Рішення № 103137023, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/18433/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Покровського міського центру зайнятості Донецької області (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Поштова, 3)

до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82),

Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82),

Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14)

про стягнення 46 892,07 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Покровського міського центру зайнятості Донецької області до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про стягнення 46892,07 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю та гірничотехнічного нагляду у Селидівському регіоні управління гірничого нагляду на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08.01.2020р. №09-к, останню було прийнято на облік у Покровському центрі зайнятості Донецької області та виплачено в період з 09.04.2020 по 02.10.2020 допомогу по безробіттю у розмірі 46 892,07 грн. Оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі №200/1685/20-а визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08.01.2020 року №09-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", а також постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді, позивач посилаючись на п. 1 ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якого сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця, просить солідарно стягнути з відповідачів виплачену суму допомоги по безробіттю у розмірі 46 892,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Покровського міського центру зайнятості Донецької області було залишено без руху.

03.12.2021 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем надана уточнена позовна заява.

Аналогічна заява позивача про усунення недоліків позовної заяви надійшла також до канцелярії суду 06.12.2021 засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18433/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

23.12.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач-3 заперечує проти позову та зазначає, що сума допомоги по безробіттю у розмірі 46 892,07 грн, яка була виплачена Покровським міським центром зайнятості Донецької області ОСОБА_1 , не підлягає стягненню з Держпраці, оскільки ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з відповідачем-3. Крім того, Держпраці не є правонаступником Головного управління, з яким особа перебувала у трудових відносинах.

04.01.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача-2, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Міжрегіональне управління не зобов`язано виконувати солідарне зобов`язання щодо сплати суми страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному, не маючи для цього належного обсягу повноважень. За доводами Міжрегіональне управління, останнє не є належним відповідачем у даній справі.

Цією ж датою до суду надійшов відзив відповідача-1, у якому останній заперечуючи проти позову зазначає, що оскільки позивачем був пропущений місячний строк на звернення до суду з вимогами про зобов`язання ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги, в силу приписів ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України вони вважаються погашеними.

10.01.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів, у яких позивач не погоджується з доводами останніх та просить задовольнити позовні вимоги.

18.01.2022 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, а відповідач-2 повідомив, що є неналежним відповідачем у справі.

27.01.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповіді на відзив, у яких позивач зазначив, що також є неприбутковою державною установою як і відповідач-2. На думку позивача, Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є належним відповідачем у справі, оскільки є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області.

31.01.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли аналогічні заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 квітня 2020 року до Покровського міського центру зайнятості Донецької області з питання працевлаштування звернулась гр. ОСОБА_1 , якій наказом від 09.04.2020 було надано статус безробітної.

Відповідно до наказу №НТ200409 від 09.04.2020, керуючись ч. 2,4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», безробітній ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю, розмір якої було змінено згідно наказу №НТ200526 від 26.05.2020.

До взяття на облік у Покровському центрі зайнятості Донецької області ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю та гірничотехнічного нагляду у Селидівському регіоні управління гірничого нагляду на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області №09-к від 08.01.2020.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1685/20-а від 16.09.2020 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області «Про звільнення ОСОБА_1 » №09-к від 08.01.2020 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду з 09 січня 2020 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду №200/1685/20-а від 16.09.2020, наказом №351-к від 02.10.2020 Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю та гірничотехнічного нагляду у Селидівському регіоні управління гірничого нагляду з 09.01.2020.

Відповідно до наказу Покровського міського центру зайнятості Донецької області №НТ201005 від 05.10.2020 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 02.10.2020, у зв`язку з поновленням зареєстрованої безробітної на роботі та припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Сума отриманої безробітною ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період перебування на обліку в Покровському міському центрі зайнятості Донецької області з 09.04.2020 по 02.10.2020 склала 46 892,07 грн.

07.10.2020 року на юридичну адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області було направлено лист-претензію №04/2823/01-19-20 від 07.10.2020 року з вимогою відшкодувати кошти в сумі 42 302,95 грн. Зазначений лист був отриманий 08.10.2020.

16.10.2020 року голові ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено лист-претензію №04/2902/01-19-20 від 16.10.2020 року із вимогою відшкодувати кошти в сумі 42 302,95 грн. Зазначений лист був отриманий 20.10.2020.

23.11.2020 року голові ліквідаційної комісії т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. був повторно направлений лист-претензія №04/3096/01-19-20 від 23.11.2020 з вимогою відшкодувати кошти в сумі 46 892,07 грн. Сума коштів, які підлягають відшкодуванню, була збільшена у зв`язку із донарахуванням у жовтні 2020 року ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по безробіттю за вересень-жовтень 2020 року в сумі 4 589,12 грн. Зазначений лист був отриманий 24.11.2020.

За доводами позивача, вищевказані претензії Покровського міського центру зайнятості Донецької області були залишені без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 46 892,07 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та врахувавши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються в Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"(ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Так, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок;

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок).

За змістом пункту 22 Порядку, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю.

Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено, що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області №09-к від 08.01.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю та гірничотехнічного нагляду у Селидівському регіоні управління гірничого нагляду.

В свою чергу, рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1685/20-а від 16.09.2020 визнано протиправним та скасовано вищевказаний наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області №09-к від 08.01.2020 рок, та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду з 09 січня 2020 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, незаконність звільнення з посади ОСОБА_1 встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено останню на посаді.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №910/12913/17 та від 12 липня 2018 року у справі №914/586/17.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була взята на облік у Покровському міському центрі зайнятості Донецької області в якості безробітної, з призначенням їй виплат допомоги по безробіттю.

З долучених до матеріалів справи відомостей виплат за видами забезпечення, платіжних доручень та розрахунку до наказу №466 від 05.10.2020 вбачається, що позивачем було виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за квітень - жовтень 2020 року у загальному розмірі 46 892,07 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до Головного управління Держпраці у Донецькій області з листами-претензіями від 07.10.2020, 16.10.2020 та 23.11.2020, в яких заявляв вимогу щодо сплати наявної заборгованості. Однак, станом на момент розгляду спору, дані вимоги залишені відповідачем-1 без задоволення.

Судом встановлено, що 26.08.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» №762 (даті - Постанова № 762).

Пунктом 1 Постанови №762 ліквідовано, як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області.

Пунктом 2 Постанови № 762 утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.

Пунктом 3 Постанови № 762 визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 762 визначено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (далі - Головне управління) та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці.

Відносно заявлених позовних вимог до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Державної служби України з питань праці суд зазначає, що 29 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань було внесено запис про перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області в стані припинення на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. При цьому судом встановлено, що станом на час вирішення даного спору Головне управління Держпраці у Донецькій області не ліквідовано.

Крім того, Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці та Державна служба України з питань праці не перебувало з ОСОБА_1 у будь-яких трудових відносинах, тобто, не є роботодавцями в розумінні приписів Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому не можуть виступати солідарними співвідповідачами у даній справі та не повинні виконувати зобов`язання щодо перерахування коштів, сплачених Покровським міським центром зайнятості Донецької області у вигляді допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Державної служби України з питань праці.

За вказаних обставин, саме відповідач-1 по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, а тому саме на відповідача-1 покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Покровського міського центру зайнятості Донецької області є обґрунтованими та підлягають задоволенню до Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 46 892,07 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в порядку ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 270,00 грн покладається на відповідача-1.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Покровського міського центру зайнятості Донецької області до Головного управління Держпраці у Донецькій області.

2. Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, ідентифікаційний код 39790445) на користь Покровського міського центру зайнятості Донецької області (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Поштова, буд. 3, ідентифікаційний код 24817332) суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 46 892 грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Покровського міського центру зайнятості Донецької області до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Державної служби України з питань праці.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.02.2022

Суддя Л. Г. Пукшин