Рішення № 103136981, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/4745/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси"

про стягнення 160195,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 160195,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем, як відправником вантажу згідно залізничної накладної №36538387, маси вантажу, що у відповідності з вимогами ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 судом відкрито провадження у справі №910/4745/21; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

13.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема на те, що згідно приписів п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом визначається зважуванням на вагонних вагах, а отже вантаж міг бути прийнятий до перевезення лише шляхом зважування, а не шляхом візуального огляду. Після зважування вантажу на кранових вагах, вантажовідправник вніс до п.24 накладної вагу 61700 цифрами, а агент комерційний станції Березовиця - Острів також записав вагу 61700 у накладну п.25, будь-якої іншої правильної ваги на момент прийняття вагону до перевезення не існувало і передбачити, що можлива інша правильна вага відповідач не міг.

Також, за твердженнями відповідача, необхідно врахувати зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо погодження залізничної накладної, які передбачені п.2.5 Порядку застосування електронного документообігу, пов`язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.11.2012 №690 та який передбачає, що працівник залізниці після перегляду ЕД (електронного документу) у разі погодження даних, зазначених у ЕД (електронного документу) накладає ЕЦП та передає ЕД вантажовідправнику, у разі непогодження даних не здійснює накладання ЕЦП та передає свої зауваження вантажовідправнику. Факт відповідності ваги залізниця засвідчила ще й шляхом накладання ЕЦП в графі 38 залізничної накладної, комерційний агент Фундалевич Н.М. 08.10.2020 о 16 год. 50 хв. наклала ЕЦП, а отже залізниця сама зважила вагон при прийманні до перевезення, визначила вагу, приняла дану вагу під свою охорону, на шляху прямування не зберегла вантаж.

Крім того, як зауважив відповідач у відзиві на позов, комерційний акт №482004/525 не може бути належним доказом у справі, так як складений з порушенням чинного законодавства, оскільки у відповідності до вимог ч.3 п.4 Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається у день зважування вагона з вантажем. На вантаж, що перебуває у дорозі комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню.

05.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив із клопотанням про визнання причин пропуску строку для її подання поважними та його поновлення.

Судом зазначений строк поновлено та прийнято відповідь на відзив до розгляду.

У вказаній відповіді на відзив позивач проти тверджень відповідача, наведених останнім у відзиві на позов, заперечив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 зі станції Березовиця-Острів Львівської залізниці відповідачем згідно із залізничною накладною №36538387 було здійснено відправлення вантажу (лом чорних металів, не поіменований в алфавіті, маса вантажу 61700 кг) у вагоні №60680469 на станцію призначення Роя Донецької залізниці.

Відповідно до накладної №36538387 відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси".

Зі змісту накладної №36538387 вбачається, що вага вантажу була визначена відправником - відповідачем, без участі представників позивача, спосіб визначення маси на кранових вагах заводський №463; завантаження вагону проводилося власними силами та засобами відправника.

14.10.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі актів загальної форми №38695 від 13.10.2020, №1173 від 14.10.2020 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №60680469 та складено комерційний акт №482004/525 від 14.10.2020. Результат вказаного переважування було зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах.

Згідно з вказаним комерційним актом під час перевірки маси вантажу у вагоні виявлено, що маса вантажу у вагоні, що фактично склала 60350 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 61700 кг, тобто на 1350 кг менше. Про наявність комерційного акту внесено відмітку до залізничної накладної №36538387.

У зв`язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, позивач на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати, а саме 160195,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст.23 Статуту залізниць України відправник повинен надавати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

За змістом п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній.

Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 п.1.1. яких трактує вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

У додатку №1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 5.5 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з ст.118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Застосовуючи ст.ст.118, 122 Статуту необхідно враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Відповідно до норм Статуту, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними.

Оскільки, вантаж було прийнято залізницею шляхом візуального огляду, згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.

Відповідачем не подано письмової вимоги на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону; відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону.

Правильність внесених до накладної №36538387 відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, в т.ч. і щодо маси вагону та вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника Слободяник Руслан Степанович.

Проставлення електронного підпису працівником залізниці на відповідній накладній, в силу положень Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.11.2010 №800, не свідчить про перевірку залізницею правильності зазначеної у ЕПД маси вантажу, а лише засвідчує можливість здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторство документа.

При цьому, положеннями ст.24 Статуту визначено саме право, а не обов`язок залізниці щодо перевірки на станції відправлення правильності зазначених відправником у накладній відомостей про вантаж.

Натомість в силу п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 визначення загальної маси вантажу (в т.ч. шляхом зважування) та зазначення її (а також способу її визначення) у накладній покладається на відправника такого вантажу.

Отже, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Невідповідність вказаної у накладній маси фактично засвідчено актами загальної форми та комерційним актом.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

14.10.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі актів загальної форми №38695 від 13.10.2020, №1173 від 14.10.2020 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №60680469 та складено комерційний акт №482004/525 від 14.10.2020. Результат вказаного переважування було зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах.

Згідно з вказаним комерційним актом під час перевірки маси вантажу у вагоні №60680469 виявлено, що маса вантажу у вагоні, що фактично склала 60350 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 61700 кг, тобто становить на 1350 кг менше. Про наявність комерційного акту внесено відмітку до залізничної накладної №36538387. Також, в комерційному акті зазначено, що вагон бездвірний, люки закриті. Вагон технічно справний.

Комерційний акт №482004/525 від 14.10.2020 підписаний в порядку п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України та є таким, що засвідчує невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній.

Відповідно до п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 на вантаж, що перебуває в дорозі комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, а у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Даний комерційний акт було складено 14.10.2020, тобто на наступну добу після виявлення порушення, що узгоджується з Правилами.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 160195,00 грн (5*32039,00 грн провізної плати за вагон, що зазначена у графі 31 залізничної накладної №36538387).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, а також Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі №910/6590/19, від 27.07.2021 у справі №910/17097/20.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у залізничній накладній №36538387 по вагону №60680469, підтверджений належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси".

Оцінюючи доводи позивача судом також враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене ст.6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Однак, всупереч викладеного вище, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наведених вище висновків суду, як і не надано доказів на підтвердження сплати спірної суми штрафних санкцій.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" про стягнення штрафу в сумі 160195,00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромресурси" (02105, м.Київ, пр.Соборності, будинок 7-а, ідентифікаційний код 42929987) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) штраф в сумі 160195 (сто шістдесят тисяч сто дев`яносто п`ять) грн та судовий збір в розмірі 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн 93 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені ст.ст.254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.02.2022.

Суддя М.Є.Літвінова