Рішення № 103137193, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 м. КиївСправа № 910/20074/21

За позовом: фізичної особи-підприємця Євменова Сергія Олександровича;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР";

про: стягнення 479.525,40 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа-підприємець Євменов Сергій Олександрович звернувся до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР" про стягнення 479.525,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором від 01.01.2021 № 01/2021, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 479.525,40 грн., з яких: 478.630,00 грн. - основна заборгованість та 895,40 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20074/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням невірності розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як перевізником, відповідачем, як замовником укладено договір від 01.01.2021 № 01/2021 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відповідачем, або іншою особою, уповноваженою відповідачем (відправником), вантаж з місця відправлення до місця доставки і видати вантаж відповідачу, а відповідач бере на себе зобов`язання прийняти вантаж та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.5 Договору визначено, що факт прийняття вантажу від позивача підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної .

Положеннями пункту 2.3 Договору передбачено, що сторони протягом трьох банківських днів після надання послуг з перевезення підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, у випадку, якщо відповідач не погоджується з наданим актом приймання-передачі наданих послуг, він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня його фактичного отримання надіслати письмове обґрунтування відмови від підпису із обов`язковим викладенням зауважень та недоліків наданих послуг, а також шляхів і строків усунення зазначених зауважень та недоліків.

Умовами пункту 5.3 Договору передбачено, що відповідач повинен сплатити вартість послуг не пізніше п`яти банківських днів з дати фактичного отримання рахунку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу

Приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу послуги на загальну суму 591.195,05 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 30.09.2021 № 9 на суму 302.718,00 грн.;

- від 31.10.2021 № 10 на суму 208.530,05 грн.;

- від 10.11.2021 № 11 на суму 79.947,00 грн.

Також вказана сума підтверджена наявними в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій товарно-транспортними накладними.

Вказані вище акти надання послуг та рахунки на оплату були направлені позивачем відповідачу засобами електронної пошти.

Проте, у встановлений Договором строк, відповідачем не здійснено погашення вказаної заборгованості в повному обсязі, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 478.630,00 грн.

Враховуючи допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 895,40 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так позивач звернувся до відповідача з листом від 24.11.2021 № 24/11/21-1 з вимогою про погашення існуючої заборгованості за Договором в сумі 478.630,00 грн., яка залишена відповідачем без виконання.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 478.630,00 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 478.630,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у встановлений Договором строк, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 895,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача викладені в поданому до суду відзиві на позов судом відхилені, оскільки після отримання актів надання послуг, відповідачем всупереч положенням пункту 2.4 укладеного між сторонами спору Договору, не здійснено направлення на адресу позивача як письмового обґрунтування відмови від підпису актів із викладенням зауважень та недоліків наданих послуг, так і письмового обґрунтування шляхів і строків усунення зазначених зауважень та недоліків.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 24.11.2021 № 24/11/21-1, укладений між позивачем та адвокатським бюро "МИХАЙЛА САЛАШНОГО".

Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором подані до суду: розрахунок витрат професійної правничої допомоги на суму 10.000,00 грн.; рахунок-фактуру від 29.11.2021 № 117 на суму 10.000,00 грн. та квитанцію про оплату послуг від 29.11.2021 № 0.0.2358082228.1 на суму 10.000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 та пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються на відповідача, а витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР" (Україна, 01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 18-А, ідентифікаційний код: 34479856) на користь фізичної особи-підприємця Євменова Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) основну заборгованість в сумі 478.630 (чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 895 (вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 10.000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7.192 (сім тисяч сто дев`яносто дві) грн. 88 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац