Рішення № 103136290, 08.02.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9049/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Левенець Миколи Кириловича, м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану", м. Дніпро

про стягнення заборгованості 24 792 грн. 97 коп. за договором поставки від 01.07.2021 № 10

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Левенець Микола Кирилович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 10.11.2021 № б/н, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" заборгованість в сумі 24 792 грн. 97 коп., з яких: 23 027 грн. 00 коп. - основний борг, 345 грн. 60 коп. - 5% річних, 1 144 грн. 05 коп. - пеня, 276 грн. 32 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 01.07.2021 № 10.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 24.11.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв`язку: «Повертається, адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Левенець Миколою Кириловичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" (покупець) укладено договір поставки № 10 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором, передати у власність покупцеві продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. договору найменування (асортимент) товару, ціна, кількість і одиниці виміру та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у видаткових накладних, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW Інкотермс - 2020, базис поставки - склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 10.

Відповідно до п. 2.3. договору право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі постачальником і прийняття покупцем товару, крім випадку, передбаченого п. 2.2. договору.

За умовами п. 2.4. договору поставка товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником оплати за відповідну партію товару.

Ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється лише за умови 100% (стовідсоткової) попередньої оплати покупцем вартості кожної партії товару.

У разі, якщо постачальник здійснив передачу (відпуск) покупцеві відповідної партії товару, що не була попередньо оплачена, покупець зобов`язується оплатити таку партію товару протягом п`яти банківських днів з моменту отримання товару.

За умовами п. 4.2. договору покупець зобов`язаний:

4.2.1. провести оплату за товар в строки передбачені п. 3.2. даного договору;

4.2.2. при перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату видаткової накладної. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов`язань покупця.

Пунктом 5.3. договору визначено, що покупець несе відповідальність:

5.3.1. за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені договором строки вартості товару, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу;

5.3.2. у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 5 (п`ять) процентів річних з простроченої суми;

Відповідно до п. 6.6. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 55 027 грн 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 09.07.2021 № 465 на суму 3 296 грн. 00 коп. та від 20.07.2021 № 466 на суму 51 731 грн. 00 коп. (а.с. 14, 15).

Господарський суд зазначає, що вказані накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши на користь позивача 32 000 грн 00 коп., що підтверджується банківськими виписками від 27.07.2021, від 08.09.2021 (а.с. 17, 18), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23 027 грн. 00 коп.

На підставі пп. 5.3.1 п. 5.3 договору позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 1 144 грн. 05 коп. за період з 19.07.2021 по 09.11.2021.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умови пп. 5.3.2. п. 5.3 договору, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 345 грн 60 коп. за період з 19.07.2021 по 09.11.2021 та інфляційні втрати в сумі 276 грн 32 коп. за вересень 2021.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 23 027 грн. 00 коп.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем 100% передплати за спірні партії товару, відповідно до умов п. 3.2. договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав:

- за видатковою накладною від 09.07.2021 № 465 - 16.07.2021;

- за видатковою накладною від 20.07.2021 № 466 - 27.07.2021.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 23 027 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 8.3. договору сторони узгодили розмір річних - 5% від простроченої до оплати суми.

Перевіривши наданий розрахунок пені та 5% річних, судом встановлено, що позивачем до періоду нарахування пені та 5% річних включено день оплати товару, а саме 07.09.2021, у зв`язку із за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 1 133 грн 96 коп. та 5% річних у розмірі 342 грн 45 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 027 грн. 00 коп. основного боргу, 1 133 грн. 96 коп. пені, 342 грн. 45 коп. 5% річних, 276 грн 32 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" (49008, м. Дніпро, вул. Актюбінська, буд. 13А, код ЄДРПОУ 40692255) на користь Фізичної особи-підприємця Левенець Миколи Кириловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 23 027 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі двадцять сім грн. 00 коп.) основного боргу, 1 133 грн. 96 коп. (одну тисячу сто тридцять три грн. 96 коп.) пені, 342 грн. 45 коп. (триста сорок дві грн. 45 коп.) 5% річних, 276 грн. 32 коп. (двісті сімдесят шість грн.. 32 коп.) інфляційних втрат, 2 268 грн. 79 коп. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. 79 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.02.2022

Суддя І.А. Рудь