Рішення № 103137183, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/20137/21

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/20137/21

за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анда ейр»

про стягнення 21 035,99 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анда ейр» про стягнення 21 035,99 грн., з яких 18 590,31 грн. основного боргу, 1492,06 грн. інфляційних втрат, 314,96 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань за договором № 211-2021 від 11.05.2021 в частині сплати коштів за користування місцями для розміщення повітряних суден та послуг з пошукових та аварійно-рятувальних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20137/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.12.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А.

З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.

Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача, було повернуто до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній.

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (за договором - аеропорт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Анда Ейр» (за договором - замовник, відповідач) було укладено договір № 211-2021 про сплату послуг з надання місць стоянок для ПС, за умовами п.2.1 якого аеропорт надає місце стоянки (надалі - МС) для розміщення повітряного судна (ПС), зазначених у Додатку № 1 до Договору, на території аеродрому, без закріплення за конкретним місцем стоянки, а замовник сплачує за надані послуги і виконує свої обов`язки в порядку і на умовах договору.

Відповідно до п.4.1 договору визначено, що аеропорт надає МС для ПС замовника, вартість яких зазначені в Додатку № 1 до Договору, при наявності передплати за надання МС для ПС, яка сплачується до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць.

Так, Додатком №1 до договору визначено, що вартість надання одного МС без ПДВ за місяць становить 26 000,00 грн.

Положеннями п.п. 4.3-4.6 договору встановлено, що по закінченню кожного звітного місяця аеропорт готує акт виконаних робіт за місяць, рахунки за попередній місяць та на передплату на наступний місяць. Аеропорт надсилає замовнику в термін до 10 числа місяця, наступного за звітним, акт виконаних робіт. Замовник зобов`язаний в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним, повернути аеропорту підписаний примірник акту виконаних робіт. У разі неотримання аеропортом підписаного акту виконаних робіт, акт вважається сторонами визнаним.

Відповідно до п. 8.1 договір набирає чинності з 15.05.2021 та діє по 31.12.2021 включно.

Також, сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, якою сторонами узгоджено порядок та умови надання аеропортом замовнику послуг з аварійно рятувального та протипожежного забезпечення польотів повітряних суден (АРПЗ) в КП МА «Київ» (Жуляни), з визначеною вартістю послуг з пошукових та аварійно-рятувальних робіт у сумі 2700,00 грн. за місяць з ПДВ (п. 3.1 додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 3.2 додаткової угоди № 1 до 10-го числа кожного місяця наступного за звітним замовник сплачує аеропорту за надання послуги з пошукових та аварійно-рятувальних робіт.

31.05.2021 сторонами було підписано Додаткову угоду №1, умовами якої сторони погодили Договір №211-2021 від 11.05.2021 вважати таким, що втратив чинність з 01.06.2021.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 211-2021 від 11.05.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

За твердженнями позивача, у період з 15.05.2021 по 31.05.2021 позивачем було надано відповідачу місця стоянки для літака за спірним договором на загальну суму 17 109,67 грн. з ПДВ, про що складено акт №6298 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2021.

Крім того, на підставі акту №6299 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2021 за період з 15.05.2021 по 31.05.2021 позивачем надано відповідачу послуги забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт на загальну суму 1480,64 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що відповідач в порушення обумовлених договірних зобов`язань не сплатив на користь позивача вартість отриманих в період з 15.05.2021 по 31.05.2021 послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 18 590,31 грн. загалом, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом було встановлено, що у період з 15.05.2021 по 31.05.2021 позивачем було надано відповідачу місця стоянки для літака за спірним договором на загальну суму 17 109,67 грн. з ПДВ та послуги забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт на загальну суму 1480,64 грн. з ПДВ, про що складено акти №6298 та №6299 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2021.

Означені вище акти підписані відповідачем без жодних заперечень чи зауважень стосовно якості, обсягу та вартості послуг.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що у відповідача наявний обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг в розмірі 18 590,31 грн.

Наразі, будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, за умовами п. 4.1. договору вартість місць стоянки для повітряних суден сплачується до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць та п.3.2 додаткової угоди до договору до 10-го числа кожного місяця наступного за звітним замовник сплачує аеропорту за надання послуги з пошукових та аварійно-рятувальних робіт.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені спірним договором, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 18 590,31 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1492,06 грн., 3% річних в розмірі 314,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 638,66 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.5.4. договору передбачено, що при простроченні платежів за договором замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від прострочення суми коштів за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останній здійснені арифметично вірно, а відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1492,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з покладенням судового збору відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анда Ейр» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А; поштова адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 66-А; код ЄДРПОУ 40096636) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 79; код ЄДРПОУ 01131514) 18 590 грн. 31 коп. основного боргу, 1492 грн. 06 коп. пені, 314 грн. 96 коп. - 3% річних, 638 грн. 66 коп. - інфляційних втрат та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Спичак