Рішення № 103136759, 10.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/17739/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурбон»

про стягнення 663 253,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» (надалі - ТОВ «Донбаснафтопродукт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурбон» (надалі - ТОВ «Гурбон») про стягнення 663 253,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем робіт за договором підряду №25/08/20 від 25.08.2020, у зв`язку з чим позивач просить повернути суму сплаченого авансового платежу у розмірі 606 756,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 56 497,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Гурбон» поштовим відправлення за №0105481436083, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 03.11.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

25.08.2020 між ТОВ «Донбаснафтопродукт» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Оптімабудмонтаж», яке змінило назву та на момент розгляду справи по суті має найменування ТОВ «Гурбон», (підрядник) було укладено договір підряду №25/08/20 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені в кошторисі (додаток №1 до договору) щодо об`єкту: «Виконання робіт по влаштуванню пожежного водоймища, під`їзної дороги, обвалування, оглядової ями на нафтобазі ТОВ «Донбаснафтопродукт» Донецька обл., м. Слав`янськ, вул. Добровольського, 13», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що договірна ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором, зазначена в кошторисі (Додаток №1), становить 866 820,00 грн. з ПДВ (вісімсот шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять гривень), у тому числі ПДВ у розмірі 20%, що становить 144 470,00 (сто сорок чотири тисячі чотириста сімдесят гривень). Кошторис за договором є твердим та підлягає зміні виключно за погодженням сторін. Керуючись ст. 3 ст. 6 ЦКУ сторони погодили відступити від умов абзацу другого ч. 5 ст. 844 ЦКУ та погодили, що після укладення цього договору підрядник не має права вимагати збільшення кошторису у зв`язку із будь-яким зростанням (істотним або неістотним) вартості матеріалів та/або устаткування та/або робіт (послуг) що виконуються (надаються підряднику третіми особами). Сторони погодили, що в разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник не має права вимагати розірвання договору.

Згідно з п. 2.1 Договору підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання ним авансового платежу від замовника.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є Додатком №2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час.

Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору фінансування та розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника. На протязі 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору замовник сплачує на користь підрядника авансовий платіж у розмірі 100% від вартості матеріальних ресурсів та обладнання, необхідних для виконання будівельних робіт по даному договору, що становить 606 774,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ у розмірі 20%, що становить 101 129,00 грн., зазначений у додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 10.1 Договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт, форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Із змісту графіка виконання робіт, який є додатком №2 до Договору, вбачається, що загальний строк виконання робіт становить 50 календарних днів.

На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж на підставі Договору у загальному розмірі 606 756,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №А185408 від 24.09.2020 та №А185880 від 02.10.2020.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з виконання робіт за Договором, у зв`язку з чим позивач просить повернути суму авансового платежу у розмірі 606 756,00 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріалами справи (платіжні доручення №А185408 від 24.09.2020 та №А185880 від 02.10.2020) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача авансового платежу на підставі Договору у загальному розмірі 606 756,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст. 843, 846 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач зобов`язаний був розпочати роботи не пізніше 12.10.2020, а закінчити не пізніше 01.12.2020, проте в матеріалах справи не міститься доказів як початку робіт, так і їх закінчення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання будь-яких робіт на підставі Договору, а станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

З урахуванням того, що судом встановлений факт не виконання відповідачем своїх зобов`язань з виконання робіт за Договором, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Гурбон» зобов`язане повернути ТОВ «Донбаснафтопродукт» отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 606 756,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання з виконання робіт за Договором у розмірі 56 497,67 грн.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з виконання робіт за Договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно з п. 12.2.2 Договору у разі порушення підрядником зобов`язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а так само в разі якщо підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту, коли він повинен був їх розпочати, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що сторони умовами Договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання робіт штрафу від суми договору, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф та пеня, застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Суд відзначає, що із змісту п. 12.2.2 Договору та положень ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України вбачається, що за своєю правовою природою передбачений штраф є пенею.

Судом досліджено розрахунок позивача та встановлено, що нарахування здійснено за період з 01.12.2020 по 01.06.2021, проте, враховуючи встановлений судом строк виконання зобов`язання з виконання робіт за Договором, нарахування пені за 01.12.2020 є неправомірним, оскільки в цей день прострочення виконання зобов`язання не було.

Здійснивши власний розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання робіт за Договором у розмірі 56 172,97 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Гурбон» на користь ТОВ «Донбаснафтопродукт» передоплати у розмірі 606 756,00 грн. та пені у розмірі 56 172,97 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 324,70 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурбон» (02132, м. Київ, вул. Зарічна, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 42459111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» (69091, Запорізька обл., м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 71-А, кімната 904; ідентифікаційний код 24811068) заборгованість у розмірі 606 756 (шістсот шість тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 56 172 (п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят дві) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 9 943 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 93 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий