Рішення № 103137163, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/21120/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/21120/21

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 06"

про стягнення 409 374,92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 06" про стягнення 409 374,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання від 30.11.2015, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 339 171,12 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 22 274,21 грн та інфляційні втрати - 47 929,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/21120/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2а.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "не знаходиться".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "не знаходиться" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

30 листопада 2015 року між Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (за договором - Забудовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИІВ-СЕРВІС» (за договором - Експлуатуюча організація) було укладено договір №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Забудовник забезпечує постачання по тимчасовій схемі електричної енергії в першу чергу будівництва об`єкту будівництва «Житлово-офісний комплекс з підземним паркінгом на вул. Гарматній, 38, у Солом`янському районі м. Києва» (надалі - Будинок), а Експлуатуюча організація до моменту переключення Будинку на постійну схему електроживлення здійснює компенсацію Забудовнику вартості послуг електропостачання, спожитих по Будинку.

Відповідно до п. 2.1. договору, компенсація (відшкодування) Забудовнику вартості послуг електропостачання здійснюється Експлуатуючою організацією відповідно до тарифів ПАТ «Київенерго», які встановлені для Забудовника на момент споживання зазначених послуг.

Згідно п. 2.2. договору, розмір компенсації (відшкодування) вартості послуг визначається за фактом споживання на підставі підтверджуючих документів про розмір та вартість послуг електропостачання, спожитих по Будинку за розрахунковий період.

Пунктом 3.2.2. договору встановлено, що Експлуатуюча організація зобов`язується своєчасно здійснювати платежі по відшкодуванню (компенсації) вартості електропостачання, спожитих по будинку.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту переключення Будинку на постійну схему електроживлення, а в частині здійснення платежів по відшкодуванню (компенсації) вартості послуг електропостачання - до остаточного виконання зобов`язань (п. 6.1. договору).

01 червня 2016 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 01» було укладено угоду про заміну сторони у договорі від 30 листопада 2015 №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання.

За умовами цієї угоди змінено Експлуатуючу організацію в Договорі №30/11/2015 з ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» на ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 01».

01 листопада 2016 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 01» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 06» було укладено угоду про заміну сторони у договорі від 30 листопада 2015 року №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання з ТОВ «ФОРВАРД КИІВ-СЕРВІС 01» на відповідача.

На виконання своїх зобов`язань за Договором №30/11/2015, позивач по червень 2018 року включно забезпечив надходження в Будинок електроенергії на загальну вартість 5 232 749,70 грн.

Зазначене підтверджується:

- підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 № І 0023, від 28.02.2017 № І 0051 і № І 0052, від 31.03.2017 № І 0086 і № І 0087, від 30.04.2017 № І 0120 і № І 0121, від 31.05.2017 № І 0355, № І 0356 і № І 0377, від 30.06.2017 № І 0458 і № І 0459, від 31.07.2017 № І 0561/07 і № І 0517/07, від 31.08.2017 № І 0558 і № І 0559, від 22.09.2017 № І 0612, від 17.04.2018 № І00117 і № І00118, від 14.05.2018 № І 0212 і № І 0213;

- податковими накладними від 31.01.2017 № 542, від 28.02.2017 № 542 і № 543, від 31.03.2017 № 617 і № 643, від 30.04.2017 № 591 і № 592, від 31.05.2017 № 504, № 505 і № 506, від 30.06.2017 № 547 і № 548, від 31.07.2017 № 547 і № 548, від 31.08.2017 № 519 і № 520, від 22.09.2017 № 384, від 30.09.2017 № 534 і № 535, від 18.10.2017 № 318 і № 319, від 14.11.2017 № 236 і № 237, від 15.12.2017 № 291 і № 292, від 19.01.2018 № 285 і № 286, від 14.02.2018 № 272 і № 273, від 14.03.2018 № 221 і № 222, від 17.04.2018 № 307 і № 308, від 14.05.2018 № 197 і № 198, від 19.06.2018 № 410.

Постачання електричної енергії на будівельний майданчик для будівництва всього житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом на вул. Гарматній, 38, у Солом`янському районі м. Києва забезпечував і оплачував позивач відповідно до умов договору від 14.11.2011 № 42337 про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Виконання позивачем зобов`язань по забезпеченню постачання електричної енергії на загальну вартість 5 232 749,70 грн відповідач також визнав, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків за період: 01.01.2017 - 21.10.2019.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату послуг позивача в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 411 171,12 грн, що також було визнано відповідачем в Акті звірки.

Після підписання Акту звірки відповідач здійснив часткове погашення вказаної вище заборгованості шляхом сплати позивачеві коштів на загальну суму 72 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за 17.12.2019, 23.01.2020, 07.02.2020 і 21.02.2020.

У зв`язку з наведеним, сума заборгованості відповідача по відшкодуванню Позивачеві вартості послуг електропостачання, спожитих по будинку, зменшилася та становила 339 171,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 20 серпня 2021 року надіслав відповідачеві цінним листом (№ 0214703259766) претензію № 07/01-282 від 19.08.2021про сплату заборгованості в сумі 339 171,12 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання від 30.11.2015, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 339 171,12 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 22 274,21 грн та інфляційні втрати - 47 929,59 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень послуги на суму 5 232 749,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В той же час, відповідач взяте на себе грошове зобов`язання в повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 339 171,12 грн, що не було спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами Договору не було погоджено строків оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20 серпня 2021 року позивач звертався до відповідача з претензією № 07/01-282 від 19.08.2021 із вимогою оплатити надані послуги.

Судом встановлено, що всупереч положенням ст. 530 Цивільного кодексу України та умовам Договору, відповідач свої грошові зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 339 171,12 грн, що не було спростовано відповідачем належними засобами доказування та у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 22 274,21 грн та інфляційні втрати - 47 929,59 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що він є не вірними, оскільки позивачем невірно встановлено початок періоду прострочення.

Як зазначалось судом вище, умовами укладеного між сторонами Договору не було погоджено строків оплати наданих послуг, а тому відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги у семиденний строк від дня пред`явлення претензії № 07/01-282 від 19.08.2021, тобто до 27.08.2021 включно.

Відповідно, нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе з 28.08.2021.

З урахуванням викладеного, за перерахунком суду розмір 3% річних за період з 28.08.2021 по 10.12.2021 становить 2 927,09 грн, а інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року - 9 929,87 грн, у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказані суми.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором №30/11/2015 про компенсацію вартості спожитих послуг електропостачання від 30.11.2015 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 06" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2а; ідентифікаційний код 40910141) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23; ідентифікаційний код 33298371) основну заборгованість у розмірі 339 171 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 2 927 грн 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 929 грн 87 коп., судовий збір у розмірі 5 280 грн 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2022.

Суддя А.І. Привалов