Рішення № 103136308, 10.02.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9369/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Філм Групп", с. Дослідне Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс", м. Дніпро

про стягнення 23 590,53 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" заборгованість у розмірі 23 590,53 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 18 197,94 грн.;

- пеня у розмірі 2 818,80 грн.;

- 3 % річних у розмірі 592,00 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 1 981,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №071020 від 07 жовтня 2020 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 23.10.2020 по 23.11.2021 у сумі 592,00 грн. та інфляційні збитки за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року.

На підставі пункту 7.2.1 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 2 818,80 грн. за загальний період з 23.10.2020 по 23.11.2021.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00грн та адвокатські витрати у розмірі 3250,00грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 справу №904/9369/21 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 49000, м. Дніпро, вул. С. Подолинського, 31Ж.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 44-46).

Супровідним листом №904/9369/21/84/22 від 04.01.2022 господарський суд повторно направив на адресу відповідача копію ухвали суду від 13.12.2021 про відкриття провадження у справі №904/9369/21.

Направлений судом на адресу відповідача супровідний лист повернутий підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 48-51).

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10 статті 242 цього Кодексу).

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв`язок", п.п. 101, 110 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали відбулося через незабезпечення відповідачем вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" (покупець) укладено договір поставки №071020 (а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати в порядку та на умовах, визначених цим договором у власність товар (надалі іменується "товар"), а покупець прийняти та сплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором товар за цінами, в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Постачальник і покупець підтверджують, що укладання та виконання ними умов даного договору не суперечить цілям їх діяльності, положенням їх засновницьких документів або інших локальних актів (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачання товару за цим договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених постачальником замовлень покупця. Покупець надає замовлення продавцю в наступному порядку:

покупець зобов`язується сповіщати постачальника про свій намір здійснити чергову закупівлю товару (партії товару) шляхом оформлення замовлення, складеного у довільній формі, в якому зазначає кількість та асортимент товару (партії товару). Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі, зокрема але не обмежуючись: електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, тощо (на розсуд постачальника). За вимогою постачальника, замовлення повинно направлятись у письмовій формі (в т.ч. поштою або вручатися під розписку) (п. 2.1.1);

постачальник на основі отриманого замовлення і за наявності товару на складі, в розумні строки складає рахунок-фактуру та надсилає його в будь-якій зручній формі покупцю для узгодження (п. 2.1.2).

Товар поставляється покупцеві в упаковці, яка визначається виробником, а також забезпечує збереження цілісності товару при його транспортуванні та належному виконанні робіт щодо його завантаження чи розвантаження з врахуванням можливих перевалок (п. 3.2 договору).

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженим представником покупця в присутності уповноваженого представника постачальника (п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін та визначається у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, згідно замовлень на кожну партію товару окремо. Ціна товару включає витрати, пов`язані з упаковкою, маркуванням, вантаженням, зберіганням, понесені постачальником.

Ціна договору визначається сумою вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних (п. 4.2 договору).

Покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку-фактури, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару (п. 4.3 договору).

Всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника (п. 4.6 договору).

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.7 договору).

При здійсненні платежів за цим договором покупець у платіжних документах (платіжних дорученнях) зобов`язується вказувати номер та дату рахунку-фактури, на підставі яких здійснюється платіж (п. 4.8 договору).

За умовами п. 5.1 договору товар за цим договором постачається на умовах DDP, Франко-склад покупця за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22. Умови поставки розуміються у відповідності з правилами "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають з умов цього договору.

Датою поставки вважається дата передачі товару, зазначена у відповідній видатковій накладній, що видана постачальником і завірена підписом повноважного представника покупця (п. 5.4 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (товарно супроводжуючого документа) та повної сплати за товар, при цьому покупець несе повну відповідальність за товар з моменту підписання видаткової накладної (товарно супроводжуючого документа) (п. 5.5 договору).

Пунктом 6.2.2 договору визначено обов`язок покупця оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

При невиконанні покупцем обов`язків з оплати за замовлений товар (партії товару), постачальник вправі, а покупець надає згоду, підписавши цей договір, відмовитися від обов`язків за цим договором на поставку наступного замовленого товару (партії товару) (п. 6.3 договору).

За порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства та даного договору (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.2.1 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених грошових коштів за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку договір діє до припинення прав га обов`язків сторін, які з нього виникли. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 8.1, 8.3 договору).

На виконання умов договору поставки №071020 від 07.10.2020 ТОВ "Філм Групп" поставило відповідачу продукцію на загальну суму 18 197,94грн., що підтверджується видатковою накладною №2345 від 08.10.2020 (а.с. 22).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1315 від 07.10.2020 поставленого товару на суму 18 197,94грн. (а.с. 21).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

23.03.2021 позивач направив відповідачу лист прохання за вих. №23/1 протягом 10 днів з моменту отримання листа сплатити заборгованість у розмірі 18 197,94грн. (а.с. 23).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором поставки №071020 від 07.10.2020 у сумі 18 197,94грн. відповідачем не сплачена.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови п. 4.3 договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеною вище видатковою накладною, є таким, що настав 23.10.2020, прострочка з 24.10.2020.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 18 197,94грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 197,94грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7.2.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених грошових коштів за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 2 818,80грн. за загальний період з 23.10.2020 по 23.11.2021.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем нарахована пеня у сумі 2 818,80 грн. за 396 днів прострочки, що суперечить наведеним вище положенням.

Таким чином, пеня за шість місяців починаючи з 24.10.2020 по 24.04.2021 (183 дн) на суму прострочки 18197,00грн. складає 1128,08грн.

В решті вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних у сумі 592,00грн за період з 23.10.2020 по 23.11.2021.

Господарським судом, здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та встановлено, що у заявленому періоді 3% річних складають 591,99грн.

Тож вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково у розмірі 591,99грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає сума 21 898,86грн, з яких: основний борг у сумі 18 197,00грн., пеня у сумі 1128,08грн, 3% річних у сумі 591,99грн, втрати від інфляції у сумі 1981,79грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких – витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Демос-Юрис" (юридична фірма) укладено договір про надання юридичних послуг №22/03 (а.с. 25-26).

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх.

Юридична фірма бере на себе виконання наступної правової роботи: організує та веде роботу за матеріалами, підготовленими замовником (а); представляє у встановленому порядку інтереси замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування (б); представляє інтереси замовника в усіх судових установах при веденні цивільних, адміністративних та господарських справ, а також в органах місцевого самоврядування та органах державної влади, в органах державної виконавчої служби та Служби безпеки країни (в); дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника (г) (п. 2.1 договору).

Для виконання доручень, зазначених у п.2.1 даного договору, юридична фірма призначає особу відповідно до довіреності виданої замовником, а саме адвоката Сірюк Наталію Олександрівну (п. 2.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору замовник зобов`язується, зокрема оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, оплачувати послуги юридичної фірми згідно виставлених рахунків.

За роботу, виконану юридичною фірмою, замовник перераховує на розрахунковий рахунок юридичної фірми суму вказану в акті виконаних робіт. Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10-днів з моменту виставлення (п. п. 4.1, 4.2 договору).

За умовами п. 6.1 договору даний договір укладений на строк до 31.12.2022, але діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та набирає чинності з моменту його підписання.

23.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Демос-Юрис" (виконавець) складено та підписано Акт №ОУ-0000158 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3 250,00грн. (а.с. 27).

23 листопада 2021 року ТОВ "Юридична фірма "Демос-Юрис" виставило замовнику рахунок-фактуру №СІ-0000067 (а.с. 29).

Згідно квитанції (прибутково-касовий ордер) №211 від 23.11.2021 замовник сплатив юридичні фірмі за надані послуги 3250,00грн. (а.с. 31).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є довіреність №22/21 від 02.03.2021. Статус адвоката Стрюк Наталії Олександрівни підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1975 від 16.02.2009 (а.с. 30, 32).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 250,00грн.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що останні є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 3 016,94грн. (21898,86грнх3250,00грн/23590,53грн) пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №2809 від 26.11.2021 (а.с. 33).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2107,22грн. (21898,86х2270,00/23590,53).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" про стягнення 23 590,53 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопак-Люкс" (49000, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31Ж; ідентифікаційний код 41093023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Філм Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, буд. 43, кв. 92; ідентифікаційний код 41850052) основний борг у сумі 18 197 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто сім)грн. 94коп., пеню у сумі 1128 (одна тисяча сто двадцять вісім)грн. 08 коп., 3% річних у сумі 591 (п`ятсот дев`яносто одна)грн. 99коп., втрати від інфляції у сумі 1981 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна)грн. 79коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 107 (дві тисячі сто сім)грн. 22коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 016 (три тисячі шістнадцять)грн. 94коп., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 10.02.2022

Суддя Н.М. Євстигнеєва