунків-фактур за відповідно вказані вище місяці – липні-вересні, листопаді 2020 року, січні, березні 2021 року, у тому числі і у відповідно розрахованому розмірі з урахуванням знижки, суду не надано.

Посилання ж відповідача на проведення оплат у розмірі 50% орендної плати за період з березня 2020 року по травень 2021 року та відсутність будь-яких претензій від Фонду державного майна судом визнаються неспроможними, позаяк проведення оплат за місяці користування майном, що не входять у заявлений позивачем у даній справі період, не містить доказового змісту в розрізі обставин проведення/непроведення оплат за спірні у даній справі місяці.

Суд звертає увагу на те, що здійснення перевірки та встановлення розміру орендної плати за місяці, що не входять у заявлений позивачем у даній справі період, і самостійне визначення судом порядку зарахування коштів із визначеним призначенням платежу виходить як за межі предмету та підстав відповідного позову, так і за межі повноваження суду під час розгляду даної справи.

Отже, з урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що арифметично правильна сума орендної плати за період користування відповідачем майном - в липні-вересні, листопаді 2020 року, січні, березні 2021 року, як наслідок правильна сума боргу відповідача загалом складає 6 303,69 грн.

Беручи до уваги наведене вище, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату за заявлений період користування майном балансоутримувачу не сплатив, а також враховуючи встановлений судом арифметично привальний розмір боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 607,34 грн основного боргу підлягає задоволенню, як така що доведена позивачем належними доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем, частково у розмірі 6 303,69 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов`язань за договором оренди із внесення орендної плати балансоутримувачу та порушенням строків виконаня відповідного грошового обов`язку, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 1 260,73 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 12 607,34 грн сукупної заборгованості;

- 602,09 грн пені, 145,73 грн 3% річних, 566,92 грн інфляційних втрат, нарахованих:

з 16.08.2020 по 22.04.2021 на 2 048,83 грн заборгованості за липень 2020 року;

з 16.09.2020 по 22.04.2021 на 2 044,73 грн заборгованості за серпень 2020 року;

з 16.10.2020 по 22.04.2021 на 2 054,95 грн заборгованості за вересень 2020 року;

з 16.12.2020 по 22.04.2021 на 2 102,48 грн заборгованості за листопад 2020 року;

з 16.02.2021 по 22.04.2021 на 2 148,98 грн заборгованості за січень 2021 року;

з 16.04.2021 по 22.04.2021 на 2 207,37 грн заборгованості за березень 2021 року.

Приписами ст. ст. 546, 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

Приписами ст. ст. 598, 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вказані вище законодавчі приписи та обставини необхідності зменшення відповідачу орендної плати на 50%, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, по сплаті яких відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, а тому здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи:

з 16.08.2020 по 22.04.2021 на 1 024,42 грн заборгованості за липень 2020 року;

з 16.09.2020 по 22.04.2021 на 1 022,37 грн заборгованості за серпень 2020 року;

з 16.10.2020 по 22.04.2021 на 1 027,48 грн заборгованості за вересень 2020 року;

з 16.12.2020 по 22.04.2021 на 1 051,24 грн заборгованості за листопад 2020 року;

з 16.02.2021 по 22.04.2021 на 1 074,49 грн заборгованості за січень 2021 року;

з 16.04.2021 по 22.04.2021 на 1 103,69 грн заборгованості за березень 2021 року.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів з урахуванням законодавчих приписів та обставин справи, складає 300,97 грн, 72,86 грн та 321,86 грн відповідно, вимоги позивавча про стягнення з відповідача 602,09 грн пені, 145,73 грн 3% річних, 566,92 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, відповідно, у розмірі 300,97 грн, 72,86 грн та 321,86 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 260,73 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 12 607,34 грн сукупної заборгованості за період липень-вересень, листопад 2020 року, січень, березень 2021 року, слід зазначити таке.

З огляду на вказані вище судом приписи ст. ст. 546, 549, 551, 611 ЦК України неустойка, зокрема, штраф може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі, тобто таке забезпечення встановлено за згодою сторін чи законом, а також якщо договором чи законом встановлено розмір відповідної штрафної санкції.

Так, положеннями пункту 3.8. договору оренди, на який як на правову підставу стягнення штрафу посилається позивач, передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Втім вказаний вище пункт договору оренди не встановлює відповідальності орендаря, тобто відповідача, у вигляді сплати штрафу за порушення останнім обов`язку по сплаті 30% орендної плати на користь позивача, як балансоутримувача, а тому, оскільки балансоутримувач не є стороною договору оренди, суд дійшов висновку, що відповідним договором не забезпечено таким видом неустойки як штраф виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем.

В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що:

- господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну, а необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 (провадження № 12-117гс19);

- умовами договору оренди позивача не визначено, як відповідну управнену сторону такого правочину в частині забезпечення зобов`язання відповідача зі сплати 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача, тоді як саме лише визначення пунктом 3.7. договору права балансоутримувача на отримання 30% орендної плати з урахуванням пені не свідчить про поширення відповідних умов і на пункт 3.8. договору та визначення отримувачем штрафу балансоутримувача;

- не встановлює відповідальності орендаря у вигляді сплати штрафу за порушення останнім обов`язку по сплаті 30% орендної плати на користь позивача також і пункт 3.11. договору оренди, оскільки такий пункт містить загальне посилання на обов`язок орендаря сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу заборгованість за орендною платою з урахування санкцій у разі припинення (розірвання) договору оренди, що не свідчить про погодження сторонами такого договору - ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та відповідачем, забезпечення штрафом зобов`язання по сплаті саме балансоутримувачу 30% орендної плати.

Доказів же укладення між позивачем та відповідачем у письмовій формі іншого правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання перед балансоутримувачем за договором оренди не надано, як і не доводено забезпечення виконання такого зобов`язання законом.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як сплата штрафу, у тому числі у розмірі 10% згідно п. 3.8. договору оренди, за прострочення сплати балансоутримувачу 30% орендної плати, як наслідок – про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 260,73 грн 10% штрафу.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Представництва “Ел Ал Ізраель Ерлайнз Лімітед” (бул. Лесі Українки, 34, оф. 504, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 26080657) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):

- 6 303 (шість тисяч триста три) грн 69 коп. основного боргу;

- 300 (триста) грн 97 коп. пені;

- 72 (сімдесят дві) грн 86 коп. 3% річних;

- 321 (триста двадцять одну) грн 86 коп. інфляційних втрат;

- 1 046 (одну тисячу сорок шість) грн 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.02.2022.

Суддя В.А. Ярема