Рішення № 103136790, 31.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2022Справа № 910/16869/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Державного підприємства завод "Арсенал"

про стягнення 2 747 906,07 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Путієнко Є.В., довіреність № НРР928970 від 24.01.2021; Кошель І.М., довірені сит № НМС186209 від 10.03.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства завод «Арсенал» про стягнення 2 747 906,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов Договору про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-58-20 від 28.08.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

02.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.12.2021.

25.11.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

06.12.2021 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 06.12.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 10.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.12.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 10.01.2022 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 10.01.2022, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2022.

У судове засідання 31.01.2022 представники відповідача з`явились, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2020 року між Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» (далі - сторона 1, позивач) та Державним підприємством завод «Арсенал» (далі - сторона 2, відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-58-20 (далі - Договір), за умовами якого сторона 1 зобов`язується забезпечувати електричною енергією приміщення сторони 2, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та вказані у Додатку № 1 до Договору. Сторона 2 зобов`язується відшкодовувати стороні 1 витрати за використану електричну енергію, а також за перетікання реактивної електроенергії (по ІІІ категорії надійсності споживачів, згідно «Правил улаштування електроустановок»).

23 вересня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункти 3.9 та 8.1 Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість використаної енергії визначається згідно показань лічильників та розрахунковим методом згідно Додатку № 1 до Договору. Кількість використаної електричної енергії вказується у актах приймання-передавання енергоресурсів (далі - акти), що складаються представниками сторін.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість використаної 1 кВт год електричної енергії визначається як сума тарифу електропостачальника та тарифу на послуги розподілу електричної енергії і зазначається в акті приймання-передавання енергоресурсів. Вартість 1 кВт год електричної енергії може змінюватись зі зміною складових тарифу, в установленому порядку нормативними документами уповноважених державних органів і є обов`язковим для сторін за цим Договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.

За умовами п. 3.3 Договору авансовий платіж за електричну енергію у розмірі 50% вартості заявленої кількості електричної енергії за поточний місяць, згідно п. 3.9, сторона 2 здійснює до 15 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється стороною 2 протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, складеного стороною 1, на підставі підписаного сторонами Акту за звітний місяць.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що сторона 2 зобов`язується протягом п`яти робочих днів, після отримання та підписання акту, направити 1 підписаний примірник стороні 1.

У відповідності до п. 3.9 Договору орієнтовна вартість Договору становить 5 832 000,00 грн. у т.ч. ПДВ. Максимальна кількість використаної електричної енергії становить 2 430 000 кВт год у тому числі, помісячно: липень 200 000, Серпень 340 000, вересень 360 000, жовтень 395 000, листопад 478 000, грудень 657 000.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року включно, а у частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони встановлюють, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 1 липня 2020 року (п. 8.1 та п. 8.2 Договору).

Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, що підтверджується актами здачі надання послуг приймання-передавання енергоресурсів за листопад 2020 року на суму 1 070 498,51 грн. та за грудень 2020 року на суму 1 711 706,82 грн., однак відповідач за послуги не розрахувався, в зв`язку з чим, станом на день складання позовної заяви, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 896 205,33 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 635 936,26 грн., інфляційні втрати в розмірі 60 615,49 грн., 3% річних в розмірі 20 718,20 грн. та штраф в розмірі 134 430,79 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не враховано положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в зв`язку з чим невірно обраховано пеню, розмір якої за заявлений позивачем період складає 59 915,79 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято надані позивачем послуги у період з листопада 2020 року по грудень 2020 року, що підтверджується підписаними без заперечень та зауважень Актами здачі надання послуг приймання-передавання енергоресурсів за листопад 2020 року на суму 1 070 498,51 грн. та за грудень 2020 року на суму 1 711 706,82 грн.

На виконання умов Договору, позивач також виставлено рахунки-фактури № 9391/11 від 02.12.2020 на суму 1 070 498,51 грн. та № 9432/12 від 04.01.2021 на суму 1 711 706,82 грн.

Відповідач в свою чергу, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, свої зобов`язання за Договором виконав лише частково, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 896 205,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.3 Договору авансовий платіж за електричну енергію у розмірі 50% вартості заявленої кількості електричної енергії за поточний місяць, згідно п. 3.9, сторона 2 здійснює до 15 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється стороною 2 протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, складеного стороною 1, на підставі підписаного сторонами Акту за звітний місяць.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 896 205,33 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 896 205,33 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 896 205,33 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 635 936,26 грн., інфляційні втрати в розмірі 60 615,49 грн., 3% річних в розмірі 20 718,20 грн. та штраф в розмірі 134 430,79 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не враховано положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в зв`язку з чим невірно обраховано пеню, розмір якої за заявлений позивачем період складає 59 915,79 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 Договору за прострочення строків оплати платежів, що зазначені в п. 3.3 Договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, до повного розрахунку за використану електричну енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 59 896,73 грн.

В свою чергу, пунктом 5.4 Договору сторонами узгоджено, що в разі порушення стороною 2 строків щомісячних розрахунків, передбачених п. 3.3 Договору, на термін більший ніж 10 календарних днів сторонам 2 сплачує стороні 1 додатковий штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченої електричної енергії.

Таким чином, оскільки відповідачем прострочено сплату відповідачу суми у розмірі 896 205,33 грн. на строк понад 10 календарних днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 134 430,79 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 20 718,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 60 615,49 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" (01010, місто Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 14310520) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (01010, місто Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 14307357) заборгованість в розмірі 896 205 (вісімсот дев`яносто шість тисяч двісті п`ять) грн. 33 коп., пеню в розмірі 59 896 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 20 718 (двадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 60 615 (шістдесят тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 49 коп., штраф в розмірі 134 430 (сто тридцять чотири тисяч чотириста тридцять) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 724 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.02.2022

Суддя О.А. Грєхова