Рішення № 103136796, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа №910/17762/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 33 122,08 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 33 122,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №5908931-02-20-01 від 23.08.2018 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 33 122,08 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17762/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 03.11.2021 була надіслана Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" 04.11.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105481410114 була вручена відповідачу 10.11.2021.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 03.11.2021 є 10.11.2021 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105481410114 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/17762/21 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення іншим учасникам справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було подати відзив на позов у строк до 25.11.2021 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" (страховик), Акціонерним товариством "Укргазбанк" (вигодонабувач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №5908931-02-20-01 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.5 Договору строк його дії встановлено з моменту внесення першого страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок страховика і діє до 22.08.2023.

09.03.2021 близько 18 год. 16 хв. по вул. Замкова, 9 в м. Тернополі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_3 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2102, не був достатньо уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки при виїзді з двору будинку №16 по вул. Замковій, не надав переваги в русі автомобілю Renault Megane та автомобілю JAC S2, які рухалися по вулиці Замковій, та скоїв з ними зіткнення, в результаті чого всі автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт настання спірної ДТП підтверджується довідкою Управляння патрульної поліції в Тернопільській області №3021069527954908.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3б, 10.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі №607/4317/21, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з зверненням страхувальника до страховика за Договором із заявою на виплату 11.03.2021, позивачем на підставі страхового акту №2106620-1 від 09.04.2021, розраховано страхове відшкодування з урахуванням виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль" (СТО) рахунку №0000002426 від 02.04.2021 на суму 40 636,08 грн. та виконано свої зобов`язання за Договором з відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів на рахунок СТО у загальній сумі 35 722,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13286 від 09.04.2021. Згода вигодонабувача за Договором на здійснення виплати відповідачем коштів на рахунок СТО викладена у листі вих. №172/42344/2021 від 25.10.2021.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі №607/4317/21, спірна ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду автомобілю JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2102, VIN-код НОМЕР_4 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000329497 та договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000708126, що підтверджується інформацією з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісів №АР/000329497 та №АР/000708126.

Статтею 989 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що той самий об`єкт уже застрахований від тих саме ризиків, то новий договір страхування є нікчемним.

В той же час, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" є страховиком як за договором №АР/000329497, так і за договором №АР/000708126, відтак під час укладення договору №АР/000708126 було обізнане, що автомобіль ВАЗ 2102, VIN-код НОМЕР_4 , є застрахованим за договором №АР/000329497, тому відсутні підстави для висновку про нікчемність договору №АР/000708126.

Попри наведене, за інформацією з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України предметом договору №АР/000329497 було страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля ВАЗ 2102, VIN-код НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , а предметом договору №АР/000708126 - було страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля ВАЗ 2102, VIN-код НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

На практиці така ситуація виникає внаслідок здійснення продажу автомобіля на вторинному ринку та заключення новим власником договору ОСЦПВВНТЗ.

Водночас, враховуючи, що станом на дату настання спірної ДТП автомобіль ВАЗ 2102, VIN-код НОМЕР_4 , мав державний номерний знак НОМЕР_2 , що зафіксовано як у довідці Управляння патрульної поліції в Тернопільській області №3021069527954908, так і встановлено у постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі №607/4317/21, то суд приходить до висновку, що у даному випадку у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" виникли зобов`язання саме за договором №АР/000708126.

Договором (полісом) №АР/000708126 передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 09.03.2021.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду страховий акт №2106620-1 від 09.04.2021, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль" (СТО) рахунку №0000002426 від 02.04.2021 на суму 40 636,08 грн. та платіжне доручення №13286 від 09.04.2021 на суму 35 722,08 грн. з призначенням платежу - страхове відшкодування згідно страхового акту №2106620-1 від 09.04.2021 та договору №5908931-02-20-01 від 22.08.2018, страхувальник ОСОБА_1 , рахунок .№0000002426 від 02.04.2021.

З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов`язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Як вбачається із платіжного доручення №13286 від 09.04.2021, виплачені в якості страхового відшкодування за Договором кошти у розмірі 35 722,08 грн., були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль".

Із матеріалів справи вбачається, що фактично Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" здійснило страхову виплату виходячи із виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль" (СТО) рахунку №0000002426 від 02.04.2021 на суму 40 636,08 грн., однак за мінусом вартості зовнішнього лівого дзеркала заднього виду у розмірі 4 914,00 грн. (40 636,08 грн. - 4 914,00 грн. = 35 722,08 грн.).

У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль" (одним із видів діяльності якого за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.

Натомість, частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість. Такі висновки суду базуються на тому, що сума, перерахована згідно платіжного доручення №0000002426 від 02.04.2021, дорівнює сумі, зазначеній у рахунку №0000002426 від 02.04.2021 за мінусом вартості дзеркала заднього виду, а в останньому вказано, що вартість робіт з ремонту автомобіля JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням вартості матеріалів з ПДВ складає 40 636,08 грн.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Тернопіль" (індивідуальний податковий номер 376014319159) є платником податку на додану вартість з 03.08.2011, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Відтак, керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку про правомірність включення до виплаченого страхувальнику за Договором страхового відшкодування суми податку на додану вартість у розмір 5 953,68 грн. (6 772,68 грн. загального розміру ПДВ згідно рахунку - 819,00 грн. ПДВ за дзеркало заднього виду).

Отже, фактично позивачем сплачено страхувальнику за Договором страхове відшкодування у загальному розмірі 35 722,08 грн.

Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика), передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_6 про державну реєстрацію транспортного засобу рік випуску автомобіля JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 2018, а відтак на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7-ми років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю.

Наведені висновки також підтверджуються долученим позивачем до позовної заяви звітом №27172 від 10.06.2021, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" (сертифікат №229/21, виданий 22.03.2021 Фондом державного майна України), в якому визначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , дорівнює 0.

Керуючись нормами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого за Договором транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 35 722,08 грн.

Враховуючи визначені полісом №АР/000708126 розмір франшизи - 0 та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту, право на відшкодування якого перейшло до позивача, - 35 722,08 грн., відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 35 722,08 грн.

Попри наведене, позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до приписів ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

За приписами п. 35.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Таким чином, з огляду на норми статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків; зазначений у підпункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, від 03.10.2018 у справі №753/5293/16-ц, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц, від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, а також Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 у справі №758/16132/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц, 05.02.2020 у справі №748/1893/18, від 22.04.2021 у справі №754/5626/19, від 25.05.2020 у справі №910/10075/19 та від 25.11.2021 у справі №204/5314/18.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв`язку зі ст. 36 положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Прикметно, що формуючи у постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) правову позицію щодо того, що звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, від 03.10.2018 у справі №753/5293/16-ц, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц; від 11.12.2019 у справі №465/4287/15.

Водночас, у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на принцип добросовісності зазначила, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. При цьому, Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свою постанову від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, вказала, що Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону №1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Тобто, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 вчергове констатовано необхідність звернення потерпілої чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, до страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) із заявою про страхове відшкодування у порядку статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З наведеного вбачається, що у правовому регулюванні спірних правовідносин відсутня єдність судової практики на рівні як судів касаційної інстанції, так і Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язковості звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В той же час, суд відзначає, що приписи статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є чіткими, однозначними та передбачають умовою для отримання страхового відшкодування подання потерпілим чи іншою особою саме страховику (а не суду) та саме заяви про страхове відшкодування (а не позовної заяви), до якої законодавцем встановлено чіткі вимоги (відмінні від вимог до позовної заяви).

При цьому, дані приписи мають на меті надання можливості страховику за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ реалізувати закріплені в Законі права на отримання інформації та витребування документів задля встановлення всіх обставин страхового випадку, адже останній не є його учасником, а тим більше - суб`єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) (в тому числі, направивши на огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) свого працівника, аварійного комісара або експерта).

Виключно за наслідками вчинення вказаних дій, які зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем у положеннях статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку нездійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, може йтися про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором (полісом), що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №910/10075/19.

У статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Керуючись наведеним приписами законодавства та приймаючи до уваги, що спірна ДТП сталася 09.03.2021, позивач має право звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у строк до 09.03.2022.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ №АР/000708126 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов`язання може бути встановлений як договором, так і законом.

В даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено строк виконання зобов`язання із виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.

Визначені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки на вчинення певних дій (звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, строк розгляду даної заяви, строк для здійснення страхової виплати тощо) зумовлені суттю та специфікою страхової діяльності - страховик за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ не являється учасником делікту та фактично на оплатній основі відповідає в певній частині шкоди за вчинення винною особою правопорушення.

Відтак, законодавець, встановлюючи відповідні строки (строк в один рік з дати настання ДТП для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування; 90 днів з моменту одержання заяви для здійснення виплати страхового відшкодування та відповідних документів), мав на меті забезпечити можливість страховику (який, на відміну від страховика за договором КАСКО, не є обізнаним про настання страхового випадку до звернення до нього із заявою про страхове відшкодування та не є суб`єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) перевірити відомості щодо обставин настання страхового випадку (наприклад, перевірити чи не є такий випадок "страховим шахрайством") та перевірити вірність визначеного розміру шкоди.

Також враховуючи зумовлену специфікою страхової діяльності велику кількість страхових випадків, які настають щоденно, встановлення даних строків надає можливість страховику планувати свою фінансову діяльність та рівномірно розподіляти витрати на виплату страхового відшкодування з метою недопущення настання неплатоспроможності такого суб`єкта господарювання.

Нехтування встановленими Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строками нічим іншим не відрізняється від нехтування встановленими договором строками.

Таким чином, якщо керуватись логікою, що оскільки вказаним Законом не передбачено обов`язку досудового врегулювання даного спору, а відтак визначені для страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ строки не мають значення, то за такою ж логікою можна нехтувати встановленим кредитним договором строком на повернення кредиту, встановленим договором строком на виконання робіт, встановленим договором поставки строком на оплату поставленого товару тощо та в будь-який момент звернутись до суду із позовом про стягнення коштів/повернення попередньої оплати/зобов`язання виконати підрядні роботи тощо, незалежно від настання чи ненастання строку на виконання таких обов`язків, оскільки у вказаних правовідносинах законом також не визначено обов`язку досудового врегулювання спору.

Однак, як вбачається з усталеної судової практики в інших категоріях спорів якщо станом на дату розгляду справи по суті у відповідача не наступив строк виконання зобов`язання, суди відмовляють у задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права у позивача. При цьому, у таких рішеннях суди не посилаються на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002, оскільки загальновідомою є різниця між претензією, як досудовою формою врегулювання спору, та вимогою, з направленням якої пов`язане настання строку виконання зобов`язання (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" або інші норми в залежності від спірних правовідносин сторін), в той час як сплив визначеного законом строку дає підстави для кваліфікації такого зобов`язання як простроченого.

Звернення потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, безпосередньо до суду має своїм наслідком ситуацію, коли позов пред`являється до дати настання обов`язку із здійснення виплати та навіть до дати початку перебігу встановленого законом строку для виконання зобов`язання та, враховуючи, що дана категорія справ в тотальній більшості випадків розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, тобто, строк її розгляду повинен не перевищувати 60 календарних днів, то фактично станом на дату розгляду справи строк виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ свого обов`язку з здійснення страхової виплати є таким, що не настав.

Суд погоджується, що вказаним Законом не передбачено обов`язку потерпілого або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про страхове відшкодування, однак в даному випадку одержання страхового відшкодування це право особи, яке остання може реалізовувати або не реалізовувати.

У разі якщо потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, бажає реалізувати своє право та одержати страхове відшкодування, то відповідно має вчинити визначені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дії - звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про виплату страхового відшкодування, яка повинна відповідати встановленим ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимогам, та долучити до такої заяви передбачені цією ж статтею документи.

Саме з моментом подання у передбаченому ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку заяви даний Закон пов`язує виникнення у страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ обов`язку з виплати страхового відшкодування, початок перебігу строку на виконання такого обов`язку та відповідно відповідальність за порушення такого строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на дату розгляду даного спору права позивача не були порушені, а відповідачем не було прострочено виконання свого обов`язку з здійснення страхового відшкодування, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" не зверталось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату страхового відшкодування за подією спірної ДТП в порядку ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, судом взято до уваги, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 не є остаточним судовим рішенням (справу №465/4287/15 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції), в той час як постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 та від 14.12.2021 у справі №147/66/17 є остаточним судовим рішенням.

До того ж, правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к передбачає, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не є обов`язковим.

Тобто, правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, поширюється на вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, на що звертав увагу Верховний Суду у своїй постанові від 25.02.2021 у справі №643/4766/17.

В свою чергу, правова позиція з приводу обов`язковості звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 та від 14.12.2021 у справі №147/66/17, постановах Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №910/10075/19, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 24.04.2019 у справі №643/19957/15-ц, від 02.12.2018 у справі №641/8243/14-ц, від 14.06.2018 у справі №357/9466/15-к, а також постановах Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №910/7736/20, від 15.02.2021 у справі №910/9468/20, від 30.11.2020 у справі №910/7452/20.

Попри наведене, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000708126, а отже останнє все ж таки має обов`язок здійснити страхове відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок спірної ДТП, проте строк виконання такого обов`язку станом на дату розгляду справи №910/17762/21 не настав.

При цьому, позивач вправі звернутись до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату спірного страхового відшкодування до 09.03.2022, а у разі ігнорування відповідачем даного звернення або прийнятті рішення про відмову у страховій виплаті Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" буде вимушене повторно звернутись до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Відтак, з огляду на відсутність єдності судової практики з даного питання навіть на рівні Великої Палати Верховного Суду та наявність у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" обов`язку здійснити страхове відшкодування матеріального збитку, завданого автомобілю JAC S2, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок спірної ДТП, суд, з метою процесуальної економії та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, вбачає за необхідне задовольнити вимогу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 33 122,08 грн.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату судового збору.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №906/201/21 зазначено, що суд має застосовувати приписи частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Судом встановлено, що звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, а відповідачем не було порушено (прострочено) виконання своїх зобов`язань із виплати страхового відшкодування.

Водночас, якби Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" добросовісно виконувало покладені на нього ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язки в частині звернення із заявою про здійснення страхового відшкодування, відповідач (страховик за полісом) мав би можливість розпочати розслідування страхової події, за наслідками якого виплатити позивачу страхове відшкодування в позасудовому порядку. Відтак, оскільки позивачем не виконано покладених на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язків, то саме він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки, на що, зокрема, звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Таким тягарем є понесення судових витрат за розгляд спору, в якому ініціатор спору недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди.

Отже фактично спір у справі №910/17762/21 виник внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", а тому на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати позивача на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо".

Керуючись статтями 13, 14, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 33 122 (тридцять три тисячі сто двадцять дві) грн. 08 коп. Видати наказ.

3. Судові витрати позивача на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.02.2022.

Суддя Р.В. Бойко