Рішення № 103137090, 01.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2022Справа № 910/12483/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Alu-Pro Polska Sp.z.o.o.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Браво Гласс"

про стягнення 102887,85 євро

за участі представників:

від позивача: Сікора І.І., адвокат,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Alu-Pro Polska Sp.z.o.o. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Браво Гласс" про стягнення заборгованості за поставлений за CMR від 05.10.2018 № 705609, від 08.11.2018 № 004412, від 11.12.2018 № 005134, від 13.02.2019 № 0104676 товар у сумі 102887,85 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

13.08.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2021 задоволено клопотання Alu-Pro Polska Sp.z.o.o. про витребування доказів. Витребувано, зокрема, у Державної митної служби України договір, який подавався Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Браво Гласс" та копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) при митному оформленні поставки товару за CMR № 705609 від 05.10.2018, за CMR № 004412 від 08.11.2018, за CMR № 005134 від 11.12.2018, за CMR№ 0104676 від 13.02.2019, копії митних декларацій на ввезений товар Приватним підприємством "Кремавтотранс" за CMR № 705609 від 05.10.2018, Фізичною особою-підприємцем Дорошем О.Ю. за CMR № 004412 від 08.11.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал-М" за CMR № 005134 від 11.12.2018, Фізичною особою-підприємцем Миркою В.О. за CMR № 0104676 від 13.02.2019.

08.11.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від Державної митної служби України надійшли витребувані документи на виконання ухвали суду від 07.10.2021, окрім договору, який подавався Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Браво Гласс".

Ухвалою суду від 25.11.2021 задоволено клопотання Alu-Pro Polska Sp.z.o.o. про витребування доказів. Витребувано в Державної митної служби України належним чином завірену копію договору ALU-KBG-2016-1 від 19.09.2016 року, який подавався декларантом до ВМД №UA209140/2018/180818, №UA209140/2018/191111, №UA209140/2019/113398 та №UA209140/2018/170993.

10.01.2022 через відділ діловодства та документообігу суду від Державної митної служби України надійшли витребувані ухвалою суду від 25.11.2021 документи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі та подальші ухвали суду в даній справи направлялися відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 18.

Проте конверти з копіями ухвал суду поверталися підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвали суду у справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено контракт № ALU-KBG-2016-01 (з додатковою угодою від 21.03.2017 № 1), відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає та оплачує на умовах EXW Lublin товари: алюмінієві дистанційні рамки для склопакетів, а також зразки продукції згідно з інвойсами.

Згідно з пунктом 2 контракту ціна на товар та його кількість по кожній партії відображається в відправних інвойсах, які оформлює постачальник.

Покупець здійснює повну або часткове не менше 10% передплату за товар відповідно виставленого інвойсу. При частковій передплаті балансовий платіж сплачується протягом 15 днів з моменту відвантаження товару та випуску відповідних підтверджуючих документів (пункт 2.3 контракту).

Пунктами 2.4, 2.5 контракту (у редакції додаткової угоди від 21.03.2017 № 1) встановлено, що оплата проводиться в євро. Загальна сума договору становить 750000 євро.

Відповідно до пункту 3.2 контракту умови останнього відповідають Ex Works (EXW) згідно з Інкотермс 2010.

Договір діє з дати підписання до 19.09.2018 (пункт 9.1 контакту в редакції додаткової угоди від 21.03.2017 № 1).

На виконання умов контракту позивачем 05.10.2018 відвантажено для ввезення на територію України товар перевізнику - Приватному підприємству «Кремавтотранс» на загальну суму 39 008,93 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 705609 від 05.10.2018 та інвойсами № LE/18/10/005 на суму 13 875,96 євро, № LE/18/10/004 на суму 25 132,97 євро з пакувальними листами до них. Відповідно до відмітки в графі 24 CMR № 705609 від 05.10.2018 вантаж відповідачем отриманий.

Також, 08.11.2018 позивачем відвантажено для ввезення на територію України товар перевізнику - фізичній особі-підприємцю Дорош Оресту Юрійовичу на суму 587,12 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 004412 від 08.11.2018 та інвойсом № LE/18/11/001 з пакувальним листом до нього.

11.12.2018 позивачем відвантажено для ввезення на територію України товар перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-М» на загальну суму 36 172,37 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 005134 від 11.12.2018 та інвойсами № LE/18/12/003 на суму 17 551,49 євро, № LE/18/12/004 на суму 18 620,88 євро з пакувальними листами до них. Відповідно до відмітки в графі 24 CMR № 005134 від 11.12.2018 вантаж відповідачем отриманий.

Надалі, 13.02.2019 позивачем відвантажено для ввезення на територію України товар перевізнику - фізичній особі-підприємцю Мирка Володимиру Олексійовичу на суму 27 109,43 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0104676 від 13.02.2019 та інвойсом № НЕ/19/02/002 з пакувальним листом до нього. Відповідно до відмітки в графі 24 CMR № 0104676 від 13.02.2019 вантаж відповідачем отриманий.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до вантажних митних декларацій № UA209140/2018/180818, № UA209140/2018/191111, № UA209140/2019/113398 та № UA209140/2018/170993 через митний кордон України направлявся товар на загальну суму 102 887,85 євро за контрактом від 19.09.2016 № ALU-KBG-2016-01, отримувачем якого значиться відповідач.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 102 887,85 євро.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за контрактом від 19.09.2016 № ALU-KBG-2016-01 на загальну суму 102 887,85 євро, про отримання якого відповідачем у графі 24 CMR № 705609 від 05.10.2018, CMR № 005134 від 11.12.2018, CMR № 0104676 від 13.02.2019 проставлено підпис та печатку юридичної особи.

У той же час, незважаючи на відсутність підпису та печатки відповідача про отримання товару за CMR № 004412 від 08.11.2018 на суму 587,12 євро, на якій проставлені відмітки позивача та перевізника, у матеріалах справи наявна вантажна митна декларація № UA209140/2018/180818 щодо митного оформлення товару, який поставляється відповідачу, на суму 587,12 євро за CMR № 004412 від 08.11.2018 на підставі контракту від 19.09.2016 № ALU-KBG-2016-01.

За положеннями статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За встановленими судом обставинами в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що пред`явлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 102 887,85 євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно суд зауважує, що за статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відтак, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, а не її еквіваленту в гривні, містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц, №373/2054/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Alu-Pro Polska Sp.z.o.o. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Браво Гласс" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 18; ідентифікаційний код 33302618) на користь Alu-Pro Polska Sp.z.o.o. (45-446, Польща, м. Ополе, вул. Гославицька, 2; ідентифікаційний код 7540024568) 102887 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) євро 85 центів заборгованості, а також 49048 (сорок дев`ять тисяч сорок вісім) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 10.02.2022 року.

Суддя К.В. Полякова