Рішення № 103136815, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 м. КиївСправа № 910/20613/21

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МД ПЛЮС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "К`ЮБІКА АМФ ЮКРЕЙН";

про: стягнення 105.913,61 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "К`ЮБІКА АМФ ЮКРЕЙН" (далі - відповідач) про стягнення 105.913,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з поставки товару за договором поставки, який укладений між сторонами спору у спрощений спосіб, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 105.913,61 грн., з яких: 96.681,24 грн. - основна заборгованість, 2.368,02 грн. - штраф та 6.864,35 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20613/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на загальну суму 96.681,24 грн., а саме: від 21.01.2021 № РС-00000001 на суму 70.762,80 грн. та від 21.01.2021 № РС-0000002 на суму 25.918,44 грн.

Вказані рахунки повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.01.2021 № 70.762,80 грн. та від 26.01.2021 № 781 на суму 25.918,44 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунків та отримання останнім оплати таких рахунків свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача 96.681,24 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2.368,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 6.864,35 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.10.2021 № 02/10-2021 в якій позивач зазначив про відсутність поставки оплаченого позивачем товару та можливе звернення до суду з позовом у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог такої претензії.

Приймаючи до уваги відсутність поставки відповідачем товару на користь позивача та звернення позивача до суду з позовом про стягнення попередньої оплати непоставленого товару в сумі 96.681,24 грн., за висновками суду, такий позов є вимогою позивача, в розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту поставки відповідачем товару або повернення позивачу попередньої оплати в сумі 96.681,24 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, позовні вимога про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді попередньої оплати в сумі 96.681,24 грн. підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді штрафу за невиконання зобов`язання з поставки товару суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, жодна із сторін спору не належить до таких суб`єктів.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, господарська санкція у вигляді штрафу, у разі порушення виконання зобов`язання з поставки товару, умовами укладеного між сторонами спору Договору не передбачена.

Приймаючи до уваги викладене вище позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді штрафу в сумі 2.368,02 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що в надісланій відповідачу претензії від 25.10.2021 № 02/10-2021 позивач не вимагав повернення попередньої оплати, зобов`язання відповідача за Договором було негрошовим.

Таким чином, заявлена позивачем підстава застосування до відповідача відповідальності, зазначеної у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України стосується порушення грошових зобов`язань, а тому не може бути застосована до порушення не грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 6.864,35 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Не дивлячись на те, що в прохальній частині позову та у заяві про усунення недоліків позовної заяви сума грошових коштів в розмірі 2.368,02 грн. заявлена позивачем у вигляді штрафу, в описовій частині позову така сума розрахована, як сума 3 % річних.

Проте, навіть якщо така сума була заявлена позивачем у вигляді стягнення з відповідача 3 % річних, вона не підлягала б задоволенню з огляду на те, що, як встановлено вище, зобов`язання відповідача за Договором було не грошовим, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Інші судові витрати позивача у вигляді витрат на відправлення поштою позовної заяви в сумі 500,00 грн. та комісії банку в сумі 100,00 грн. не підлягають розподілу між сторонами спору, оскільки позивачем не подано до суду жодних доказів їх понесення.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "К`ЮБІКА АМФ ЮКРЕЙН" (Україна, 46011, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, місто Тернопіль, вул.Сонячна, будинок 7, ідентифікаційний код: 39348789) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД ПЛЮС" (Україна, 08147, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка(з), вул.Сагайдачного, будинок 20-А, ідентифікаційний код: 41201564) заборгованість в сумі 96.681 (дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац