Рішення № 103135473, 26.01.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6656/18

2/214/443/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 січня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу №214/6656/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визначення місця проживання дитини.

Позивач, ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_3 05.10.2018 року звернулись до суду з первісним позовом (т.1 а.с.2-4), який 22.12.2020 року було уточнено, відповідно до якого просять суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів відповідача, встановити місце проживання дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до рішення №136 від 17.04.2013 року Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висновок комісії з питань захисту прав дитини, виконком районної у місті ради встановив: батьками малолітньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 . Мати дитини, згідно з вироком Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року засуджена до 5 років позбавлення волі, а ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.09.2011 року змінено в частині призначеного покарання строк якого змінено на 3 роки позбавлення волі. Дитина з моменту народження проживає з батьком та бабусею ОСОБА_5 і перебуває на їхньому утриманні, мати жодним чином участі у вихованні не приймає, життям та здоров`ям дитини не цікавиться.

Відповідач була повідомлена про зазначене рішення, заперечень не надавала, зі скаргою про скасування рішення не зверталась, позови про встановлення місця проживання дитини на той час не подавала.

Відповідно до довідки від 28 квітня 2012 року строк покарання ОСОБА_7 відбуто 25.04.2015 року, доньку вона не провідувала, а надані до суду фото нібито сумісно з донькою, до речі не мами з донькою, а батька і інших осіб датується 2012 роком, і одне фото де дитині 3 роки.

В зв`язку з тим, що батько дитини ОСОБА_1 виховує доньку з бабусею доньки ОСОБА_5 , яку дитина називає мамою, так як рідна мати дитину не провідувала довгий час, не цікавилася її життям і допомогу по утриманню не надавала, у вихованні участі не приймала, встановлення місця проживання дитини з матір`ю вплине на психологічний стан дитини.

Так, згідно висновку фахівця від 28.09.2019 року, кандидатом психологічних наук, доктором кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини Київського університету ім. Бориса Грінченка Каліщук С.М. зроблено висновок, що спілкування ОСОБА_8 з біологічною матір`ю повинно будуватись виключно на добровільній для дитини засаді, щоб не порушувати підходящі для дитини умови життя та не зламати процес урівноваження іі внутрішнього стану, який залежить від оточуючих дорослих, турботи та захисту, який ОСОБА_8 впродовж всього життя, повною мірою отримує від ОСОБА_9 , яку називає мамою, дідуся ОСОБА_10 та батька ОСОБА_11 .

Довідкою КСШ І-ІІІ ступенів №70 від 11 жовтня 2019 року за №135 затвердженої директором ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 є ученицею 2-Б класу КСШ №70, за період підготовчих занять мати дитини до школи не приходила, участі у вихованні не приймає, не забирала зі школи, не відвідувала батьківські збори. Характеристикою учениці 2-Б класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КСШ І-ІІІ ступенів №70 від 27 вересня 2019 року, затвердженої директором ОСОБА_12 та класним керівником ОСОБА_13 . Довідкою від 23 жовтня 2019 року за КЗ «ДНЗ» №259 комбінованого типу КМР, відповідно до якої ОСОБА_4 відвідувала дитячий садок з 02.09.2013 року по 31.08.2018 року, мати дитиною не займалась в дитячому закладі не з`являлась.

Мати не проявляла з самого народження доньки бажання і дій щодо її виховання, потрапивши до місць позбавлення волі за вчинення злочину, коли доньці було три місяці не цікавилась її розвитком та здоров`ям, матеріальної допомоги не надає, відповідно відсутність матері і житті дитини, як результат призвело до того, що дитина називає мамою свою бабусю.

Вважає, що відповідно достатньо є підстав щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , встановлення місця проживання іі неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4 з місцем проживання її батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_5 , яку дитина називає мамою, а також стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

Враховуючи, що для ОСОБА_8 її сім`я, це мама ОСОБА_14 , дідусь ОСОБА_15 та тато ОСОБА_11 , іншу сім`ю вона не знає, спілкування з біологічною матір`ю, а тим паче проживання може вплинути на її психологічний стан, так як змінить її усталений спосіб життя і в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним з батьком та бабусею. (т.2 а.с. 68-70).

Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву відповідно до якої просить суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею матір`ю ОСОБА_2 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що з ОСОБА_1 вони не проживали однією сім`єю без укладення шлюбу, у фактичних шлюбних відносинах не перебували, періодично з ним зустрічалися, та були у близьких стосунках. У неї народилась донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з тим, що вона була згідно вироку Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу від 14 червня 2011 року засуджена до позбавлення волі, то вона зареєструвала дитину на ОСОБА_1 , вказавши батьком дитини.

До 24.04.2012 року донька мешкала з нею, вона годувала її грудним молоком, так як була затримана, то була змушена тимчасово віддати дитину своїй матері. Це мало місце в приміщенні Довгинцівського РВ КМУ УМВС України м. Кривого Рогу. Пізніше вони забрали речі доньки у її батьків вдома.

22.07.2014 року по постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.07.2014 року на підставі ст. 4 ЗУ «Про амністію» вона була звільнена з місць позбавлення волі, та поставлена на облік у Тернівському РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області. 22.07.2017 року вона була знята з обліків у зв`язку із погашенням судимості.

За весь цей час вона спілкувалася з донькою, що підтверджується фото, та підтвердять свідки.

Бабуся - мати позивача ОСОБА_1 знала про те де вона мешкає, у неї був її номер мобільного телефону по якому вони з нею спілкувалися.

В теперішній час відносини із ОСОБА_1 та його матір`ю - ОСОБА_5 в них погіршилися, так, як вона побажала забрати доньку та сама виховувати її.

Той факт, що вона намагалась забрати дитину підтверджується відповіддю представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 07.07.2017 року їй було рекомендовано звернутися до служби з прав дітей. Вона неодноразово зверталася до служби, однак їй ніякої допомоги не надавали.

11.08.2016 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 , який не заперечує проти того, щоб з ними крім її сина ОСОБА_17 мешкала і донька ОСОБА_8 .

Вона вважає, що донька ОСОБА_8 повинна проживати разом з нею з огляду на наступне. Донці потрібна мати, на теперішній час вона свій вільний час за можливості присвячує доньці, провідує її у школі, коли бабуся дозволяє їй.

В будинку, в якому вона проживає, створені всі умови для проживання доньки, для її навчання та виховання, в тому числі фізичного.

На теперішній час вона працює, про що свідчить довідка ФОП ОСОБА_18 . Згідно сертифіката 4 серія НТН №370331 про проходження профілактичного наркологічного огляду, та 4 серія ТТА №318081 про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 05.06.2019 вона не є особою, яка споживає наркотичні речовини. Крім доньки у неї є син - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає з нею. Він навчається в Криворізькій загальноосвітній школі №61 м. Кривого Рогу 5-а клас, позитивно характеризується, має почесні грамоти та сертифікати. Діти знають один одного, та повинні рости разом. (т.1 а.с.105-138).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2018 року справу передано на розгляд судді Ткаченкові А.В. (т.1 а.с.15).

Ухвалою від 16 листопада 2018 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т.1 а.с.17-18).

12.12.2018 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб (т.1 а.с.26-27).

29.01.2019 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи - службу у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації (т.1 а.с.40-41).

Ухвалою від 11 березня 2019 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т.1 а.с.54-55).

Ухвалою від 04 вересня 2019 року суд ухвалив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про визначення місця проживання дитини. (т.1 а.с.159, 167-169).

29.10.2019 року від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву відповідно до якого просять відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю (т.1 а.с.178-186).

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року залучено в якості третьої особи, без самостійних вимог службу у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради (т.1 а.с.213-214, 219-221).

19.11.2020 року до канцелярії суду надійшов висновок виконкому Тернівської районної у місті ради від 23.10.2020 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (т.2 а.с.47-56).

16.02.2021 року від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів, витребування висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком (т.2 а.с.86).

16.02.2021 року від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про витребування доказів, витребування висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю (т.2 а.с.87).

Ухвалою від 16 лютого 2021 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області витребувані висновки щодо доцільності проживання дитини з батьком чи з матір`ю (т.2 а.с.89-91).

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , та його представник ОСОБА_3 , до зали судового засідання не з`явилися, надали до канцелярії суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, за наявними матеріалами справи, на задоволенні позовних вимог наполягають, просять їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , та її представник до зали судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином неодноразово, про причини неявки до суду не повідомили.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради до зали судового засідання не з`явилася, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні питання по суті покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради Іванова О.В. до зали судового засідання не з`явилася, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Служби у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації до зали судового засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 10)

Відповідно до Рішення №136 від 17 квітня 2013 року Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради розглянуто та задоволено заяву ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновок комісії з питань захисту прав дитини, виконком районної у місті ради встановив: Мати дитини, згідно з вироком Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року засуджена до 5 років позбавлений волі, який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.09.2011 року змінено в частині призначеного покарання строк якого змінено на 3 роки позбавлення волі (т.1 а.с.12); Дитина з моменту народження проживає з батьком та бабусею ОСОБА_5 і перебуває на їхньому утримані, мати участі у вихованні та утриманні дитини не приймає (т.1 а.с.9)

Згідно з довідкою КСШ І-ІІІ ступенів №70 від 26 вересня 2018 року за №488 мати ОСОБА_4 за період підготовчих занять до першого класу по теперішній час не брала участі у вихованні дитини, не спілкувалася з вчителями, не забирала дитину зі шкоди, не відвідувала батьківські збори, не цікавилась успішністю дитини (т.1 а.с.11).

Як слідує з довідки від 25 вересня 2018 року КЗ «ДНЗ» №259 комбінованого типу КМР, ОСОБА_4 відвідувала дитячий садок з 02.09.2013 року по 31.08.2018 року, мати дитиною не займалась в дитячому закладі не з`являлась (т.1 а.с.13).

Згідно з висновком «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 » від 28.05.2019 року за підписом голови районної у місті ради ОСОБА_24 Виконавчий комітет розглянувши матеріали щодо позбавлення батьківських прав матері дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , врахувавши рішення комісії з питань захисту прав дитини, зазначив, що ОСОБА_2 згідно вироку Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу, який змінений 14.09.2011 року в частині призначеного покарання, засуджена до трьох років позбавлення волі, строк покарання відбуто 25.04.2015 року. Також комісія встановила, що мати дитини з моменту відбуття покарання жодного разу не відвідувала дитину, зі слів сусідів ОСОБА_2 , остання характеризується негативно. Відповідно прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1 а.с. 102-103).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_16 та змінила прізвище на ОСОБА_2 (т.1 а.с. 155).

Згідно з довідкою КСШ І-ІІІ ступенів №135 від 11 жовтня 2019 року затвердженої директором ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 є ученицею 2-Б класу КСШ №70, за період навчання в 1 класі мати дитини до школи не приходила, участі у вихованні не приймає, не забирала зі школи, не відвідувала батьківські збори. Характеристикою учениці 2-Б класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КСШ І-ІІІ ступенів №70 від 27 вересня 2019 року, затвердженої директором ОСОБА_12 та класним керівником ОСОБА_13 . Довідкою від 23 жовтня 2019 року за КЗ «ДНЗ» №259 комбінованого типу КМР, відповідно до якої ОСОБА_4 відвідувала дитячий садок з 02.09.2013 року по 31.08.2018 року, мати дитиною не займалась в дитячому закладі не з`являлась (т.1 а.с. 184-186).

Відповідно до наданого на підставі ухвали суду висновку службу у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради вважають недоцільним позбавлення батьківських прав матір малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як остання за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом з чоловіком ОСОБА_16 та сином ОСОБА_17 , бажає, що донька ОСОБА_8 проживала разом з ними. (т.2 а.с.47-55).

Відповідно до висновку фахівця від 28.09.2019 року кандидата психологічних наук, доктора кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка, ОСОБА_21 зроблено висновок, що спілкування ОСОБА_8 з біологічною матір`ю повинно будуватись виключно на добровільній для дитини засаді, щоб не порушувати підходящі для дитини умови життя та не зламати процес урівноваження її внутрішнього стану, який залежить від оточуючих дорослих, турботи та захисту, який ОСОБА_8 впродовж всього життя, повною мірою отримує від ОСОБА_9 , яку називає мамою, дідуся ОСОБА_10 та батька ОСОБА_11 . (т.1 а.с. 181-183).

Відповідно до висновку про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 комісія з питань захисту прав дитини вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_22 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 115-119).

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, передбачених законом, у зв`язку з їхньою винною поведінкою: ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, зловживанням батьківськими правами, жорсткого відношення до дітей, негативного впливу на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, так як відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 зверталася в 2016 році до виконкому Саксаганської районної у місті ради з заявою щодо скликання комісії та визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 з нею (т.1 а.с. 116). Дані обставини свідчать про бажання відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 виправитися, та займатися вихованням своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем за первісним позовом не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 243/13192/19-ц вказав на відсутність підстав для позбавлення батька батьківських прав, оскільки він, в силу своїх можливостей, намагається піклуватися про дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес матері до дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позивачем за первісним позовом не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_2 відносно їх дитини, є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про подальше ухилення її від виховання дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав суду надано не було.

З наданих відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 доказів встановлено, що вона має місце мешкання, працевлаштована у ФОП ОСОБА_18 продавцем продовольчих товарів, на обліку у лікаря - психіатра, та лікаря - нарколога не перебуває.

Суд враховуючи поведінку матері, її відношення до дитини та беручи до уваги інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків приходить до висновку, що ОСОБА_2 не втратила цікавість до своєї доньки.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позовних вимогах про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

На даний час батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо.

Згідно з положенням ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Згідно з ст.150 СК України, обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Відповідно до ч.ч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним, у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

При розгляді справи встановлено, що спір між сторонами виник із-за малолітньої дитини, яка на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 , яку називає своєю мамою, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом обстеження місця проживання дитини, підготовленого службою у справах дітей, для дитини забезпечені необхідні умови, окреме спальне ліжко, стіл для навчання, шафа для речей та іграшок, дитина почуває себе комфортно.

Також встановлено, що ОСОБА_2 зверталась в 2016 році зі скаргою на ім`я голови Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради з питання щодо скликання комісії з питань визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно відповіді служби у справах дітей виконкому Криворізької міської ради від 17.06.2016 року їй рекомендовано звернутись до суду, так як рішенням №136 від 17 квітня 2013 року Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради розглянуто заяву ОСОБА_1 та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.

Отримавши дану відповідь ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій щодо визначення місця проживання доньки, та не виконувала обов`язок щодо участі у вихованні та утримання доньки.

Наявні у справі докази дозволяють встановити, що батько малолітньої дитини має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерела існування, він створив всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Доказів про умови і місце проживання матері дитини, наявності за її місцем проживання належним умов для проживання і розвитку дитини, суду не надано, як і не надано доказів щодо можливості утримувати доньку та забезпечити їй належний психологічний рівень життя, який би не зашкодив при зміні місця проживання ОСОБА_4 , яка виросла разом з батьком і бабусею.

Відповідно до ч. 1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

З огляду на вищенаведене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню і визначати місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час необхідно виходячи з її прив`язаності до одного з батьків, враховуючи її вік та потреби у повсякденному житті, разом з батьком та бабусею, так її прихильність до останніх підтверджена і зібраними під час судового розгляду доказами. На даний час зміна місця проживання дитини, може негативно вплинути на її психо-емоційний стан та подальший розвиток. При цьому суд враховує можливість батька забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, а також суд враховує те, що матір дитини має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дитиною за місцем проживання позивача.

Відповідно зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що ОСОБА_2 не здійснила жодних дій щодо відновлення зв`язку з донькою, яка не сприймає її як маму. Відсутні належні та допустимі докази, які б надавали можливість суду зробити висновок, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_2 не зашкодить інтересам дитини. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення первісного позову.

Як слідує з частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Положенням ч.1 ст.182 СК України передбачено, що суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні. Крім того судом визначено місце проживання доньки разом з батьком ОСОБА_1 . Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доказів того, що ОСОБА_2 є непрацездатною особою матеріали справи не містять.

Однак, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. При чому обов`язком індивідуальним, а не солідарним. Тобто, обов`язок утримувати дитину належить не тільки позивачу, але й відповідачу як матері.

Отже, з урахуванням усіх обставин, які мають істотне значення, а саме: матеріального становища позивача, матеріального становища відповідача, її працездатності, враховуючи те, що з відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину, суд визначає розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 05 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави в розмірі 704,80 грн.

Згідно п.1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, ст.ст. 56,141,157,160,161 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 05.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_23 , адреса: АДРЕСА_4 .

Треті особи: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.В.Великого, 32.

Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації, адреса: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, м. П`ятихатки, вул. Садова, 104.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Короленка, 1-А.

Суддя А.В. Ткаченко