Рішення № 103136606, 25.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2022Справа № 910/13121/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/13121/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Хімексі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК"

про стягнення 2436188,56 грн

Представники учасників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Хімексі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (далі - відповідач) про стягнення 2436188,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлений строк не виконав зобов`язань щодо оплати простих векселів (серії АА 2832116 від 30.08.2019, серії АА 2832115 від 30.08.2019, серії АА 2832119 від 05.09.2019, серії АА 2832120 від 23.09.2019, серії АА 2832122 від 25.09.2019, серії АА 2832123 від 27.09.2019, серії АА 2832131 від 28.02.2020, серії АА 2832133 від 18.03.2020), у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2436188,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13121/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні 28.09.2021 відповідачем подано клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву з підстав не отримання ним копії позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Також, у судовому засіданні 28.09.2021 відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/14477/21. Подана заява обґрунтована тим, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за векселями, в той же час в межах іншого провадження ці векселі визнаються такими, що не мають вексельної сили.

У судовому засіданні 28.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження відповідачу процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до 04.10.2021 та відкладення підготовчого засідання на 26.10.2021.

Так, за приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, який встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" строку для подачі відзиву на позовну заяву до 04.10.2021, зважаючи на те, що згідно з інформації з офіційного сайту "Укрпошта" розділ "Трекінг відправлень" слідує, що поштове відправлення з копією позовної заяви і доданих до неї додатків з трек-номером №0505009906210 не було вручено відповідачу.

28.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення щодо зупинення провадження у справі.

05.10.2021, який відправлений суду засобами поштового зв`язку 02.10.2021, через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з підстав того, що векселі не мають вексельної сили, оскільки були передані позивачу на підставі актів приймання-передачі векселів в забезпечення виконання зобов`язань за договором № 17-01/14 від 03.01.2014, за яким не існувало заборгованості, а позовні вимоги заявлені на підставі договору № 07-01-16 від 06.01.2016 та на час їх видачі, загальні збори товариства не приймали рішення про уповноваження директора на видачу векселів, що вказує про перевищення директором повноважень. Також відповідач зазначає, що позивач порушив строки, визначені у векселях №№ 283115, 283116 від 30.08.2019, щодо пред`явлення їх до оплати - не раніше 07.11.2019.

11.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що поставка товару була здійснена саме на підставі договору №07-01-2016 від 06.01.2016, про що свідчать належним чином оформлені накладні, які підписані сторонами без заперечень, в той час як в актах приймання-передачі векселів містяться технічні помилки. При цьому, зауважує на тому, що в якості оплати за поставлений товар за вказаним договором відповідач видав позивачеві векселі номінальною вартістю, що відповідає вартості поставленого товару за конкретною накладною, а можливість розрахунку за допомогою векселів передбачена умовами п. 2.4 укладеного між сторонами договору. Також наголошує на тому, що відповідач не надав докази, які б підтверджували виключну компетенцію загальних зборів товариства з прийняття рішення щодо видачі векселів в якості оплати за продукцію, а відтак директор діяв в межах повноважень.

В судовому засіданні 26.10.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.11.2021.

10.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, за якою просить стягнуту борг на підставі договору №07-01-16 від 06.01.2016, а не векселів, які видані з метою виконання зобов`язання за договором №07-01-16 від 06.01.2016.

В судовому засіданні 16.11.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 03.12.2021.

Підготовче засідання, призначене на 03.12.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 підготовче засідання у справі призначено на 23.12.2021.

20.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій не підтримує раніше подану ним заяву про зміну підстав позову (вх. №406 від 09.11.2021) і просить залишити її без розгляду.

В судовому засіданні 23.12.2021 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача та залишення без розгляду заяви про зміну підстав позову, відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі. При цьому, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 18.01.2022.

Згідно приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В той же час, за приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України диспозитивність належить до основних засад (принципів) господарського судочинства.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що на момент подання заяви про залишення без розгляду заява про зміну предмету позову не вирішена по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення її без розгляду.

В свою чергу, за результатом розгляду заяву відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/14477/21 судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду вказаної справи, так як у вказаній справі 01.12.2021 Господарським судом міста Києва прийнято рішення, і докази його оскарження у апеляційному порядку станом на 23.12.2021 до суду не надані.

В судовому засіданні 18.01.2022 судом у відповідності до вимог ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.01.2022.

Представник позивача у судове засіданні 25.01.2022 не з`явився втім про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить протокол судового засідання від 18.01.2022, в якому був присутній представник позивача. Представник відповідача також у судове засідання не з`явився, втім у поданій заяві від 17.01.2022 просив розгляд справи по суті провести за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, а відповідач подав заяву про розгляд справи по суті без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У нарадчій кімнаті 25.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Хімексі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (покупець) було укладено договір №07-01-16 (далі - договір), за умовами пункту 1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю поліетилен високого та низького тиску (далі - продукція), в асортименті, кількості та за цінами, які вказані в таблиці, загальною вартістю 232444440,00 грн, а покупець - прийняти та оплатити її на умовах цього договору.

Пунктом 2.4 договору визначено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції або шляхом виписки та передачі простого товарного векселя протягом 2-х банківських днів з дати поставки. Погашення векселя здійснюється за номіналом протягом 60 календарних днів.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018. В частині фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання двома сторонами (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.2 договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомила про намір його припинення за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Доказів припинення вказаного договору у спірний період сторонами суду не надано, а отже даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 2436188,56 грн, що підтверджується накладними: №1208 від 30.08.2019 на суму 357588,00 грн; №1210 від 30.08.2019 на суму 357588,00 грн; №1243 від 05.09.2019 на суму 39006,00 грн; №1322 від 23.09.2019 на суму 673608,00 грн; №1333 від 25.09.2019 на суму 344004,00 грн; №1356 від 27.09.2019 на суму 348756,00 грн; №291 від 28.02.2020 на суму 151254,00 грн та №411 від 18.03.2020 на суму 164384,56 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

В свою чергу, відповідач в рахунок оплати поставленого товару видав векселі: серії АА 2832115 від 30.08.2019, номінальною вартістю 357588,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 07.11.2019; серії АА 2832116 від 30.08.2019, номінальною вартістю 357588,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 07.11.2019; серії АА 2832119 від 05.09.2019, номінальною вартістю 39006,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 13.11.2019; серії АА 2832120 від 23.09.2019, номінальною вартістю 673608,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 01.12.2019; серії АА 2832122 від 25.09.2019, номінальною вартістю 344004,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 03.12.2019; серії АА 2832123 від 27.09.2019, номінальною вартістю 348756,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 05.12.2019; серії АА 2832131 від 28.02.2020, номінальною вартістю 151254,00 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 07.05.2020 та серії АА 2832133 від 18.03.2020, номінальною вартістю 164384,56 грн зі строком оплати - за пред`явленням, але не раніше 26.05.2020.

Вказані векселі видані відповідачем на ім`я позивача (Приватне акціонерне товариство "Хімексі") як особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, які підписані директором ТОВ "УНІ-ПАК" Іваненко О.В. та головним бухгалтером Парубченко Т.В.

Векселі передані відповідачу на підставі актів приймання-передачі векселів від 30.08.2019, від 05.09.2019, від 23.09.2019, від 25.09.2019, від 27.09.2019, від 28.02.2020 та від 18.03.2020, які підписані сторонами та містять інформацію, що векселеотримувач ПрАТ "Хімексі" прийняв, а векселедавець ТОВ "УНІ-ПАК" передав у забезпечення заборгованості свій власний, належним чином оформлений вексель.

Позивач пред`явив векселі до оплати, про що сторонами складено акти пред`явлення векселя до оплати, а саме: вексель серії АА 2832115 від 30.08.2019 пред`явлений до оплати 30.08.2019; вексель серії АА 2832116 від 30.08.2019 пред`явлений до оплати 30.08.2019; вексель серії АА 2832119 від 05.09.2019 пред`явлений до оплати 13.11.2019; вексель серії АА 2832120 від 23.09.2019 пред`явлений до оплати 01.12.2019; вексель серії АА 2832122 від 25.09.2019 пред`явлений до оплати 03.12.2019; вексель серії АА 2832123 від 27.09.2019 пред`явлений до оплати 05.12.2019; вексель серії АА 2832131 від 28.02.2020 пред`явлений до оплати 07.05.2020 та вексель серії АА 2832133 від 18.03.2020 пред`явлений до оплати 26.05.2020.

Втім, відповідач не виконав свої зобов`язання після пред`явлення векселів до оплати, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач пред`явивши вимогу про оплату 30.08.2019, порушив строки пред`явлення такої вимоги по оплаті векселя серії АА 2832115 від 30.08.2019 та векселя серії АА 2832116 від 30.08.2019, оскільки у них встановлений строк оплати за пред`явленням, але не раніше 07.11.2019. При цьому, відповідач наголошує на тому, що векселі видані в забезпечення виконання зобов`язань не за договором №07-01-16 від 06.01.2016, а за договором № 17-01/14 від 03.01.2014, заборгованість за яким відсутня та їх видача відбулась з перевищенням повноважень директором товариства, які передбачені статутом, зокрема, без рішення загальних зборів учасників, до виключної компетенції яких віднесено вирішення даного питання.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

За статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

При цьому, простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов`язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов`язання надає векселедержателю (власнику чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002р. № 508, векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

За приписами статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до статей 2, 76 Уніфікованого закону вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя. Пред`явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

З огляду на положення вищевказаних норм законодавства, боржник за векселем зобов`язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред`явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред`явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред`явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Частиною першою статті 11 та статтею 13 Уніфікованого закону встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

За змістом статті 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Таким чином, особа, в якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов`язок особи, якій пред`явлено вимогу за векселем. У разі пред`явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов`язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов`язання, крім випадків, передбачених статтею 17 Уніфікованого закону.

З наявних у матеріалах справи копій вищевказаних векселів вбачається, що їх було передано відповідачу шляхом індосаменту, відтак відповідач є законним векселедержателем.

При цьому, Уніфікований закон пов`язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з відсутністю будь-якого з обов`язкових реквізитів, тобто виключно з дефектом форми таких векселів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/12179/17.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14477/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" до Приватного акціонерного товариства "Хімексі" про визнання простих векселів серії АА 2832115 від 30.08.2019, серії АА 2832116 від 30.08.2019, серії АА 2832119 від 05.09.2019, серії АА 2832120 від 23.09.2019, серії АА 2832122 від 25.09.2019, серії АА 2832123 від 27.09.2019, серії АА 2832131 від 28.02.2020 та серії АА 2832133 від 18.03.2020 такими, що не мають вексельної сили, з підстав того, що на час видачі спірних векселів у ТОВ "Уні-Пак" були відсутні зобов`язання щодо оплати товару за договором №17-01/14 від 03.01.2014, в забезпечення сплати заборгованості за яким були видані спірні векселі, строк дії договору №17-01/14 від 03.01.2014 на час видачі векселів закінчився, а загальними зборами ТОВ "Уні-Пак" не приймалось рішення про надання дозволу директору Іваненко О.В. підписувати такі векселі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14477/21, яке набрало законної сили 30.12.2021, відмовлено в позові.

Під час розгляду справи №910/14477/21 судом встановлено, що директор ТОВ "Уні-Пак", підписуючи спірні векселі, діяв у відповідності до норм чинного законодавства та установчих документів, а також факт укладення сторонами договору №07-01-16 від 06.01.2016, яким було погоджено умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів, за яким і було саме передано відповідачем, а позивачем, у свою чергу, прийнято продукцію, у зв`язку з чим визнано безпідставними доводи ТОВ "Уні-Пак" про відсутність зобов`язання перед ПрАТ "Хімексі" щодо оплати товару та закінчення строку дії Договору №17-01/14 від 03.01.2014.

При цьому суд встановив, що в силу припису ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у зв`язку з видачею векселів у ТОВ "Уні-Пак" припинилися грошові зобов`язання за Договором №07-01-16 від 06.01.2016 та виникли зобов`язання щодо платежу за векселями.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 року в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Таким чином, факт правомірності підписання директором ТОВ "УНІ-ПАК" векселів та їх видачі саме на підставі умов п. 2.4 договору № 07-01-16 від 06.01.2016, який передбачав можливість розрахунку за допомогою векселів, має преюдиційне значення у даній справі і не підлягає повторному доказуванню.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

У відповідності до статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

При цьому, уніфікований вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред`явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред`явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Під час розгляду справи встановлено, що спірні векселі видані зі строком платежу - за пред`явленням, але векселедавець встановив дату, за якою вексель не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. Векселі складені у місті Києві із зазначенням дати їх складання, а також із зазначенням місця, в якому повинен бути здійснений платіж - місто Київ.

Як встановлено судом, позивач пред`явив векселі до оплати у місті Києві, про що сторонами складено акти пред`явлення векселя до оплати, які підписані сторонами без заперечень.

За висновками суду, датою, з якою пов`язується настання строку оплати за векселями у даній справі слід вважати дату отримання відповідачем вимоги про оплату векселя (складання сторонами відповідного акту пред`явлення векселя до оплати), але не раніше дати, що зазначена векселедавцем у векселі до настання якої вексель може бути пред`явленим для платежу.

Чинне вексельне законодавство дозволяє векселедержателю пред`явити до оплати простий вексель зі строком платежу за пред`явленням у будь-який час протягом одного року від дати його складання, а в разі встановлення дати, до настання якої вексель може бути пред`явленим для платежу, такий річний строк розпочинається від зазначеної дати. При цьому, наслідки пред`явлення векселя до оплати раніше установленої векселедавцем дати Уніфікованим законом не встановлені та не скасовують обов`язок з його оплати.

Як встановлено приписами статті 53 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі після закінчення строків, встановлених: для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред`явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов`язаних осіб, за винятком акцептанта. У разі непред`явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі, якщо тільки із змісту умови не випливає, що трасант лише мав на увазі звільнити себе від відповідальності за акцепт. Якщо застереження про строк для пред`явлення міститься в індосаменті, то тільки індосант може посилатися на нього.

Статтею 78 вказаного Закону визначено, що векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Отже, у разі непред`явлення до платежу переказного векселя у встановлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов`язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред`явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у значений строк від дати складання чи пред`явлення не пред`явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 253 ЦК України прострочення виконання зобов`язання з оплати векселів починається на наступний день від дати, що встановлена відповідачем та до настання якої вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу, а саме для векселя: серії АА 2832115 від 30.08.2019 прострочення розпочинається з 08.11.2019; серії АА 2832116 від 30.08.2019 прострочення розпочинається з 08.11.2019; серії АА 2832119 від 05.09.2019 прострочення розпочинається з 14.11.2019; серії АА 2832120 від 23.09.2019 прострочення розпочинається з 02.12.2019; серії АА 2832122 від 25.09.2019 прострочення розпочинається з 04.12.2019; серії АА 2832123 від 27.09.2019 прострочення розпочинається з 06.12.2019; серії АА 2832131 від 28.02.2020 прострочення розпочинається з 08.05.2020 та серії АА 2832133 від 18.03.2020 прострочення розпочинається з 27.05.2020.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов`язання з оплати виданих ним векселів не було виконано після їх пред`явлення до оплати та настання строку платежу, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення заборгованості в сумі 2436188,56 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про порушення позивачем строків для пред`явлення векселя серії АА 2832115 від 30.08.2019 та векселя серії АА 2832116 від 30.08.2019 до платежу раніше визначеної векселедавцем дати, оскільки, як було зазначено вище, такі дії векселедержателя не впливають на обов`язок оплатити вексельне зобов`язання після настання зазначеної у векселі дати, яка на час розгляду справи настала.

Не приймає суд і доводи відповідача про відсутність заборгованості за договором поставки №17-01/14 від 03.01.2014 в забезпечення виконання зобов`язань за яким видані спірні векселя та їх видача директором з перевищенням повноважень, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №910/14477/21 було встановлено, що директор ТОВ "УНІ-ПАК", підписуючи спірні векселі, діяв у відповідності до норм чинного законодавства та установчих документів, а видача векселів здійснена саме за укладеним сторонами договором №07-01-16 від 06.01.2016, яким було погоджено умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів, що має преюдиційне значення і не підлягає повторному доказуванню у даній справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Хімексі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" про стягнення 2436188,56 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.136, корпус 2; ідентифікаційний код 30371359) на користь Приватного акціонерного товариства "Хімексі" (01042, м. Київ, вул. Чеська, буд. 1/22; ідентифікаційний код 23737832) борг у розмірі 2436188 (два мільйони чотириста тридцять шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 56 коп та судовий збір у розмірі 36542 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок дві) грн 82 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2022.

Суддя Т.В. Васильченко