Рішення № 103137190, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/17235/21За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт»

про стягнення 184 543,23 грн.

за участю представників сторін:без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» про стягнення коштів у розмірі 184 543,23 грн. на підставі договору укладеного між сторонами у спрощений спосіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті одержаного товару кабельно - провідникова продукція ) у розмірі 184 543,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2021 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

11.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав що визнає поставку позивачем товару по спрощеній системі укладення договору в розмірі 184 543,23 грн, проте зазначив, що оплата товару була погоджена сторонам на умовах відтермінування оплати товару на 6 місяців, та за умов не перевищення безвідсоткового комерційного кредиту у сумі 200 000,00 грн ( в тому числі ПДВ), яку постачальник акцептував здійснивши відвантаження товару згідно видаткових накладних. Звернув увагу суду про відсутність належних доказів направлення позивачем претензії.

18.11.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав про безпідставність доводів відповідача. Також на підтвердження направлення претензії надав заяву свідка, згідно якої свідок повідомив про направлення на адресу відповідача претензії від 17.09.2021 № 17/09-21.

09.12.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив позивача, зі змісту якої вбачається, що останній заперечує проти доводів позивача, з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на адресу відповідача, позивач поставив товар, а відповідач прийняв товар, згідно наступних видаткових накладних та довіреностей відповідача на прийняття товару:

- № 26337 від 13.07.2021 на суму 24 294,77 грн, яка підписана представником відповідача Присяжнюк В.Я. згідно довіреності № 369 від 13.07.2021;

- № 26404 від 14.07.2021 на суму 33 107,02 грн, яка підписана представником відповідача Присяжнюк В.Я. згідно довіреності № 369 від 13.07.2021;

- № 26704 від 15.07.2021 на суму 89 831,40, яка підписана представником відповідача Присяжнюк В.Я. згідно довіреності № 369 від 13.07.2021;

- № 29086 від 30.07.2021 на суму 17 88,55 грн, яка підписана представником відповідача Маслобоєвим В.Д. згідно довіреності 386 від 30.07.2021;

- № 29087 від 30.07.2021 на суму 19 440,49 грн, яка підписана представником відповідача Маслобоєвим В.Д. згідно довіреності № 386 від 30.07.2021.

Далі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» (продавець) виставило відповідачу (покупцю) рахунки:

№ 60527 від 27.07.2021 на суму 17 869,55 грн;

№ 60412 від 27.07.2021 на суму 19 788,42 грн;

№ 55331 від 12.07.2021 на суму 24 294,77 грн;

№ 55272 від 09.07.2021 на суму 11.06.2021 на суму 33 107,02 грн.

Отримавши товар, у Відповідача перед Позивачем, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті переданого позивачем товару та оплату виставлених позивачем рахунків.

Проте, за твердженням Позивача, Відповідач порушуючи умови вищезазначеної досягнутої домовленості, не виконав зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 184 543,23 грн. не оплатив.

Далі, за твердженнями позивача, 12.10.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 17/19-21 від 17.09.2021, в якій позивач вимагав від позивача сплати заборгованості за поставлений товар згідно вище вказаних видаткових накладних та виставлених рахунків.

Проте відповіді на вказану претензію позивач не отримав, зобов`язання щодо сплати коштів відповідач не виконав.

За розрахунком Позивача, за Відповідачем рахується борг у розмірі 184 543,23 грн., в зв`язку з чим він і звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів за поставлений товар.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом отримання відповідачем товару, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку, відповідач (покупець), який отримав поставлений позивачем товар на суму 184 543,23 грн. не оплатив його. Строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений.

За змістом статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Так, ст. 692 ЦК України визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, проте, суду не надано доказів визначення сторонами строку оплати товару. Суд також звертає увагу, що ні в видаткових накладних про отримання товару ні в рахунках на оплату, які надані позивачем до матеріалів суду - строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений.

Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача що оплата товару була погоджена сторонам на умовах відтермінування оплати на 6 місяців, та за умов не перевищення безвідсоткового комерційного кредиту у сумі 200 000,00 грн ( в тому числі ПДВ), з огляду на те, що такі доводи відповідача жодним чином не підтверджені доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Тобто, Відповідач повинен був сплатити позивачу заявлену суму за поставлений товар (184 543,23 грн), у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України.

Суд зауважує, що позивач вказує про направлення Претензії, проте суд зауважує, що за своєю правовою природою та змістом наданого документа №17/09-21 від 17.09.2021 такий є Вимогою, в розумінні положень цивільного законодавства.

Так, на підтвердження направлення Вимоги (претензії) № 17/09-21 від 17.09.2021 позивачем надано суду нотаріальну заву свідка ОСОБА_1 , згідно якої свідком повідомлено про направлення на адресу відповідача вказаної вище претензії 12.10.2021. Інших доказів направлення претензії позивачем до суду не подано.

Так, щодо наданої позивачем нотаріальної заяви свідка ОСОБА_1 від 18.11.2021 зареєстрованого в реєстрі № 5072, суд зазначає, що обставини, підтвердження яких встановлено у визначеному законом, договором порядку, не можуть бути спростовані чи підтверджені заявами свідків. В даному аспекті, слід зазначити, що показання свідків допускаються для доказування тільки тих обставин, які не можливо довести іншими засобами доказування (принцип допустимості).

За змістом Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, про прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення (в тому числі листа) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що належним доказом відправлення Відповідачу Вимоги (Претензії) про сплату вартості поставленого товару є опис вкладення в поштовий конверт, в якому мало бути зазначено про наявність в конверті претензії, засвідчений календарним штемпелем відділу поштового зв`язку та касовий чек (розрахункова квитанція тощо).

Суд зауважує, що відповідач заперечує факт отримання спірної претензії.

Отже, у даному конкретному випадку, суд констатує, що позивачем не надано у відповідності до вказаних вимог, належних доказів направлення відповідачу Вимоги (претензії) про сплату боргу відповідачем у розмірі 184 543,23 грн.

За таких обставин, оскільки відсутні належні та допустимі докази звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату коштів за поставлений товар у сумі 184 543,23 грн., як то встановлено приписами частини 2 статті 530 ЦК України, строк оплати за товар є таким, що не настав і тому позовні вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі інші доводи учасників справи судом розглянуті та визнано такими що не впливають на суть прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем надано копію Ордеру серія ЛГ №016559, копію Договору про надання правничої допомоги № 15 від 05.11.2021, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 15, акт надання послуг № 5 від 05.11.2021, платіжне доручення № 100667 від 05.11.2021 на суму 4 000,00 грн.

Суд зауважує, що відповідно наданого розрахунку вартості послуг (додаток №1), в суму правничої допомоги адвокатом включено вартість представництва інтересів відповідача в суді - 1000,00 грн., проте суд зауважує, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, з огляду на що такі витрати адвокатом включені до вартості послуг на правничу допомогу безпідставно.

За встановлених обставин, на переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 3 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є безпідставними - 1000,00 грн.

Враховуючи те, що Відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів понесення витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 3 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача повністю.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67 корпус Р, ідентифікаційний код 39734946) - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67 корпус Р, ідентифікаційний код 39734946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 6 кв. 1 код ЄДР 37035128) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат по сплаті правничої допомоги та 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 16 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко