Рішення № 103137173, 02.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2022Справа № 910/15061/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участі помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/15061/21

за позовом Волощука Юрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан-Стайл" (Україна, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, прим. 7015; ідентифікаційний код: 42456429)

про стягнення 1 427 111,50 грн

Представники сторін:

від позивача: Червінчик Є.Е., ордер серії КС № 857508 від 03.11.2021;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Волощук Юрій Андрійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан-Стайл" (далі - відповідач) про стягнення 1 427 111,50 грн, з яких 1 303 000,00 грн заборгованості, 57 604,70 грн пені, 52 801,74 грн інфляційних втрат та 13 705,06 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 29102020 від 29.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

27.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15061/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.11.2021.

У підготовче засідання 03.11.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 судом було оголошено перерву до 01.12.2021.

30.11.2021 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 01.12.2021 було зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" за № 01-41/2326/21.

У підготовче засідання 01.12.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 судом було залишено без розгляду відзив на позовну заяву, у зв`язку зі спливом строку на його подання, за відсутності клопотання відповідача про його поновлення.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.12.2021.

У судове засідання 22.12.2021 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 22.12.2021 судом було оголошено перерву до 02.02.2022.

У судове засідання 02.02.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, проте до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки відповідач не обмежений у виборі представника для участі в судовому засіданні, а також з огляду на те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась і нез`явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 20.09.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 2003530060001043121 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача - Фізичної особи-підприємця Волощука Юрія Андрійовича, проте права та обов`язки сторін за Договором поставки № 29102020 від 29.10.2020 не припиняються, а продовжують існувати щодо фізичної особи - Волощука Юрія Андрійовича.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Волощуком Юрієм Андрійовичем (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан-Стайл" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 29102020 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується здійснити поставку товару - медичних виробів (далі - товар), на умовах цього Договору, покупцю відповідно до накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару в строки, що встановлені цим Договором;

- назва, кількість і вартість товару встановлюється окремими накладними;

- ціна на товар зазначається в накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору;

- оплата товару здійснюється з відстроченням платежу або на підставі звіту про реалізацію;

- у разі здійснення оплати на підставі звіту про реалізацію, покупець сплачує грошові кошти постачальнику за відповідну партію товару до 20 (двадцятого) числа поточного місяця за попередній місяць. Звіт про реалізацію за минулий місяць повинен бути наданий покупцем постачальнику у строк не пізніше 7 (сьомого) числа поточного місяця;

- поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення постачальником на умовах DDP відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, за адресою, вказаною у замовленні;

- приймання товару за кількістю та якістю виконується під час його передачі покупцю відповідно до накладної на товар. Підписання представником покупця видаткової накладної постачальника на товар підтверджує, що товар поставлено покупцю належної якості, у кількості, асортименті та за ціною, погодженими сторонами відповідно до умов цього Договору;

- перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження товару відбувається в момент приймання-передачі товару від постачальника до покупця, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладних, не пізніше ніж протягом 1 (одного) календарного дня з моменту здійснення доставки товару покупцеві;

- Договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами та діє до 31.12.2020;

- строк дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

У Специфікаціях (Додатки № 1 - № 3 до Договору) сторони погодили перелік та кількість товару, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, а саме: 515 000,00 грн (Додаток № 1 до Договору); 63 000,00 грн (Додаток № 2 до Договору) та 725 000,00 грн (Додаток № 3 до Договору), що разом становить 1 303 000,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 303 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №29102020 від 29.10.2020 на суму 515 000,00 грн, №09112020 від 09.11.2020 на суму 63 000,00 грн та №16112020 від 16.11.2020 на суму 725 000,00 грн.

Товар було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача - Мельник К.Г., а також відтиски печатки відповідача у вказаних видаткових накладних.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 1 303 000,00 грн заборгованості, 57 604,70 грн пені, 52 801,74 грн інфляційних втрат та 13 705,06 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 1 303 000,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи видаткові накладні №29102020 від 29.10.2020, №09112020 від 09.11.2020 та №16112020 від 16.11.2020, та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтисками печатки відповідача у вказаних накладних.

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Доказів укладення сторонами інших договорів поставки суду не надано, відтак зазначення у вищевказаних Специфікаціях (Додатки № 2 та № 3 до Договору) інших дат Договору - 09.11.2020 та 16.11.2020, відповідно, які співпадають з датами видаткових накладних, на підставі яких сторонами було здійснено господарські операції щодо поставки товару, з посиланням на номер Договору - № 29102020, який було укладено сторонами, не дає підстав для висновку про те, що товар поставлявся позивачем за іншими договорами поставки.

Відповідачем також не надано суду доказів неотримання поставленого позивачем товару, оскільки вищевказані накладні були підписані представником відповідача та скріплені його печаткою, що, відповідно до умов Договору, свідчить про те, що товар було поставлено позивачем належної якості, у кількості, асортименті та за ціною, погодженими сторонами, а також про перехід права власності на товар від позивача до відповідача.

Складених відповідачем актів приймання товару, якими було б встановлено, що кількість поставленого позивачем товару, яка вказана у видаткових накладних, не відповідала фактичній кількості товару, як це передбачено умовами Договору, суду також не надано.

Договором не передбачено надання позивачем товаросупровідних документів на підтвердження доставки товару відповідачу і наявність або відсутність таких документів, відповідно до умов Договору, не впливає на порядок розрахунків між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови Договору, зобов`язання з оплати товару мало бути виконане відповідачем до 20 (двадцятого) числа поточного місяця за попередній місяць.

Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 303 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором передбачено, що за порушення строків оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за весь час порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 303 000,00 грн заборгованості, 57 604,70 грн пені, 52 801,74 грн інфляційних втрат та 13 705,06 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 21 406,67 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не вирішується, оскільки позивачем зазначено лише орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та повідомлено суд про намір подати докази на підтвердження понесення вказаних витрат у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан-Стайл" (Україна, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, прим. 7015; ідентифікаційний код: 42456429) на користь Волощука Юрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 1 303 000 (один мільйон триста три тисячі) грн 00 коп. заборгованості, 57 604 (п`ятдесят сім тисяч шістсот чотири) грн 70 коп. пені, 52 801 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот одну) грн 74 коп. інфляційних втрат, 13 705 (тринадцять тисяч сімсот п`ять) грн 06 коп. 3 % річних та 21 406 (двадцять одну тисячу чотириста шість) грн 67 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.02.2022

Суддя О.В. Нечай